Чому Україна завжди, щоразу і на кожному заході здійснює боротьбу за незалежність якимись дивними, окружними шляхами – а не як усі? Що стоїть за цією дивною закономірністю? Чи може вже час задуматися?
"У часи Януковича акції проти опозиції були лейтмотивом публічних дій <>"
"Політтехнолог <> до 2014 року та після просував антиукраїнські наративи та вів ефіри з відверто проросійськими особами."
"У 2015 році <> у своєму проєкті "Люмпен шоу" стверджував, що Збройні Сили України нібито обстрілюють мирних жителів тимчасово окупованого Донецька. У цьому випуску програми "гостем" <> став прокремлівський пропагандист, британець Грем Філліпс. Під час програми Філіпс називав ЗСУ "фашистами". Водночас <> цього не заперечує."
Після успішних реформ, "журналіст" посів одну з ключових позицій в офіційному медійному просторі. У країні: треба нагадати? яка стікає кров'ю і бореться за caмe існування.
Чому такий сюр, фантасмагорія, Босх та Кафка в політичному виконанні потрібні й необхідні Україні caмe сьогодні? У чому пекуча потреба і нужда для України і її перемоги: призначати таких фахівців на ключові позиції?
Хто порекомендував? На яких раціональних підставах для української перемоги? Що знали чудові служби - і куди дивилися?
У період коли єдність і фокус на цілі це ключові умови перемоги: хто постійно і послідовно розставляє каламутні і незрозумілі фігури які регулярно ж створюють та поширюють у суспільстві скандали і недовіру?
Хто займається цим проектом, збігів вже забагато: з якою метою – у країні, яка бореться відчайдушно за саме своє існування? Уникати цих питань більше не можна тому що вони можуть повернутися з багаторазовими втратами та болем. І це теж лише історія.
Чи існують у тих, хто постійно та регулярно підбирає такі кандидатури інші, важливіші пріоритети ніж українська перемога? Спостерігаючи реальності в країні вже неможливо не ставити ці питання. Вникати їх уже не допоможе: тому що кільцеві та замкнуті історичні шляхи України - це історичний факт; і складалися вони саме з таких незрозумілих та гротескних відрізків. Щоразу складалися: 10 із 10, абсолютний рахунок (на момент). Подивіться.
Глюк, звичайний український управлінський сюр у ключовий для країни час: або вже картина: більше ніж "просто збіг"?
Теж історични факти:
"Як завжди" ще не призводило Україну до бажаного результату: жодного разу.
Позитивне, якщо не більше, ставлення до вічного ворога послаблювало Україну та провалювало досягнення цілей та планів. Завжди.
Це факти та уроки, Історія показує їх дуже ясно. Що тут ще можна копати та шукати? Навіщо та кому?
Якщо хто знає інші, раціональні пояснення в цьому та інших таких випадках, то буду вельми вдячний. У мене на сьогодні їх просто немає. Просто нормальний сюр: у ключовий, вирішальний час, коли інші об'єднували сили та створювали максимальний фокус на досягненні мети – або вже гірше.
Дивіться: якщо перемогу, а з нею майбутнє i знову, про-бати за традиційним уже безглуздо-героїчним сценарієм, то ніяких виправдань тa пояснень вже не буде. Не буде кому слухати їх, пояснення. І скорботні пісні не допоможуть. Але хоча б цього разу ми знатимемо як це сталося. А ось так. Як завжди. Якщо нічого не змінювати і не змінюється: просто зараз.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma