Назва «Бухенвальд» міцно пов'язана в свідомості багатьох людей зі злочинами нацистів, які створили цілу мережу концентраційних таборів. Однак помиляється той, хто думає, що цей табір смерті припинив своє функціонування у 1945 році з крахом фашистської Німеччини. Насправді Бухенвальд, а разом з ним ще десять колишніх концентраційних таборів, використовувався за призначенням ще п'ять років, аж до 1950 року.
Одразу ж після того як Червона Армія увійшла в Німеччину з колишніх нацистських концентраційних таборів були організовані так звані спеціальні табори НКВС СРСР.
Зокрема, Бухенвальд 22 серпня 1945 року був перейменований в «Спеціальний табір №2». Всі колишні німецькі табори відтепер підпорядковувалися Управлінню спеціальних таборів у Німеччині, яке було зорганізовано наказом НКВС №00315 від 15 квітня 1945 року. До 1948 року Управління входило до системи ГУЛАГу й очолювалося заступником міністра внутрішніх справ генерал-полковником І. Сєровим. Необхідний персонал був підібраний зі Смершу 1-го Білоруського фронту. В’язнями спецтаборів мали стати в основному цивільні особи, які були помічені в тому, що активно підтримували нацистський режим або займалися шпигунством, саботажем, тероризмом і т. ін.
Однак, як показує статистика, незважаючи на те, що частка людей засуджених за зазначені злочини була великою, серед них практично не було видних нацистів, які або втекли на Захід, або були засуджені до депортації до СРСР військовим трибуналом. Більшість ув'язнених були дрібною рибкою, включаючи військовополонених, звільнених з таборів союзників і обвинувачених у шпигунстві. Кількість людей, арештованих і засуджених за шпигунство, постійно збільшувалася з початком холодної війни. Поступово табори почали поглинати «класових ворогів» із середовища журналістів, бізнесменів, власників фабрик та ін. У числі арештованих виявилися навіть учасники антифашистського опору. Були випадки, наприклад, коли люди, що були в'язнями до 1945 року, ставали ними вдруге вже після 1945.
Тисячі іноземців, переміщених осіб і наших співвітчизників - колишніх остарбайтерів і емігрантів - також пройшли через спецтабори. Для них це були перевалочні пункти на шляху до висилки до СРСР. У спецтаборах не було ні катувань, ні масових убивств, однак була дуже висока смертність від голоду і холоду. Лише деякі щасливчики мали теплий одяг. В’язні спецтаборів були одягнені в лахміття, що залишилися від в'язнів нацистських таборів. Раціон ув'язненого складав 300 грамів хліба та кружку окропу. Через голод в антисанітарних умовах у таборах розпочалися епідемії тифу і туберкульозу.
Існування спецтаборів трималось у суворій таємниці. Навіть радянській авіації було заборонено пролітати над їх територією. Однак поступово табори почали закривати і у 1950 році 15 тисяч останніх в’язнів були передані властям НДР.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma