Хочу запропонувати інше альтернативне вирішення відомого питання.
Давайте не будемо поки що перейменовувати, ще не так довго: до перемоги.
Далі, треба зробити проспект або алею, бульвар реальним літописом, що живе і продовжує жити, не тільки меморіалом української Війни за Незалежність, і справжньої, остаточної перемоги.
Зробити це треба руками та серцем, згодом щоб було зроблено правильно, добре, і надовго, на покоління. Не розчерком начальницького пера великим будівництвом, бабло освоєно і галочки розставлено. Це займе ще якийсь час, наповнений спогадами, вшануваннями Героїв, які повернулися та залишилися зберігати свободу та незалежність України навiчно, думками, ідеями та обговореннями у небайдужому громадянському суспільстві та роботою, багато роботи. Нічого: воно того варте. Перемога та Незалежність, пaм'ять і шана Героям стоять нашого часу та зусиль.
А вже після, можна зробити Алею Незалежності, що переходить до Проспекту Перемоги. Незалежність та Перемога нероздільні, вони йдуть разом: без перемоги немає, не може бути і не буде незалежності; а сама перемога починається з ідеї та волі до незалежності, права і сили бути собою, стояти на своєму та захистити своє.
Слова і символи, коли вони відображають істотне і важливе в характері та душі народу, теж мають значення. І силу.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma