Характерною ознакою сьогодення є стрімке розширення всесвітнього інформаційно-фінансового простору та активізація процесів глобалізації. Рівень виробництва є пріоритетним показником успішності країн. Прагматизм якийнабирає статусу панівної філософії сучасного суспільства є одним із головних чинників впливу на формування людини в ракурсі її культури, особливостей характеру, виховання тощо.
Проведені авторами в 2019-2020 роках дослідження щодо місця головних цінностейу житті людини показали, що із 300 респондентів віком від 17 до 50 років 62% найбільшою цінністю вважають спроможність виробляти і заробляти, 34 % найціннішим у житті людини визнають свободу, рівень духовності та моралі і 4% опитаних до найголовніших цінностей людини віднесли її фізичне здоров’я.Цікавим є той факт, що глибинну цінність свободи як визначальної умови всіх інших цінностей визнає переважно молодь, а цінителями здоров’я, духовності і моралі в значній більшості є люди старшого віку.
Проведені дослідження також показують, що рівень таких цінностей як патріотизм, шанобливе ставлення до батьків, повага до людей похилого віку, толерантність, гуманне ставлення до довкілля в загальній сукупності є задовільним, але не рівномірно розподіленим серед вікових груп.Аналіз результатів дослідження дає підстави стверджувати, що рівень багатьох головних цінностей у житті людей, особливо молоді, є низьким, що спонукає до пошуку причин сприяючих цьому. На думку авторів, до переліку основних можна віднести: процес глобалізації; вплив світового ринку; низький рівень ефективності освітньої системи.
Освіта є тим фактором при оптимальному задіянні якого можливе не тільки припинення знищення цінностей формування людської індивідуальності з погляду людського блага, але і мінімізація негативних наслідків глобалізації. Завдання освіти є практично значимими і гуманними. «Будь-яка освіта перш за все повинна допомогти пізнати людині те, що в ній є найбільш цінним, змусивши її усвідомити себе часткою вічного та живого органу світового, духовного розвитку людства...», тобто розвивати «духовну потребу» індивідуальності в навчанні.
Проте, як свідчить аналіз наукової літератури і сама освіта потребує змін, зокрема, актуальною на сьогодні є зміна парадигми освіти, переходу від класичної до інноваційної. Окрім нововведень дискусійними залишаються питання раціоналізації та оптимізації освіти.Під раціоналізацією розуміють прагнення до організації будь-якої діяльності доцільнішими способами ніж є існуючі.
Прикладом системи, яка втілила в собі багато аспектів раціоналізації і є вираженням ключових принципів модерну Дж. Рітцер вважає мережу Макдональдс і відстоює тезис про «макдональдизацію» сучасності.
Цей процес охоплює сьогодні майже усі сфери суспільного життя, в тому числі і освіту. Дегуманізація праці –одна із ознак властивих макдональдизації. Працюючи відповідно до чітко виписаної настанови, працівник не задумується про сутність цілого. Якщо на виробництві така ситуація має незначний вплив на якість кінцевого продукту, то в сфері освіти нехтування внутрішньою єдністю навчальної дисципліни, її відносною автономністю, взаємовідношеннями та взаємозв’язками з іншими дисциплінами утруднює засвоєння знань та негативно відбивається на їх якості. Раціоналізація з елементами макдональдизації, яка сьогодні має місце в системах освіти багатьох країн світу, окрім такого недоліку як сприяння накопиченню окремих непов’язаних знань має і ряд інших, зокрема витіснення на другий план вміння живого спілкування між тим хто навчає і тими хто навчається. Роль мовленнєвого контакту між вчителем і учнем та його позитивного впливу на духовний світ здобувача освіти завжди був в полі зору багатьох дослідників. Такий контакт покликаний формувати культуру спілкування у молоді, що є досить важливим у сенсі гуманізації суспільства.
Суть оптимізації в освіті полягає в приведенні системи до найкращого (оптимального) стану. Це досить важливо оскільки сприяючи соціалізації особистості та готуючи висококваліфікованих фахівців освіта об’єктивно визначає майбутнє суспільства.
Окрім підготовки професіоналів на освіту покладено не менш важливу місію –формування громадянина-патріота, виховання моральної, духовно багатої та самодостатньої особистості.Необхідно пам’ятати, що система освіти кожної держави формується відповідно до історично усталених рис ментальності населення. Ця особливість сприяє формуванню національної свідомості, духовної самобутності, інтелектуальному розвитку особистості.
Нехтування особливостями історично-усталених традицій в національній системі освіти і виховання, на думку авторів, закладає вади, що довго відбиватимуться на якості її розвитку. Сказане чітко проглядається на прикладі реформування системи освіти в Україні. Оптимізація пов’язана з перенесенням досвіду в сфері освіти економічно розвинених країн в освітні заклади України, без стартової готовності до цього процесу як самих освітніх закладів так і держави в цілому, не є результативною.
Величезний вплив на ефективне функціонування просвітницької галузі будь-якої країни має її економічний стан. Слабкість української економіки, а отже і недостатнє фінансування сфери освіти, є однією з основних причин проблематичності її успішної раціоналізації і оптимізації. Звідси слідує, що Україна як і кожна інша окрема держава повинна реформувати власну систему освіти враховуючи насамперед національні інтереси і наявні можливості.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma