«Треба, спершу,
бути поганим громадянином,
щоб потім
стати хорошим рабом»
Монтеск'є
Якщо Простір і Час виникли разом із фізичним матеріальним світом, то пропаганда виникла разом із появою першої людини.
Первісні родові та племінні взаємовідносини будувалися на строгій ієрархії: найсильніший/найкмітливіший із роду-племені ставав вождем і знищував усіх своїх конкурентів. Якщо вождь крім фізичної сили, за збігом обставин, був обдарований ще й кмітливістю, то його рід в успішних війнах із сусідами за матеріальний ресурс розросталося за рахунок переможених. Тобто, рід переможців разом із харчами, предметами побуту та прикрасами отримував ще й додатковий свіжий людський ресурс і розростався у плем’я. А у потужного племені з’являлася перспектива на заможне і комфортне життя.
Але зі смертю потужного вождя кривава тяганина з очолюванням роду-племені починалася із самого початку і могутнє колись розвалювалося на ворогуючі уламки. Така ситуація зберігалася тисячами років. До неї звикали. А звичка формує менталітет, в якому вбивство конкурентів трансформується спочатку у "життєву необхідність", а потім вже й у героїчне дійство.
Однак, навіть такий спосіб організації життя вимагав постійної пропаганди сили вождя, його могутності, аби значно молодші конкуренти на пост вождя засумнівалися у власних силах. І тут на допомогу застарілим вождям приходили шамани/жреці, яких додатковий кавалок м’яса мотивував на натхненне розповсюдження серед аборигенів печери гарних і страшних небилиць про могутність верховного. І ці небилиці були надзвичайно важливим елементом пропаганди, бо вони формували у свідомості людини необхідність безапеляційної покори.
Такий спосіб організації суспільства є найбільш простим і зручним для управління навіть гігантськими масами людей. Але! Людські колективи, які звикли до безапеляційної покори, неспроможні на самостійні вчинки, на миттєвий організований захист себе чи свого вождя, навіть якщо його й обожнювали. Покірне суспільство прийме за свого вождя кожного, хто з’явиться перед його очима з портфелем вождя.
Ця думка гарно ілюструється прикладом з історії колись могутньої імперії інків, в якій покірність Верховному Інкі була доведена до абсолюту. Спочатку покірність наказам давала змогу інкам організувати надзвичайно потужне військо, яке швидкими темпами розширювало кордони імперії. Але! Зіштовхнувшись з маленькою купкою іспанських конкістадорів, гігантська і могутня імперія інків безслідно розсипалася в порох і в одну мить. Важливу роль в цьому катастрофічному процесі зіграла навіть не зброя конкістадорів. Опинившись без свого верховного вождя, величезна імперія зашорених пропагандою інків не була спроможною на миттєву самостійну організацію опору. І конкістадори сповна скористалися затяжною паузою у звиклому до покори суспільстві.
Ще один і надзвичайно яскравий приклад. Невеличкі і розрізнені міста-поліси древньої Еллади зуміли протистояти гігантській і потужній імперії Персів саме завдяки високій самоорганізації, завдяки демократичному устрою.
Ситуація докорінно змінилася з появою перших землеробів. Землеробство давало змогу накопичувати життєво необхідні ресурси на «чорний день». Але для накопичення ресурсів потрібні були якісь ємності для зберігання… Потім, потрібно було оберігати приховані ресурси від сусідських очей, які дуже хотіли, аби з ними поділилися харчами просто так… Тобто, землеробство дало поштовх до розподілу праці. Це було життєвою необхідністю, бо високі врожаї не можна отримати без вдосконалення засобів виробництва – плуги, мотики, лопати потребували окремої уваги. Землеробство передбачало появу стаціонарного житла, а будівництво житла потягнуло за собою створення нових засобів виробництва. Найкращі врожаї отримувалися в долинах річок, а сезонні розливи річок в купі з посушливими сезонами заставляли замислитися над іригаційними системами… Сам процес розвитку землеробства із самого початку передбачав бурхливий розвиток і промисловості. Але будь-який промисловий розвиток неможливий без збереження та передачі інформації… Філософія, письмо, астрономія, математика та похідні інженерні науки виникли в суспільстві землеробів.
В розвинутих суспільствах землеробів війни вже не були абсолютною необхідністю для поповнення запасів продовольства, а постійна напруга з вічно голодними сусідами заставляла шукати виходу із ситуації. І вихід було знайдено. Успішні землеробські племена почали організовувати військово-політичні союзи.
Силова методика організації військово-політичних союзів давала швидкий результат, але ці союзи були нестабільними і розпадалися зі смертю верховних правителів. Прикладом такого союзу був Волинський військово-політичний союз слов’янських племен, який у шостому столітті нової ери займав територію від Дніпра і до Дунаю, але розпався зі смертю верховного вождя Маджака на три ворогуючі князівства…
Організація стабільних військово-політичних союзів потребувала надзвичайних зусиль і в першу чергу інтелектуальних, бо тут потрібні витримка та винахідливість, аби переконати опонента в необхідності військово-політичного союзу. Ось тут і почала стверджуватись активна пропаганда, як єдиний спосіб забезпечення бажаного результату. А військово-політичні союзи ставали першими зародками протодержав.
Але могли ними й не стати. Як кімерійський військово-політичний союз різних племен, який займав лісостепову та причорноморську зони України, був надзвичайно успішним впродовж кількох десятків століть, за які встиг приручити коней і організувати незнану на той час потужну кінноту, винайти колесо і бойові колісниці, навчитися переплавляти залізну руду одразу ж у високоякісне залізо і високолеговану сталь, освоїти холодне зварювання різних сортів сталі в один клинок меча, активно втрутитися у бурштинові війни, захопити Трою і заснувати там своє царство, звалитися як грім серед ясного неба на Урарту і розгромити війська Руса, аби пізніше, вже в союзі з Урарту, успішно воювати проти Ассирійської імперії…
Пропагандою успішно користувалися наші пращури з прадавніх часів. І саме в ті часи вони зрозуміли силу пропаганди, рівно, як і її відсутність. Бо силова методика організації будь-чого без попередньої та активної пропаганди часто-густо приречена на загибель.
Тут цікавим є приклад з часів древнього Єгипту. Фараон, помітивши посилення впливу жреців на його електорат, в припливі ревнощів не вигадав нічого кращого, як запропонувати єгиптянам нового верховного бога – Атона. Цим кроком він намагався відсунути подалі від своїх очей амонівців, зажерливих жреців древнього єгипетського бога Амона. Тобто, фараон вирішив швидко і без якихось заморочок провести ідеологічну реформу, аби остаточно сконцентрувати всю владу в державі у своїх руках. Швидкий думками і на руку фараон не врахував природного психологічного опору всьому новому, властивого кожній людині, не провів активної пропаганди своїх намірів, не пояснив електоратові вигоди від нової ідеології, тобто, не вмотивував електорат, а почав силоміць заводити нові порядки. Результат непродуманих і швидких реформ без їх належної пропаганди – фараона швидко забальзамували на кілька тисячоліть.
Важливо акцентувати увагу на одній надзвичайно важливій деталі, яка дає дуже точне визначення, що саме потрібно для успішної пропаганди своїх ідей, і ця важлива деталь – наука!
В боротьбі за життя своєї ідеології, а, відповідно, і за власний комфорт, жреці храму Амона використали свої наукові досягнення. Вже на той час (три тисячі років тому!) єгипетським жрецям, які постійно розвивали свій інтелект науковими дослідженнями, був достеменно відомим механізм такої подія, як затемнення сонця. Більше того! Єгипетські жреці навчилися вираховувати періоди кожного затемнення і точно визначили дні їхнього початку. А ось енергійний і зовсім неглупий фараон такими дрібницями, як астрономія, не морочив собі голови. Наука йому була нецікавою взагалі. Він непохитно вірив у силу своєї руки, якою скеровував тисячі безмовних підданих на будівництво нової столиці. «Проти лома нема прийома!» – авторитетно говорив фараон, спираючись на сучкувату довбню, як на єдиний спосіб пропаганди. Жреці знали про цей ґандж фараона. І у вирішальну для реформування всієї ідеологічної системи древнього царства мить, сонце, як символ нового бога Атона, «несподівано» зникло і на землю спустилися похмурі нічні сумерки. Серед білого дня. Життя в Єгипті завмерло. З реформами було покінчено. З фараоном також.
З найдревніших часів базою успішної пропаганди були наука та накопичений історичний досвід. Період Відродження набув швидких і незворотних темпів завдяки величезній філософській та науковій спадщині ще з античних часів. Європейські прагматики не погребували знаннями античних романтиків, не викинули науковий досвід на смітник з ярликом «нескрєпного продукту», а розвинули отримані знання у практичне русло. Так починався промисловий європейський бум. Завдяки пропаганді наукових ідей і, водночас, сам будучи пропагандою не тільки комфортного життя, але й цікавого та насиченого життя.
З тих же прадавніх часів мудрі люди зрозуміли, що пропаганда – це надзвичайно ефективна зброя. Пропаганда філософії життя, світогляду, допомагала організувати розрізнені гурти людей у потужні колективи для протистояння, наприклад, агресії. І осмислена активна пропаганда, без лукавства, приносила фантастичні результати. Всім відомі успішні війни та битви розрізнених невеличких міст-полісів древньої Еллади проти могутнього гігантського Персидського царства. А в основі цих успішних війн стоїть саме активна пропаганда патріотизму та свободи всіх авторитетних людей Еллади: поетів, драматургів, жреців та політиків. Пропаганда не тільки об’єднала ворогуючі поліси для організованого опору агресії, але й вселила в душі громадян Еллади непохитну віру у свої сили.
І знову ж таки, використовуючи досвід тієї ж античної Еллади, можна навести, як приклад, зворотний ефект від лукавства в пропаганді, від підміни реальних історичних процесів гарними міфологічними схемами. З найдревніших часів лукавство використовувалось різними політичними силами для формування у співгромадян потрібного світогляду. В цьому ряду стоїть судилище та вбивство легендарного філософа Сократа, який руйнував міфологію жреців. Далі була спроба вбивства одного із семи мудреців світу – Анаксагора. Але найпоказовішою в цьому плані була розправа над Мільтіадом, героєм Марафонської битви. Використовуючи всенародне голосування, як ефективний демократичний спосіб вирішення проблем, Мільтіада піддали остракізму. До наших часів дійшов діалог Мільтіада, ошелешеного таким поворотом справ, і селянина, який проголосував за остракізм:
Мільтіад: «А ти знайомий з цим… з Мільтіадом?»
«Ні,» – простодушно відповів селянин.
Мільтіад: «Так чому ти тоді голосуєш за остракізм Мільтіада?».
«А що б не зажирався,» – так же простодушно і байдуже відповів селянин.
Мільтіад так і пропав у вигнанні, в тюрмах легендарного античного світу. Зрештою, легендарна і незалежна Еллада не надовго пережила вигнанців-філософів та обезчещеного Мільтіада. Бумеранг, виструганий громадянами-невігласами і запущений лукавими політиками Афін, повернувся до них спочатку у вигляді повного розгрому спартанським військом, потім приниженням від македонців і остаточно незалежність античної Еллади була присипана попелом римськими легіонами. Храми еллінських богів були пограбовані, а еллінські політики та жреці, які доклали максимум зусиль у перетворенні вільних духом і гордих громадян Еллади у покірне безголосе бидло, були страчені.
Отже, пропаганда – це не винахід гебельсів чи соловйових. Підсумовуючи наші міркування, можна припустити, що впродовж всієї історії розвитку нашої цивілізації розуміння суті пропаганди було різним у всі часи. У всі часи люди використовували пропаганду, навіть на рівні підсвідомості, як зброю у політичній боротьбі, але ця зброя завжди, як показує історія, є бумерангом. Або ж пропаганду використовують як засіб для поширення ідей чи ідеологій, за допомогою яких докорінно змінювався світогляд всього людства. І тут не обов’язково шукати якихось яскравих прикладів з історії. Ці приклади лежать на поверхні – це поширення християнства, мусульманства та буддизму.
Історія, однак, знає і зворотну, приховану від першого погляду сторону пропаганди, таємничу, а донедавна навіть містичну. Але це тема наступної нашої розмови.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma