У роки Другої світової війни на польсько-українському прикордонні десятки тисяч поляків та українців стали жертвами міжетнічних конфліктів – злочинів підпільних військових формувань та цивільних осіб обох націй.
Для обох суспільств ці історичні події залишаються травматичними, болісними й до кінця не пережитими. Хоча ще двадцять років тому лідери України та Польщі пристали на формулу примирення “просимо пробачення та самі пробачаємо”, проте не поставило крапку в політичних та емоційних дискусіях про цю трагедію.
Водночас конкуренція жертв, призначання цілих народів чи угрупувань колективними винуватцями, применшення страждань іншої сторони конфлікту і спроби виправдання вбивць логікою «вони перші почали» є шляхом в нікуди, який веде до зростання міжетнічної ворожнечі та ризику нових жертв у майбутньому. Кожна нація – й українці, й поляки – повинні мати мужність поважати біль і втрати з протилежного боку та визнати відповідальність за злочини конкретних людей зі свого боку. Адже якщо хочемо порозуміння та добросусідських відносин у майбутньому, не маємо альтернативи реальному осмисленню Волинської трагедії на засадах чесного діалогу і взаємної поваги на підставі християнської формули «просимо пробачення та самі пробачаємо.
Ми вітаємо такі щирі жести примирення, у відповідь також висловлюємо глибокий жаль, просимо пробачення за всі польські жертви та закликаємо підтримувати зусилля, направлені на порозуміння по обидва боки українсько-польського кордону
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma