Про війну та СССР
Кажуть, що росія відпрацьовує нову тактику у війні проти України. І суть цієї тактики – це накопичити достатньо людських ресурсів та зброї для одночасного і масованого ракетного удару по всій території України, аби вивести з ладу всю ключову енергетичну та логістичну інфраструктуру. Далі п’ять – шість сотень тисяч мобілізованих і так-сяк підготовлених до війни росіян, включно з білорусами, попруть за «пабєдой» на Київ, Коростень, Сарни, Ковель. Якість підготовки мобілізованих не важлива, а важлива їх кількість, аби стволи ЗСУ перегрівались та виходили з ладу.
Звичайно, росія продовжує надіятися, що українські колаборанти, організовані російськими дрг, таки нарешті допоможуть і не тільки схвальними гаслами з-за рогу.
Від Києва росія не може відмовитися принципово, бо вся історична міфологія «тисячелетней империи» зав’язана на Київ. Без Києва російський шовінізм розсипається безслідно і потрібно шукати якихось інших вагомих пояснень, як саме «русичи учили египтян, как строить пирамиды». І трактування «этруски походит от сокращенного "эти русские"» вже неможливе, бо історично Русь – це локальний регіон навколо Києва і цей факт визнавали навіть імперські історики, як Карамзін, Соловйов та Ключевський.
Такий розвиток подій підтверджують і російські пропагандисти в соціальних мережах, стверджуючи, що вже скоро вони їстимуть в київських ресторанах борщ і заїдатимуть його черешнями, а офіціанти, тим часом, танцюватимуть біля них гопака.
Так, кремль поспішає, поспішає і москва, поспішає вся росія, і на те є дуже вагомі причини. Якщо росія хоче просто «пабєди любой ценой, аби втішатися нею найближчі сто років, то в москві ще залишились люди, які вміють мислити та аналізувати результати «броска мангусти». І ці мислячі люди мабуть таки насмілилися донести в кремль якщо не повний перелік проблем, які очікують росію, і москву також, вже в найближче майбутнє, то хоч їх невеличку частку. І ця малесенька частка проблем малює зовсім не райдужні перспективи і з фінансами, і в економіці. Тому кремль і поспішає.
Але! Як показує простий моніторинг російських соціальних мереж, москва якось так забула про ключову проблему, яка ставила на коліна і не таку імперію, як росія.
І ця ключова проблема – голод.
Пабєдуни ніяк не втямлять, що всі війни завжди супроводжує голод. Мала війна – невелика нестача продуктів харчування, яка запросто компенсується закупками з-за кордону. Іноді навіть в кредит, бо купа грошей витрачена на відновлення боєприпасів та пошкодженої техніки. Велика війна тягне за собою катастрофічну нестачу продуктів харчування, бо крім технічних проблем тут найважливішою є одна – це проблема з робітниками сільського господарства, яких мобілізують в діючу армію в першу чергу.
Росія – це тільки частина СССР. Велика, найбільша, але тільки частина. Росія не має прямого доступу до степів Казахстану, які дають непогані врожаї зернових, не має доступу до зернових та овочевих плантацій Середньої Азії та Кавказу. Про Україну вже й мови нема…
Але навіть СССР, з його гігантським сільськогосподарським ресурсом, два десятка років виповзав із продовольчої кризи. І не виповз, а впритул до свого розвалу закупляв тисячі тон зерна у «вічнозагниваючого» Заходу.
За статистикою, один фермер «вічнозагниваючого» міг прогодувати двадцять чотири людини кім себе, а колгоспник в СССР міг прогодувати чотирнадцять людей із собою включно. Але ця статистика була вірною до 1972 року. Далі трапилися дві події, після яких про статистику офіційно більше не згадували, а тих, хто намагався про неї заговорити, запихували у психдиспансери.
Перше, що трапилося у 1972 році – це зняли з посади першого секретаря ЦК КПУ (вважайте – президент України) П.Ю.Шелеста, який, власне, і вивів Україну в двадцятку найпотужніших економік світу (не забувайте, що Україна була самостійним членом ООН, більше того, навіть країною-засновницею ООН). Москва поставила на місце Шелеста свою маріонетку Щербицького і… Почалася тотальна кадрова чистка, під час якої роботи позбулися тисячі компетентних фахівців, а їх місце зайняли «чєвоізволітє». І вже через два роки полиці українських магазинів спорожніли.
Друга подія. Десь із 1969 року селянам поступово почали видавати паспорти громадян СССР. До цього року селяни біли фактично кріпаками, бо без дозволу голови колгоспу чи секретаря парторганізації вони не могли покинути село, в якому народилися. До 1969 року в селян СССР не було паспортів і не було жодних прав, як громадян цієї країни. Тому статистика 1:14 була реальною.
Але після 1972 року, коли основна маса селян отримала паспорти, село практично спорожніло. Молодь почала дуже активно мігрувати у міста та містечка, і перетворюватися в робітничий клас, який отримував регулярну зарплату.
Що було далі? А далі в колгоспах практично не було кому працювати. І на роботу в колгоспах почали залучати школярів, студентів (навіть літні студзагони організовувалися), викладачів, науковців, робітників заводів. «Работают все!»…
І всеодно продовольства катастрофічно не хватало.
Така ситуація з продовольством була за часів СССР. Тепер прикиньте ситуацію в росії після нової тактичної схеми у війні з Україною – «бросок мобіка»… і в кого росія буде купувати продовольство? У своїх друзів та союзників – в Китаї, в Індії, в Ірані чи в КНДР?
До речі про Іран. Ця дуже хитра держава поставляє зброю в росію для вбивства українців і в той же час купує зерно в України…
Для повної ілюстрації ситуації з продовольством, яке очікує росію вже в наступному році, дамо слово очевидцю подібного в часи СССР – Шелесту. Будь ласка, уважно перечитайте кожен абзац. Це наша історія. І спитайте себе, чи хочете ви повтору цієї само історії? …Отож, витримки нам, та мудрості! Перемога не за горами.
«1952 рік. Майже через два роки, як я переїхав до Києва, нарешті вирішилося питання з квартирою. Впорядковуємо квартиру, здавалося б, все йде добре, але знову сильно захворів Вітасик, а лікарі не можуть встановити діагноз. В школу через хворобу він не ходить, займається вдома і досить успішно. Ірина повністю поглинена турботами про Вітасика, вона його дуже любить і він до неї теж прив'язаний, як до рідної матері.
З продуктами харчування складно, в магазинах все по картках, а на ринку в Києві дорого, ось і їздимо на ринки в села та районні центри Київської області: Таращу, Богуслав, Брусилів, Козелець, Жидівську Греблю, та в інші села Житомирської та Чернігівської областей.
…У Москві нове керівництво проводить перебудову. Реорганізуються, ліквідуються, об'єднуються і створюються міністерства. Створено Міністерство оборонної промисловості, в нього влилося і Міністерство авіаційної промисловості. Це викликало невдоволення серед працівників авіаційної промисловості, і в першу чергу ці невдоволення відноситься на адресу М. С. Хрущова. І взагалі, Хрущов у корінних москвичів не в авторитеті.…20 лютого 1954 року був виданий наказ про моє звільнення від обов'язків директора завода. Підписав його міністр авіаційної промисловості П. В. Дементьєв. Авіаційна промисловість знову виділилася в самостійну галузь і цього треба було очікувати.
…Я щиро поважав Г. Е. Гришка як людину, чесного комуніста, і мені було дуже шкода його. Багато членів бюро обкому лукавими були відносно Гришка, в очі співали дифірамби, а позаочі, зокрема, на нараді у Кириченко, паплюжили його. Гришкові про це засідання в ЦК стало відомо. Він ще більше розгубився, став пиячити і зовсім зліг, хворів майже два роки. Я часто його відвідував, інформував про справи в області, радився з низки питань, бо виконував роботу першого секретаря обкому.
…У 45 років я прийшов працювати другим секретарем обкому, і ось майже через чотири роки, в 49 років, мене обирають першим секретарем обкому. У своїй роботі мені потрібно мати провідну мету. Мені не хотілося бути слабким виконавцем. Розумів, що справжня творча, жива робота несумісна з догматизмом і сліпим виконанням, тим більше в партійній роботі. Ця робота вимагає великої ініціативи, сміливості в постановці питань, об'єктивної інформації, відповідальності за свої справи і підлеглих тобі людей. Сміливо відстоювати і підтримувати все нове, навіть в зародку, а не жити тільки обмінами досвідом, бо навіть дитина не любить бути об'єктом чужих рішень, тим більше це відноситься до дорослих «дядьків». Але я вже знав – спробуй щось зробити самостійно, хоча і правильно, з Москви скажуть: «Це не по інструкції, не по формі, недозволена самостійність». Ось так і регламентується у нас ініціатива, змивається будь-який новий стиль роботи.…75-80% мого робочого часу йшло на вивчення питання сільського господарства. Треба було знайти методику підняття виробничої дисципліни серед працівників сільського господарства, державної і партійної дисципліни серед керівників районів та області. Без загальної дисципліни і відповідальності за доручену справу далі рухатися було неможливо. Тому часто доводилося виступи, зобов'язання, запевнення щодо термінів виконання стенографувати, записувати на магнітну плівку, а потім при перевірці термінів зачитувати стенограму і прослуховувати голос оратора, який давав обіцянки. Це подіяло на відповідальних за справу людей.
… 1958 рік. Працювати стає все важче й важче. Народ майже відкрито виказує своє невдоволення і все це «фіксується». Все зацентралізовано до межі, до дурного. З колгоспів хліб забирають майже дочиста, іноді не щадять навіть насіннєвий фонд. «Голова колгоспу» і «колгоспник» стали мало не лайливими іменами. Якщо голова колгоспу чинить якийсь розумний «опір», його намагаються прибрати з роботи, карають в партійному порядку. Якщо цього заходу не достатньо, то його звинувачують в м'якотілості та лібералізмі.
…19 - 21 січня 1960 року. Пленум ЦК КПУ за підсумками грудневого Пленуму ЦК КПРС, промови на ньому М. С. Хрущова та сесії Верховної Ради. На превеликий жаль, але факт, — поступово створюється культ Хрущова, і в цьому найчастіше винні наші ідеологи та пропагандисти з центра, з Москви. Звідти йде вся ця «кисла закваска».
…1962 рік. За один місяць із Києва відправлено 85 тисяч продуктових посилок. Якщо рахувати кожну посилку в середньому по 10 кілограмів, то відправлено з Києва продуктів на 8 млн. 500 тис. кілограмів. Дав завдання Дрозденкові та Шудрі пропрацювати питання про заборону відправки продуктових посилок із Києва. Але ж народ це робить не від хорошого життя.
…Прийняв Дубіну К., професор, доктор історичних наук. Він розповів мені про складну ситуацію в Інституті історії ЦК КПУ. Готується друге видання історії КПУ. Багато питань фальшуються, принижується роль комуністів України у боротьбі за відновлення Радянської влади. Багатьох керівників того часу мало не звинувачують у націоналізмі та сепаратизмі. Назаренко стоїть на правильних позиціях, але москвичі — Снігов та Мінц — все роблять, щоб принизити роль та значення КПУ.
…На харківському заводі «Серп і молот» не приступило до роботи в одній зміні близько 400 робітників. Мотив – це різке підвищення норм виробітку та зниження заробітної плати, а це, по суті, страйк. Зателефонував до Харкова секретареві обкому Соболю. Попросив розібратися та інформувати ЦК.
…Завітав до заводу імені Малишева. Оборонний напрямок — танки, тягачі. Величезний висококваліфікований колектив, але його буквально «терзають» нерозумними замовленнями та нескінченною перебудовою у виробництві.
…Травень 1963 року. Дуже багато витрачаємо дорогоцінного часу на свята і «урочистості». Ось і зараз три дні поспіль «свята». Лише третього травня починаємо розгойдуватися і одразу ж НП: на магістралі газопроводу Шебелинка—Москва сталася аварія, на 102 кілометрі прорвало трубу. Йде великий витік газу, щодобово горить 15 мільйонів.
…У Дніпропетровській області (Жовті Води) на шахті п/с 28 комбінату № 1 з видобутку уранової руди 130 шахтарів на знак протесту проти грубого ставлення та неуваги адміністрації до питань побуту, організації праці, порушення правил техніки безпеки, протягом 3 годин не виходили з шахти. Зажадали до себе прокурора, начальника шахти, головного інженера, але через боягузтво, хамство і зневагу ніхто не з'явився. «Інцидент» закінчився тим, що чотирьох людей, як призвідників, судили.
…Після засідання Президії я був у Підгорного. Він мене попередив про мій різкий лист до ЦК КПРС з оборонної промисловості, сказав, що мені треба бути обережнішим у словах. Натякнув, що у цьому питанні непристойна роль Брежнєва. Підгорний сказав, що треба остерігатися, бо є люди, які можуть наговорити хтозна чого. Я подякував йому за пораду та застереження.
…8 серпня з Москви мені зателефонував Підгорний і за дорученням Хрущова передав, що Україна має здати щонайменше 750 млн. пудів хліба. В нашій країні дуже важке становище із хлібом. Від Казахстану очікували отримати 960 млн. пудів, а отримаємо трохи більше 200—250. Сибір та Алтайський край повинні були дати 250 млн. пудів, а дадуть 10—15 млн. Підгорний продовжував: «На закупівлю хліба за кордоном не підемо. Потрібно провести економію хліба, скоротити асортимент випікання хлібобулочних виробів, у тому числі й білого хліба. При випіканні хліба підмішувати картоплю, висівки, кукурудзу, збільшити вологість хліба, додати солі при кулі хліба. Можливо, запровадити картки на хліб». Так, становище складається важке. Але чому не піти на закупівлю хліба? Це питання для мене залишалося незрозумілим. Говорити, що це «престижне» питання — просто дурість. Внутрішньополітичне становище у своїй країні важливіше за престиж. Маю побоювання, що хтось на цих труднощах дуже хоче «погріти руки». Закуповуємо ж ми зараз по 25-38 млн. тон зерна і нічого з престижем не сталося.…У місті суднобудівників, Миколаєві, почались дуже великі перебої із постачанням хліба. Органи, що торгують і визначають величину споживання продуктів населенням міста, знизили фонд борошна Миколаєву на 800 тон, бо в серпні була «перевитрата» хліба. Денна норма споживання хліба по місту складає 150 тон, знято із споживання 102 тони і від того у місті виникла складна ситуація.
З Миколаївського порту йде відвантаження борошна на Кубу, портові вантажники відмовилися проводити завантаження кораблів. На цю роботу кинуто військові підрозділи. Щоб уникнути відкритих виступів і страйків чи ще гірших «явищ», я на свій страх і ризик дав вказівку Сахновському, міністру торгівлі, і Бутенку, заступнику голови радміну, збільшити фонди на хліб для Миколаєва.
…Запросив до себе всіх цих товаришів. Обговорили, що показуватимемо і доповідатимемо С. С. Хрущову. Забрали із собою схеми, розрахунки, альбоми, проекти з усіх зрошувальних систем республіки. Взяли із собою макет Північно-Кримського каналу, щоб наочно показати це велике будівництво.
…За кілька днів Хрущов переїхав із Залісся до Валків. Це недалеко від Києва, біля Вишгорода. Ближче до міста, більше зручностей. Тут він, зокрема, розглядав питання сільського господарства Російської Федерації, при цьому був присутній і я. М. С. Хрущов мене сам запросив. Я на фактичному матеріалі переконався, що справи у сільському господарстві РФ просто плачевні, якщо не сказати більшого.
…У Стамбулі до нашого туристичного теплохода не повернулася 21 людина. Поки що невідомо, скільки залишилося наших і скільки поляків. Все це досить неприємні речі, і це досить прозоро свідчить про наш політичний стан.
…Грудень 1963 року. Лише 3 грудня повернувся до Києва. За час моєї відсутності питань накопичилося дуже багато. Треба розглянути питання подальшому розвитку газової промисловості республіки, особливо постачання газу із Шебелинського родовища.
…Провів нараду із завідувачами відділів ЦК Шевелем та Кондуфором, розглядали питання про зустріч у ЦК КПУ з активом творчої інтелігенції. У деталях обговорили організацію видання історії міст та сіл республіки. Це велика справа, вона залишиться на віки в історії України. Були й противники цієї потрібної та розумної справи, і насамперед неук і тупак І. Грушецький.
…11-28 лютого 1964 року. У Москві проходить лютневий Пленум ЦК КПРС по сільському господарству. Задумів багато, але як усе це буде за нашої «організованості», сказати зараз дуже важко. Є побоювання, що це буде черговим багатослів'ям. Як воно вже всім остогидло!»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma