Продовження та підсумок розмови, розпочатої тут: «Заморозка у 2025-му»? Слова та реальність перспектив української незалежності
"Якщо РоSSія перестане воювати, то не буде війни; а якщо Україна перестане чинити опір то не буде України".
"Ворог зупинитися там де його зупинять"
"Лінія розмежування пролягає там де зупинили ворога"
"Основа надійного миру в Україні це здатність зупинити Путіна"
Прості, цілком логічні раціональні істини. Нічого у них не змінилося. Вони нікуди не пішли – і не підуть. Це зрозуміло.
У рамках задачі: припинення гарячої фази протистояння та успішного завершення проєкту національної незалежності - це єдине реальне і розумне рішення. Ані висвистіти, ані виклянчити, ані накреативити нічого іншого і кращого не вийде просто тому що ніяким креативом не можна обдурити і обвести голу, фактичну реальність.
Не існує - у цій, реальній реальності, жодних чарівних способів «швидко закінчити війну» бо вже хочеться і навіть нестерпно. Але можна обміняти - як це робилося, до речі, завжди в історії України, можливість тимчасового полегшення тут і зараз на майбутнє. Про ціну таких рішень повторюватися не стану - якщо ще не дійшло і не врізалося то, може, вже й не варто витрачати зусиль і часу.
Отже, єдиний реальний шлях до «припинення війни у 2025» лежить через досягнення здатності стримувати тa знищувати ворога де б він не пішов, у будь-якому регіоні і на кожному напрямку. Це важке, реальне завдання. Його треба розв'язати Україні, в реальності щоб просунутися до створення незалежної європейської держави, і нації. Як і століття тому; як і три декади. Ніяких тут нових знахідок тa/або сюрпризів.
Задачу не виконано: сто, тридцять, двадцять і десять років тому. Доведеться повторити - і продовжувати, до виконання. Простий та сухий вердикт Часу. Кому не зрозуміло? Хто намагатиметься відмовити й обдурити Його ось ще цього разу, і все?
Цю задачу було видно з 2023 року, коли не виправдалися надії на напоумлення РоSSії і швидке припинення війни. Boнa стоїть, з 2023 року перед: політичним керівництвом; військовим керівництвом і головне, суспільством України, українською нацією. Ні зістрибнути, ні відвернути увагу, ні відвернути креативом, танцями, руками і виступами не вийде - рішення в реальності або існує і видно, або ні.
І якщо ні, то варіант залишається тільки один і він називається не «побачити мир набагато ближче», а: «розміняти незалежність та майбутнє». Ще раз, і знову. І жодних тут помилок, надій або ілюзій.
Задачу було поставлено, було багато розмов та виступів і вже скоро суспільству України - нації, доведеться запитати себе: а що, з результатами? Чи виконується завдання і чи досягається необхідна мета?
Може тут варто відзначити і реальні досягнення адміністрації - Україна стоїть тa чинить опір уже третій рік жорстокої війни. Я не маю впевненості як би розвивалися події за одного геніально-патріотичного гетьмана у якого позамежний патріотизм цілком невимушено поєднується з класичним прагматизмом і далі, «по новому». Уклав би він вже одну-дві угоди з ворогом розсьорбувати й інтерпретувати які довелося б нащадкам? Сказати по факту, неможливо. Це до слова. Але зупинятися не можна - Час цього не дозволяє. Зупинки або відхилення на шляху до головної мети означають тільки віддалення від неї. Просто, на поверхні - і жодних креативів.
Немає жодних можливостей відстрибнути, відвести або не помітити це питання, бо його диктує сама реальність. І вона завжди отримує відповіді на свої запитання. Україна це знає і мала б уже вивчити всіма гіркими дослідами століть. Ціною ілюзій або, як бувало, навмисного обману не обґрунтованих реальними фактичними підставами може стати нація та майбутнє. І знову. Це не пророцтва, а факти в літописі, досвід. І жодних тут сюрпризів. Зрозуміло.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma