Здається, навіть після шести перевидань цієї книжки комунікаційний віз і досі там, де йому належить бути. Та й яка може бути комунікація, коли віддавна знати, що школа – це не перший крок до неї, а наступна після дитсадка казарма і ламання об коліно будь-якої індивідуальності. Щоправда, нині школа лише надає освітні послуги, а не виховує, і це, зрештою, правильно, бо кого може виховати байдужість, сірість і в кращому випадку злоба, а не любов до дітей? Її тут нема, як жирів у хваленому шкільному меню Клопотенка, про що радісно заявляє повариха в буфеті.
Наразі ж мова про заявлену книжку Наталі Косенко «Як ми псуємо наших дітей і як припинити це робити" Наталі Косенко (К.: Школа) Авторка з верховин свого професійного й батьківського досвіду буквально «по поличках» розкладає всі наші хибні переконання, що здатні зашкодити маленькій особистості, світогляд та моральні засади якої лише починають формуватися. У казармі, якщо забули.
При цьому кожен з батьків має упізнати свої улюблені педагогічні прийоми, які, виявляється, є руйнівними для довірливих та гармонійних відносин з дитиною. Ба більше того, нас запевняють, що книжка «розбиває на друзки стереотипи про виховання: те, що здавалося перевіреним та дієвим методом, насправді є нічим іншим, як прикрою помилкою, яка з часом може призвести до негативних наслідків». Тож варто визначитися, якщо перефразувати назву книжки, чи далі псувати дітей, чи припинити про це читати, бо вони ж ніби як наші. Тобто діти, ще не солдати, хоча залежить від того, як «псувати». Чи пак, виховувати.
Фото: Pink Floyd - The Wall (1982)
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma