Реформа СБУ і формування розгорнутої системи демократичного цивільного контролю

Cистема демократичного цивільного контролю за діяльністю спецслужби слугуватиме запорукою дотримання Службою безпеки прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, зокрема, унеможливлюватиме тиск на бізнес. Це також є однією із складових системи національної безпеки.

Розвиток громадянського суспільства і його демократичних інститутів в країнах перехідного періоду і в Україні зокрема, об'єктивно вимагає розробки та впровадження дієвого цивільного контролю над системою внутрішніх служб безпеки держави, який відповідає формам, змісту та практиці, прийнятих у демократичних країнах.

Враховуючи євроінтеграційні спрямування України, вагомого значення набуває потреба наближення національного законодавства до стандартів ЄС і НАТО. Відповідне завдання випливає з прийнятих політичних рішень та правових актів України. Водночас слід враховувати такі принципові чинники:

1. Спеціальні служби та правоохоронні органи країн ЄС і НАТО, як свідчать результати досліджень, відрізняються порядком створення, підпорядкування, законодавчою регламентацією їх діяльності, структурною побудовою тощо. За системою організації і контролю спецслужби європейських країн можна умовно розділити на три моделі: американська (підпорядкування президенту країни), британська (підпорядкування прем'єр-міністру) і французька (підпорядкування президенту і прем'єр-міністру). Наявність різних моделей, об'єктивно призводить до відмінностей в організаційній побудові системи контролю у різних країнах;

2. Основні принципи побудови системи контролю над службами внутрішньої безпеки і правоохоронними органами визначені рекомендаціями ПАРЄ 1402 (1999), 1713 (2005);

3. При вирішенні проблем сектору безпеки, країни ЄС і НАТО, переважно керуються національними інтересами, власним законодавством, традиціями та історичним досвідом.

Наразі система цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави складається з:

Контроль законодавчої влади

Відповідно до положень ст. 85 Конституції України та ст. 31 Закону "Про Службу безпеки України" з боку Верховної Ради України постійний контроль за діяльністю СБ України і дотриманням нею законодавства здійснює Комітет з питань національної безпеки і оборони. Голова Служби безпеки регулярно інформує Верховну Раду України і вказаний Комітет про стан державної безпеки, дотримання чинного законодавства, забезпечення прав і свобод громадян та з інших питань, щорічно подає Верховній Раді України звіт про діяльність СБ України.

У порядку, визначеному законодавством, Служба безпеки також відповідає на запити постійних і тимчасових комітетів (комісій) Верховної Ради України і народних депутатів України. Поряд з цим, важливим чинником, який свідчить про наявність прямого контролю парламенту за діяльністю СБ України є конституційно визначена компетенція Верховної Ради щодо надання згоди на призначення посаду або звільнення Голови Служби, а також по затвердженню загальної структури, чисельності та визначення завдань і функцій СБ України.

Відповідно до Закону „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", контроль за виконанням Службою безпеки приписів законодавства у цій сфері і витрачанням коштів, які виділяються на вказані цілі покладено на Верховну Раду України та її Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Не менш вагомим фактором, що свідчить про здійснення контролю Верховною Радою України за діяльністю Служби безпеки є запровадження Інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. На Уповноваженого, згідно з чинним законодавством покладено розгляд звернень громадян щодо можливих порушень їх прав; внесення подання з питань дотримання прав і свобод громадян Генеральному прокурору, керівникам правоохоронних органів та спецслужб; надання відповідних пропозицій щодо прийняття законодавчих актів.

Водночас, контроль за використанням бюджетних коштів, що виділяються Службі безпеки України, покладено на Рахункову палату Верховної Ради України.

Наведене свідчить, що безпосередній і постійний контроль за діяльністю Служби безпеки України здійснює законодавчий орган держави через Комітети з питань національної безпеки і оборони та з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Уповноваженого з прав людини та Рахункову палату.

Президентський контроль

Відповідно до п. 14 ст. 106 Конституції України, ст. 32 Закону „Про Службу безпеки України", контроль за діяльністю СБ України також здійснюється Президентом України.

Згідно приписів вказаних правових актів, Служба безпеки регулярно, в порядку визначеному Президентом України інформує його, членів Ради національної безпеки і оборони України з основних питань своєї діяльності, а також про випадки порушення законодавства і, на їх вимогу, подає інші необхідні відомості. Окрім цього Голова Служби щорічно подає Президенту України письмовий звіт про діяльність СБ України.

Одним з механізмів президентського контролю над Службою безпеки є створення Інституту Уповноваженого з питань контролю за діяльністю СБ України, до повноважень якого віднесено здійснення контролю за дотриманням конституційних прав громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності СБ України, а також за відповідністю виданих нею нормативно-правових актів законам України.

Нині сформовано чіткі правові механізми реальної участі апарату Уповноваженого у контролі за діяльністю органів безпеки. Так, Указом Президента України від 18 травня 2007 року № 427/2007 Уповноважений Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України є спеціально призначеною посадовою особою, яка відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює контроль за додержанням органами і підрозділами Служби безпеки України конституційних прав громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності та діяльності у сфері охорони державної таємниці;

вивчає положення, накази, розпорядження, інструкції і вказівки Служби безпеки України з метою визначення їх відповідності Конституції і законам України, в установленому порядку реєструє ці нормативно-правові акти і вживає заходів щодо включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів;

розглядає за дорученням Президента України звернення громадян щодо порушення їх конституційних прав і свобод, інших порушень у діяльності Служби безпеки України, а також зауваження і пропозиції щодо її діяльності;

розглядає інформацію з основних питань діяльності Служби безпеки України, випадки порушення законодавства та вносить за результатами розгляду в установленому порядку відповідні пропозиції;

одержує в разі потреби від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади експертні оцінки з окремих питань;

розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо здійснення заходів, спрямованих на забезпечення додержання конституційних прав громадян і вимог законодавства в оперативно-розшуковій, контррозвідувальній діяльності та діяльності у сфері охорони державної таємниці органів і підрозділів Служби безпеки України;

готує та подає Президентові України доповіді про результати своєї роботи;

надає Службі безпеки України рекомендації, узагальнення, довідки про нормотворчу роботу і забезпечення законності в оперативно-службовій діяльності;

бере участь у попередньому розгляді пропозицій щодо утворення, ліквідації та реорганізації органів і підрозділів Служби безпеки України, проектів актів Президента України з питань діяльності Служби безпеки України та подань про призначення Президентом України на посади та звільнення з посад посадових осіб зазначених органів і підрозділів;

виконує за дорученням Президента України інші функції з метою забезпечення постійного контролю Президента України за діяльністю Служби безпеки України.

Повноваження Уповноваженого Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України закріплені Положенням затвердженим Указом Президента України від 18 травня 2007 року № 427/2007.

Контроль судової влади

Нормативно-правовими актами України передбачено здійснення контролю за діяльністю Служби безпеки України також з боку судової гілки влади. Він полягає у розгляді наявних в СБ України матеріалів, у т.ч. які містять державну таємницю, що подаються оперативними підрозділами для отримання дозволів на проведення заходів, пов'язаних із тимчасовим обмеженням конституційних прав людини і громадянина. Зокрема, Законами "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про контррозвідувальну діяльність" чітко встановлено, що проведення заходів, які тимчасово обмежують конституційні права особи (негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку,(контроль листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої (кореспонденції, застосування інших технічних засобів одержання інформації) проводиться виключно за рішенням суду або у порядку, узгодженому з Головою Верховного Суду України та Генеральним прокурором України (оперативно-технічні заходи, що проводяться з метою отримання розвідувальної інформації, запобігання і припинення розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій, у т.ч. терористичних).

Аналіз рекомендацій ПАРЄ (Резолюція 1402/1999) стосовно демократичного контролю за внутрішніми службами безпеки дозволяє виділити такі основні вимоги щодо його здійснення:

1. Органи законодавчої влади мають створювати чіткі й адекватні закони, зокрема, які визначають види оперативної діяльності, що загрожують порушенням прав громадян, умови її здійснення, вимоги щодо дотримання законності. Ці органи також мають контролювати бюджет спецслужб, у т. ч. шляхом вибіркових перевірок і надання річних звітів про використання бюджетних коштів.

2. Органи виконавчої влади повинні здійснювати послідовний контроль за діями спецслужб, наприклад, зобов'язуючи їх надавати щорічні звіти про свою діяльність.

Відповідний міністр повинен нести політичну відповідальність за нагляд над спецслужбами, а його відомство - мати можливості для ефективного контролю. Він також зобов'язаний надавати в парламент річні звіти про діяльність внутрішніх служб безпеки. З урахуванням моделі побудови спецслужб: американської, британської чи французької, вказана рекомендація у країнах - членах Ради Європи реалізується лише за наявності цієї вимоги у національному законодавстві.

3. Органи судової влади повинні мати право на проведення активного попереднього і наступного контролю, у т. ч. право надавати дозвіл на здійснення окремих заходів, що можуть призвести до порушення прав людини. Основним принципом наступного контролю є розгляд судом звернень громадян щодо порушення їх прав органом безпеки.

4. Інші органи (наприклад, омбудсмен, уповноважений із захисту інформації) мають бути наділені правом здійснювати постійний контроль (у будь-яких справах) за спецслужбами;

5. Приватні особи повинні мати право доступу до інформації, зібраної внутрішніми службами безпеки. Винятки щодо реалізації цього права, пов'язані з інтересами національної безпеки, мають бути визначені законом.

Зазначене дає усі підстави для висновків про те, що основні принципи побудови системи цивільного контролю за діяльністю Служби безпеки України, які закріплені у рекомендаціях ПАРЄ нині враховано, а також сформовано і врегульовано у правовому відношенні чіткий механізм здійснення постійного контролю за діяльністю СБ України на всіх рівнях, зокрема:

Верховною Радою України ухвалено низку законів у сфері безпеки, які врегульовують організацію та діяльність СБ України та інших правоохоронних органів і спеціальних служб. Поточний контроль за роботою Служби безпеки і додержанням нею законів покладено на профільні комітети Верховної Ради, а використання бюджетних коштів – на Рахункову палату;

постійний контроль за діяльністю СБ України здійснюється Президентом України та Уповноваженим з питань контролю за діяльністю Служби безпеки;

органи суду надають дозволи на проведення заходів, які тимчасово обмежують права людини і громадянина. Усі громадяни можуть звертатися до суду із заявами щодо можливого порушення їх конституційних прав;

Уповноважений Верховної Ради з прав людини розглядає звернення громадян щодо можливих порушень їх прав; вносить подання з питань дотримання прав і свобод громадян Генеральному прокурору, керівникам правоохоронних органів та спецслужб; надає відповідні пропозиції щодо прийняття законодавчих актів;

кожний громадянин відповідно до Закону „Про інформацію" може звернутися до спецслужб чи правоохоронних органів з того чи іншого питання. Такі запити обов'язково розглядаються відповідно до компетенції та вимог закону.

Водночас аналіз системи демократичного контролю за діяльністю СБ України свідчить про необхідність вжиття окремих заходів щодо її удосконалення, зокрема:

відповідно до рекомендацій ПАРЄ № 1713 (2005), контроль за діяльністю спецслужб має здійснювати спеціальний комітет парламенту, який у Верховній Раді України на сьогодні відсутній;

в новій редакції Закону України "Про Службу безпеки України" доцільно зберегти діяльність інституту Уповноваженого Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України, ефективність якого була підтверджена у минулі роки;

з урахуванням досвіду країн ЄС і НАТО доцільно віднести до державної таємниці частину відомостей щодо конкретних складових бюджетного фінансування СБ України із залишенням контролю за використанням коштів держбюджету за Рахунковою палатою Верховної Ради України;

потребує удосконалення сфера громадського контролю над Службою безпеки України. Для цього, пропонується законодавчо закріпити норму про діяльність створеної при Голові Служби безпеки України Громадської консультативної ради.