Історії, в яких присутня символіка, метафорика або відверта притча запам’ятовуються, погодьмося, краще за будь-яку цеглину з мелодраматичним сюжетом. Наприклад, «Пригоди Чиполіно», не кажучи вже про «Трьох товстунів», де насправді про класову боротьбу і відповідну перемогу, а не пригоди для молодшого і середнього шкільного віку. І це якщо взяти з дитячих спогадів, бо про «дорослі» памфлети, в яких так само занепадають цілі держави з режимами, але не так завуальовано, й казати нічого.
Усе це мовиться до того, що коли до справи береться автор, який враховує всі свої читацькі враження-спогади, поєднуючи їх зі світовою класикою і додаючи жанрового драйву, то виходить класне чтиво, варте уваги і згаданого шкільного віку, і старшого читацтва, яке ще не забуло смак справжньої страви назвою «карколомний детектив».
І як ознака згаданого жанру з гумористично і навіть сатирично виконаною добавкою – що для будь-якого віку читачів важливо! - своєрідним імпульсом до поштовху інтриги у цій незвичайній історії був випадок з конячкою. Так-так, якби під час прогулянки в улюбленицю близнючок Мандаринку не влучила блискавка, якої вона «поділилася» з дівчатками, все в їхньому житті було б зовсім інакше. Тобто не змінилося б кардинально і не пришвидшило й без того динамічний сюжет, пропонуючи вашій увазі книжку Володимира Нікітенка «Зануда Рауль і лист старої маркізи». Утім, одна з них, Амалія, стала злобною і пихатою, тримаючи в узді власного чоловіка ( на малюнку, якщо глянете вгору, він гарненький, але це тільки там), та й все містечко, а друга, Агнешка, скромна співробітниця статуправління, що вираховує кількість спотикань на Землі – сумирною і романтичною.
І все б воно так і тягнулося, і в місті панувала сіра нудьга, а в житті однієї з сестер – гірка несправедливість, якби давня помилка долі через недбалого поштаря не була виправлена двома хлопцями-школярами. Точніше, одним з ним, тим самим занудою Раулем, який довів справу до кінця, випадково знайшовши загадкового листа двадцятирічної давнини. Невже правда переможе у цьому невеселому містечку, і все у житті близнючок, нарешті, стане на свої місця? «- Вибачте, але мені потрібно поговорити із сеньйоритою Амалією Гудіто, - нерішуче продовжив Рауль. - Її немає. Говори швидко і вали звідси, я передам… - Так, передайте їй, будь ласка, - Рауль ніяково наблизив обличчя до домофона, - що я хотів би поговорити про один лист… Щоправда, адресований не їй…» Щоб не розкривати інтригу, зауважимо одне – винуватиця Мандаринка, яка підштовхнула сюжет, ще довго давала електрику для водонапірної башти на винокурні й освітлювала веселі сільські ярмарки, натомість життя героїнь змінилося більш кардинально.
Наостанок відзначимо, як щоразу чергова пригода у цій історії так само бє читача, наче струмом. А що вже з того виходить – краще дізнатися самим, прочитавши цю феєричну книжку. «Агнешка повільно підняла руку і, секунду повагавшись, опустила її на контакти електрофорної машини. Електричний розряд різко здригнув спочатку Агнешку, потім за ланцюгом сестру, яка до неї припала, а слідом і… Хуана, що сидів навпочіпки в тій самій калюжі і безтурботно торкався голови Амалії…»
Володимир Нікітенко. Зануда Рауль і лист старої маркізи. — К.: Гамазин, 2021
Ілюстрація: Володимир Поспєлов
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma