Російське суспільство проковтнуло мобілізацію. І знову занурилося у звичний для себе одобрямс. Все це до болю нагадує казку, коли дракон вимагає в містян 10 дівчат, містяни цих дівчат дають і далі кажуть: "Фух, можна спокійно жити рік до наступного приходу дракона". Думку про те, що дракон може прийти позапланово, росіяни відкидають: "Прийде — будемо думати, що робити".
Пересічний росіянин боїться мітингів, влади і втрати величі. Але найбільше він боїться рефлексії в тому значенні, яке цьому слову надають психоаналітики. Вибираючи між смертю і рефлексією він вибере смерть.
Перший і дуже негативний підсумок мобілізації: росіяни готові проковтнути і другу, і третю хвилі. Агресивна меншість (10-13%) перемогла аморфну більшість. Паралельно з цим населення дуже хоче, щоб сталося чудо і все чарівним чином повернулося в "нормальність до 24 лютого". Їхня віра зараз не в себе, а в чудо, яке зробить хтось.
Другий висновок: путін перетворюється і буде далі все більше перетворюватися із альфа-самця на колективного путіна. Тільки якщо місяць тому цей колективний путін опирався на дві милиці — Ковальчука (разом з Кірієнком) та Патрушева, то тепер стараннями (страхами) самого путіна цей колективний путін розширився Собяніним, Кадировим, Пригожиним і навіть частково Мішустіним.
Форма правління цього колективного путіна сьогодні — це не політбюро, як комусь здається, а семибоярщина. Башти кремля — це корпорації, які воюють одна з одною. Тільки раніше вони мали беззаперечного арбітра. А тепер цей арбітр стомився бігати по полю і гравці дозволяють собі фолити там, де їм захочеться.
Кращий тому приклад — Пригожин, який подає в суд на петербурзького губернатора Беглова, стає смотрящим за регіоном і парарлельно будує нову партійну структуру, судячи з усього, в обхід Кірієнка, який мав би це контролювати.
Все це поки не робить слабшою державу. Це робить слабшим путіна як арбітра між своїми боярами. Він потрібен їм всім як символ, але роль путіна, судячи з усього, буде все більше зменшуватися з часом.
Отже, ми маємо два парарлельних треки: населення повернулося до звичного стану і хоче, щоб за нього все вирішували, а еліти взяли в облогу путіна і починають воювати між собою. Поки складно сказати, до чого призведе ця війна: всі ще бояться усвідомити, що путін вже не той.
Поки головним страхом залишається ФСБ. Але якщо тенденції будуть продовжуватися, рано чи пізно, ФСБ має зіткнутися з новими армійськими (Суровікін, Пригожин, Кадиров). Власне, від цього зіткнення і буде залежати майбутнє російських еліт. Чим швидше почнеться ця війна бояр, тим краще для нас. Якщо цієї війни не настане, росія буде зміцнюватися в своєму тоталітаризмі, а відтак матиме ресурс для подальшої війни з Україною.
Але чомусь здається, що революційні настрої вже заряджают російський простір і путінським боярам потрібно прискорюватися. Адже хто перший встав того й чоботи...
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma