«Споконвіку було Слово…»
«Св. Євангелія від Івана»
Кожен механічний пристрій має свої технічні характеристики, в які входять енергетика (який саме тип енергії чи пального споживає пристрій), потужність і призначення (здатність виконувати ті чи інші операції) та ефективність пристрою. Практично кожна технічна характеристика закінчується порадою чи й вимогою про технічне обслуговування пристрою компетентними фахівцями.
Сукупність механічних пристроїв характеризується їх взаємодією в системі за призначенням. Для прикладу можна розглянути механічну дільницю цеха машинобудівного підприємства, в якій працюють верстати різного типу: токарні, фрезерувальні, свердлувальні, протяжні, шліфувальні, комплексні, тощо. Взаємодія різного типу верстатів механічної дільниці визначається технологічним процесом, який формується технологами у тісній співпраці з конструкторами, які запроектували якийсь продукт, та конструкторами по технологічному оснащенню верстатів – це ріжучий та вимірювальний інструменти, і нестандартне технологічне устаткування. На основі сформованого та відпрацьованого фахівцями технологічного процесу розраховується ефективність та рентабельність роботи всієї механічної дільниці, її потужність для виробництва запланованої продукції.
За схожою схемою можна досить точно розрахувати ефективність та потужність не тільки підприємства, але й …сучасної армії будь-якої держави. Для прикладу – України. За наявністю, кількості та типу озброєння і запасами боєприпасів до цього озброєння. За наявністю ремонтної та відновлювальної бази для пошкодженої техніки.
Для успішного протистояння агресивним намірам чи ведення успішної повномасштабної війни з потужним ворогом, держава повинна мати, в першу чергу, підприємства по виготовленню зброї та боєприпасів до всієї зброї, яка використовується силовими структурами. І на цих підприємствах повинна постійно вестися робота по виготовленню найновіших зразків зброї для ефективного захисту держави, тобто, потрібні висококваліфіковані фахівці, які могли б забезпечити не тільки ремонт військової техніки, але й її постійне оновлення та вдосконалення: конструктори, технологи, обслуговуючий персонал верстатів та технологічного обладнання.
На початок 2022 року практично все озброєння української сухопутної армії було виготовлене ще в другій половині двадцятого століття і практично вичерпало свій ресурс. Заводів, які б виготовляли найнеобхідніші боєприпаси (снаряди, патрони), в Україні не було взагалі. Гігантські склади з найнеобхіднішими боєприпасами, які залишилися у спадок від СССР, були знищені ще задовго до 2022 року. Новітня техніка і зброя для захисту держави існували тільки в експериментальних зразках, і дуже поволі просувалися в серійне виробництво з різних причин, і не в останню чергу з політичних.
«Москітний флот», який з 2014 року пропонувався для протидії російському Чорноморському флоту, був, м’яко кажучи, бутафорським. Зрештою, і цей бутафорський флот просувався у збройні сили надзвичайно низькими темпами і супроводжувався гучними корупційними скандалами.
Ще гірша ситуація була в авіації України, яка до 2014 року уявлялася українським політикам, як дуже дорога забава для військових. Практично одразу ж, після Референдуму, припинилося фінансування підготовки військових пілотів, а досить потужний на той час парк військових літаків, в першу чергу стратегічних бомбардувальників, перетворювався у металобрухт. Тобто, авіація для ЗСУ розглядалася виключно на папері, хоча в Україні було досить потужних заводів та фахівців ще з часів СССР не тільки для ремонту військових літаків, але й для виробництва нових. Пам’ятається, після 2005 року була пропозиція від Швеції по виготовленню військових літаків на потужностях Львівського авіаремонтного заводу. Але політики саме в цей час втягувалися у запеклу «газову боротьбу», яка закінчилася створенням легендарного РосУкрЕнерго. Тогочасним українським політикам було не до військової авіації і збройних сил взагалі.
А про протиповітряну оборону забулися взагалі. Новими розробками ніхто не цікавився, а залишки старих систем ППО активно продавалися за кордон. Так само швидкими темпами продавалися за кордон запаси бронетехніки та артилерії і боєприпаси до них, які зберігалися на складах з часів СССР.
Машинобудування, яке під час запровадження військового стану мало б відігравати вирішальну роль в ремонті пошкодженої військової техніки та підтримці технічного оснащення збройних сил, було зорієнтоване виключно на іноземні комплектуючі (автомобілебудування). Або ж банкрутувалося (Харківський тракторний завод, верстатобудівні заводи). Для потреб логістики ЗСУ використовувалися переважно вживані транспортні засоби, ресурс яких наближався до нуля. Ремонтна база і виготовлення запчастин до військового автотранспорту не передбачалися.
Те ж само відбувалося і з засобами зв’язку та електронної боротьби, без яких немислима успішна робота сучасної армії. Підприємства військової радіоелектроніки або банкрутувалися (Запорозький «Радіоприлад»), або ледь жевріли без державних замовлень, втрачаючи висококваліфікованих фахівців.
Отже, технічні характеристики оснащення української армії були на дуже і дуже низькому рівні. М’яко кажучи, на рівні країн так званого «третього світу», які повністю залежать від зовнішніх поставок зброї та боєприпасів.
Ще печальнішою для зовнішнього спостерігача виглядала ситуація в українському суспільстві. Гучні корупційні скандали, які були спрямовані виключно на зміцнення матеріальних благ та електоральних позицій різних політичних угрупувань, супроводжували українське суспільство з першого дня після Референдуму. Зрештою, про легендарний Референдум, який відбувся 1 грудня 1991 року, українські політики забули вже на другий день.
Звичайно, в детальному аналізі ситуації необхідно вводити поправку на перехід із планової соціалістичної економіки, яка була єдиною базовою економічною системою в СССР і яка повністю збанкрутувала у 80-х роках двадцятого століття. А перехід в русло ринкової економіки мав відбутися через короткий але болісний для суспільства період приватизації, який в народі отримав назву «період дикого капіталізму». Болісний період приватизації не оминув і ЗСУ, які після Референдуму і повного розвалу СССР мали надзвичайно потужну матеріальну базу. І приватизація матеріальної бази ЗСУ, під виглядом штатного скорочення та переходу на контрактну основу, також не обійшлася без гучних корупційних скандалів, що не могло не вплинути на психологічний стан та мотивацію людей, які за визначенням були основою цієї силової структури.
Такі процеси відбувалися до 2014 року. Але й після Революції Гідності енергійна робота по технічному переоснащенню ЗСУ, на фоні гібридної агресії Росії, підмінилася енергійними промовами та пишними гаслами.
Суть такої події, як Революція Гідності 2014 року, не зрозуміли навіть українські політики, які з головою поринули у перерозподіл влади, що буквально звалилася до їхніх рук після втечі Януковича. І саме це нерозуміння завело практично весь політикум у віртуальний світ ілюзій, в якому панувало абсолютно механістичне уявлення про розвиток подій у недалекому майбутньому, на кшталт, що «снаряд в одну воронку тричі не потрапляє». Для викривлення та погашення залишків революційних процесів, які, на думку політтехнологів, все ще тривали у надрах українського суспільства, в масову свідомість через різноманітні ток-шоу та соціальні мережі активно запроваджувалася похмурі ідеї, на кшталт, що «у всі часи революції організовують герої, а плодами революцій користуються негідники». Суть подібних схем від політтехнологів зводяться до одного – до насадження апатичної покірності електорату. І вже до 2019 року почало складатися враження, що добре проплачені російські політтехнологи таки домоглися свого, бо українське суспільство несподівано згорнулося у вирішення своїх нагальних поточних проблем, а корупційні скандали, які розгорілися з новою силою і стали особливо яскравими на фоні гібридної війни, що точилася на Донбасі, сприймалися у суспільстві як шоу невдалої якості. Україна, здавалося, похилилась в безнадії.
Приблизно такою бачилася соціальна ситуація в Україні після Майдану 2014 року для стороннього спостерігача. Для Росії також. Навіть те, що у 2019 році Україна буквально вибухнула на чергових президентських виборах і Президентом України став вчорашній актор-комік, який, до всього, ще й закріпив свою владу на позачергових парламентських виборах, не насторожила аналітиків. Цей вирішальний крок українського суспільства сприйнявся світовим співтовариством як випадкова подія, яка не вплинула на стратегічні розрахунки визнаних світових аналітиків. Російських також.
Отже, зважуючи сили сторін, Європа та США на початку 2022 року віддавали пальму першості Росії не тільки за тотальну перевагу у технічному оснащенні та гігантському запасі боєприпасів, у наявності заводів, які постійно відновлюють запаси зброї та боєприпасів. Західні аналітики розуміли значення бойового досвіду російської армії, який накопичувався у війнах в Придністров’ї, Чечні, Грузії та Сирії. А з 2014 року і в Україні.
Досвід ведення переможної війни створював у російському суспільстві впевненість у власних силах (психологія переможців), а звідси зростала і войовничість росіян, які, спираючись на ядерну довбню та розуміючи повну залежність європейської економічної системи від російських енергоносіїв, остаточно утвердилися в планах побудови нової Російської імперії.
І світове співтовариство тихо попрощалося з Україною, як з незалежною державою…
24.02.22. Цей день довічно увійде у світову історію.
Розбещена потоками нафтодоларів войовнича Росія перестала адекватно сприймати реальність і відважилася на потужний удар по Україні з метою швидко, дуже швидко зламати її збройний опір і почати реалізацію масштабного проекту побудови нової Російської імперії.
Але цей удар наштовхнувся на залізобетонну стіну.
План швидкого завоювання всієї України розлетівся у друзки.
Що сталося?
Чому не спрацювали роками відпрацьовані тактико-технічні розрахунки у стратегії побудови нової Російської імперії?
У 2014 році на Майдані, під час Революції Гідності, авторитетний філософ Бернар-Анрі Леві сказав, що «Серце Європи б’ється в Києві». Що саме вразило виваженого французького філософа в Україні та надихнуло на такий висновок?
Самоорганізація. Блискавична реакція киян та всіх українців на криваве побоїще студентів. Реакція не на словах, а в дії. Швидкий та надзвичайно активний спротив кривавій агресії. Коли ж почалося вбивство мирних протестувальників, українське суспільство не згорнулося від страху, а навпаки, посилило протидію агресії силових правоохоронних структур, які за Конституцією мали бути основою правоохоронної системи України. Спротив найбільш активної частини українського суспільства наростав з такою швидкістю та впевненістю у власних силах, навіть попри вбивство та посилення репресій проти рядових активістів, що стало зрозумілим, крах донецької владної системи – це питання часу. Що штучно організована система влади, в основі якої було закладено страх суспільства перед неминучою розправою над непокірними, буде зруйнованою в найближчі дні.
Ще один унікальний процес, який надзвичайно успішно здійснила самоорганізація українського суспільства, – це реакція на вакуум влади, на самоусунення владних структур від виконання своїх прямих обов’язків після втечі Януковича. Варто окремо пригадати ті перші кілька днів, коли носії збанкрутілої влади втікли з України, а силові правоохоронні структури в цей час зробили вигляд, що їх просто не існує взагалі. За всіма канонами організації суспільства в цей час в державі мав запрацювати його величність хаос – мародерство, погроми, розборки, бійки, тощо. Але цього не відбулось. На вулицях міст України запанувала тиша. У великих містах з’явилися загони самооборони. Городяни об’єднувалися в гурти і патрулювали вулиці своїх міст, слідкуючи за правопорядком.
Тон у процесі становлення нового суспільства в Україні задавало молоде покоління, свідомість якого формувалася разом із переходом України від тоталітарної планової системи організації держави до демократичної ринкової, за якої твій успіх повністю залежить тільки від тебе, а не від волі однієї владної людини.
Те, що у 2014 році побачив на Майдані Бернар-Анрі Леві поступово визрівало у надрах українського суспільства новою формою спротиву, яка передбачала мирне усунення від влади збанкрутілих політичних структур. Усунення і перезавантаження всієї збанкрутілої політичної системи України почалося у 2019 році. І вже у 2022 рік Україна вступила практично з новими ЗСУ, основу яких складали молоді офіцери, для яких Україна була Батьківщиною, а не «однією із багатьох республік колишнього»…
Отже, відповіддю на питання «Що сталося?» можна вважати надзвичайно високу здатність українського суспільства до миттєвої самоорганізації. І цей механізм самоорганізації безвідмовно спрацьовує у критичних ситуаціях (Майдан-2004 – Врадіївка – Майдан-2014…) протягом тривалого часу, хоча сторонній спостерігач на основі технічного аналізу стану українського суспільства прогнозує абсолютно протилежний результат.
Це твердження має тверде підґрунтя з точки зору генетики, бо носії генетичного коду українського суспільства є нащадками дуже древніх культур, які впродовж шести тисячоліть успішно розвивалися на території України і впродовж цих шести тисячоліть протистояли вторгненню східних кочових народів. А генетика, за висновками авторитетних фахівців, завжди спрацьовує автоматично, поза свідомістю людини.
Але в історії новітньої цивілізації існує ще один феномен, який методично руйнує всі глобальні завойовницькі плани, всі зусилля побудови довічних світових імперій. Крім цього, зароджуючись в надрах дбайливо побудованої системи світогляду будь-якого окремого суспільства чи людства в цілому, цей феномен має здатність безапеляційно ламати все на своєму шляху. Всі системи, особливо ті, які базуються на детально розроблених планах.
В основі цього феномену лежить незначуща, на перший погляд, дрібна подія, яка з часом збирає навколо себе ряд інших дрібних малозначущих подій і все це дуже швидко розростається до глобального масштабу і змінює світ навколо себе.
Можна навести безліч прикладів цього феномену з історії новітньої цивілізації, але найяскравішим прикладом буде дослідження Планка, яке дуже швидко трансформувалося в окрему науку, хоча сам Планк до останнього не хотів сприймати її, як існуючу реальність.
Зрештою, не один Планк не міг, чи не хотів, сприймати нову науку, яка докорінно ламала всі, абсолютно всі уявлення про довколишній світ. Ціла плеяда талановитих фізиків і математиків безуспішно намагалася квантувати звичну для себе релятивістську фізику, але так і не досягла успіху у своїх дослідженнях. Ну, хіба що бозон Хігса, як «тінь майбутнього»…
А послідовність непередбачуваних, з точки зору релятивістської фізики, подій продовжувала створювати цілком реальну і впорядковану структуру нового світогляду – комп’ютери, смартфони, відеозв’язок, квантовий комп’ютер, квантове тунелювання інформації...
Шредінгер, розмірковуючи над отриманим математичним інструментарієм, виведеним для ствердження цієї нової науки, несподівано для своїх колег поширив свої спостереження із чисто фізичних процесів, які панують у небіологічному, класичному макросвіті, у сферу життя. Так починалась квантова біологія…
Феномен послідовності несподіваних подій не зупиняється. Роджер Пенроуз несподівано для авторитетних науковців підтримує теорію свідомості маловідомого Хамероффа. Більше того! Зацікавлений несподіваним поворотом, Роджер Пенроуз стає співавтором і вже нова теорія свідомості Пенроуза-Хамероффа стає основою для створення інституту дослідження квантової свідомості…
Останній, на сьогодні, штрих послідовності несподіваних подій. Апурва Д. Пател, експерт програмного забезпечення квантових комп’ютерів, стверджує, що аспекти генетичного коду видають своє квантове походження…
Отже, відповідь на такі питання, як «Що сталося? Чому не спрацювали роками відпрацьовані тактико-технічні розрахунки у стратегії побудови нової Російської імперії?» не можна сформулювати, спираючись виключно на технічну характеристику ЗСУ на початок масштабного вторгнення Росії в Україну, на механічний аналіз політичного та психологічного стану суспільства. Відповідь на ці питання лежить не стільки у технічній площині політики та організації суспільства, скільки у сфері побудови всього життя на планеті Земля. І нам це ще доведеться зрозуміти і сприйняти як цілком реальну і впорядковану структуру нового світогляду, який почався з феномену «24.02.22».
Послідовність випадкових, чи непередбачуваних, подій завела стратегію побудови нової Російської імперії у глухий кут, а Україну перетворила на легенду, на казкового героя, який зупинив нашестя лютої, до зубів озброєної орди.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma