Спостерігаючи те, що відбувається між Польщею та Україною і різні такі випадкові акти вандалізму і в Україні, і в Польщі, не можливо виключити підозри, що за частину тих актів вандалізму відповідають люди, які працюють на Кремль прямо або опосередковано. Вони просто отримують гроші від різних структур, щоби розпалювати взаємні стереотипи між Польщею та Україною, а часом навіть виконувати акти вандалізму.
Росія підігріває деструктивні настрої в українсько-польських відносинах. Натомість, з іншого боку, в Україні та Польщі наявна тенденція, що зрозуміло у зв’язку з російською агресією, що все, що є погане у польсько-українських відносинах, історії чи тепер, за це все відповідає Росія. Так, є багато проблем і в Польщі, і в Україні. Росія може грати тільки таким чином, що в оточення таких впливових людей, які дійсно формують суспільну думку, що у політиків є люди, яким Росія платить, які, наприклад, можуть їм показувати, підсилати якісь матеріали, які будуть українців упевнювати в тому, що ніби у Польщі якийсь путіноподібний режим, що ніби Польща авторитарна держава, яка колись, напевно, захоче забрати Львів. А у Польщі є ці побоювання, тут Росія теж може грати на тому, що в Україні є криваві бандеристи, які хочуть вбивати поляків, що Польщі треба відмежуватися від України. Росія підігріває ці деструктивні настрої в українсько-польських відносинах. Перетворившись на об'єкти пропагандистських атак із боку Росії, Україна і Польща мають об'єднати зусилля і говорити в один голос. Минуле змінити нам не під силу, але майбутнє ми творимо вже сьогодні.
Така думка навідує щоразу, коли українці і поляки починають сперечатися з питань спільної історії. Питання справді складне, політизоване, і кожна сторона захищає свою правду. І буде захищати, бо в цьому кожен бачить основу власного національного інтересу.
Ця ж таки історія, давня й нинішня, вчить, що нашими суперечками вдало користується Москва. Саме на догоду своїм імперським амбіціям Кремль незмінно впродовж багатьох століть звик діяти за принципом "поділяй і владарюй". Загроза зі сходу завжди брала гору, коли ми були ослаблені взаємними чварами, не могли чи не хотіли домовитися.
І, хоча по обидва боки кордону про цю загрозу постійно говорять політики й історики, ми поки що не навчилися ефективно взаємодіяти і протидіяти загрозі вищого порядку — загрозі нашій незалежності та нашому існуванню.
Українці і поляки — два великих європейські народи. В наших обопільних інтересах, щоб сусідство було добрим та союзницьким. Особливо важливо це сьогодні, коли наші держави і народи опинилися перед спільними для нас викликами й загрозами. Коли ми стоїмо пліч-о-пліч, важко знайти на континенті силу, здатну кинути виклик нашому альянсу, — це теж доведено історією.
У цьому плані, спроби Росії впродовж останніх років після початку російської агресії проти України — безпосередньо чи з допомогою своїх агентів впливу та різних маніпулятивних технологій — вбити "клин історії" у відносини між нашими народами провалилися й не дозволили їх розробникам досягти поставленої мети. І не досягнуть, якщо ми й надалі діятимемо спільно та довірливо.
Однак сьогодні ми стали свідками нових спроб Росії маніпулювати історією, щоб цього разу вдарити у спину Польщі, посіяти зерно розбрату в Європі, вкотре спробувати показати себе у "білому світлі".
Путін та його поплічники розгорнули масштабну пропагандистську кампанію зі звинувачення Польщі в антисемітизмі та відповідальності за початок Другої світової війни. На ці фальшиві закиди реакція української сторони має бути однозначна: ми солідарні з Польщею. Україна впродовж останніх років пізнала на собі ціну російської пропаганди, маніпуляцій та агресії. Росія здавна демонструє хист красти не лише чужі території, а й чужу історію, як, наприклад, історію України-Руси. Приписувати собі чужі перемоги та перекладати на інших власну відповідальність за злочини — це класична схема, що її використовує Кремль для творення паралельної реальності, в якій російській еліті легше панувати й самостверджуватися. Історія дає нам багато прикладів того, як Москва розпалювала війни і на чужій крові лицемірно будувала свою імперію.
Російська пропаганда творить вигідні Кремлю міфи і не зважає на правду.
Власну відповідальність за злочини проти українського народу Росія приховує за ширмою надуманої теорії про "внутрішньоукраїнський конфлікт" і логіки "нас там нєт". Їй байдуже, що ніхто у світі не вірить словам Москви. Демократичний світ солідарно засуджує російську агресію і вимагає припинення окупації Росією суверенних територій України, відновлення територіальної цілісності нашої країни в межах міжнародно визнаних кордонів, включно з АР Крим.
Але радянські методи пропаганди, які досі використовує російська влада, приречені на поразку.
Істина йде в ногу зі свободою. В добу інформатизації та новітніх технологій обмежити свободу, у тому числі свободу пізнання історії та пошуку альтернативних джерел інформації, стає дедалі важче чи практично неможливо.
В історії початку Другої світової війни, викладену у відповідній Ухвалі: до вибуху Другої світової війни 1 вересня 1939 року призвели два тогочасних тоталітарних режими — гітлерівська Німеччина і сталінський Радянський Союз. Наслідки їхньої змови — це руйнівна війна та мільйони людських жертв, спричинених як бойовими діями, так і масовими політичними репресіями й переслідуваннями з боку радянського режиму в повоєнні роки.
Про ці репресії у вересні 2019 року заявив і Європейський парламент, чим, схоже, розлютив Кремль, який намагається відшукати "слабку ланку" в Європі. Безперечно, треба віддати належне і вшанувати героїзм та самопожертву радянських воїнів у визволенні від нацистських загарбників. Але слід також визнати, що українці, поляки та інші народи Центральної і Східної Європи пересвідчилися на власному прикладі, що радянський режим насправді не приніс очікуваної свободи та незалежності, поваги до прав людини і взагалі до людського життя як найвищої цінності. А, навпаки, розгорнув репресії проти національно-визвольних рухів України і Польщі, широких верств цивільного населення.
Намагання Кремля використати "історичну карту" для підриву європейської та євроатлантичної єдності й солідарності — безперспективні. Істинні мотиви нової історичної політики Кремля — намагання відбілити себе та перекласти тягар відповідальності на Польщу — зрозумілі в демократичному світі. Там справді не потрібно нічого пояснювати. В Європі й за океаном знають правду, але, мабуть, із ввічливості та через високу культуру там навчилися певних очевидних речей не повторювати. Відомо, що вовк навіть в овечій шкурі залишається вовком.
Перетворившись на об'єкти пропагандистських атак із боку Росії, Україна і Польща мають об'єднати зусилля і в унісон говорити як про злочинну сутність комуністичного режиму, так і про його сучасних апологетів і їхні злочини, у тому числі в Криму та окупованому Донбасі. Звичайно, у нас будуть різні точки зору на різні справи – ми різні нації, які жили поруч протягом багатьох століть. Але ми можемо рухатися на спільних принципових засадах: повазі одне до одного та чесності.
Рішучою відсіччю російській пропаганді має стати поглиблення українсько-польської співпраці та діалогу на всіх рівнях. Намагаймося сьогодні спільно творити майбутнє, де немає місця брехні, лицемірству та маніпуляціям.
Усе, що ми робимо сьогодні, вже завтра стане історією. Саме нам, як її творцям, належатиме право бути разом істиною в останній інстанції. Тоді нікому й нічому, навіть найвитонченішій пропаганді Кремля, не вдасться цю історію заплямувати фальшем і вигадками чи інструментально використати її проти нас самих. Зараз багато говорять про конфлікти між Армією Крайовою та УПА. Але чомусь мало говорять про те, що 1946 року бійці обох армій здійснювали спільні воєнні операції проти “червоних”. Зокрема, про спільний найбільший бій бійців Армії Крайової і УПА проти комуністів. Виходить, що бандерівці і бійці Армії Крайової спромоглися помиритися, а українські і польські націоналісти, які називають себе їхніми нащадками, не вважають це за потрібне. Слід керуватися формулою: “Разом – ми сильніші!”. В сучасному світі перемагають ті нації, що співпрацюють, а не копирсаються в минулому і ворогують. Якби Японія пригадувала американцям Хіросіму і Наґасакі, вона би ніколи не стала найспішнішою на автомобільному ринку США і однією з найуспішніших економік ХХ століття завдяки американським інвестиціям. Забувши минуле і побудувавши співпрацю з поглядом в майбутнє, і японці, і американці дуже непогано себе почувають і в економічному, і у військово-політичному плані. Слід розуміти, що той, хто сьогодні в Польщі виступає проти України, чи в Україні проти Польщі – той прямо чи непрямо виступає на боці Кремля. Енергетична безпека і спільні оборонні проєкти – подальший розвиток українсько-польських стосунків.
Польща докладає багато зусиль, щоби відриватися від російського газу. І кооперація з Україною тут є дуже важлива. Скраплений газ, який Польща прийматиме від американців через газопорти і норвезький газ, що надходитиме газогоном “Балтік пайп”, є сподівання, що його вистачить і для того, щоби продавати Україні. І не тільки Україні – Польща може стати габом для всієї Центральної Європи. І це дуже важливо, що Україна, завдяки Польщі, зможе також відійти від російського газу і залежності від Росії. Кооперація в оборонній сфері – це також важливий шлях. Бо Росія буде активізуватися на Чорному морі, про це також кажуть і українські експерти. І тут Польща має бути зацікавлена українським проєктом протикорабельної ракети “Нептун”. Це могло би невеликим коштом зміцнити польський потенціал. Ще один великий потенціал у кооперації з безпілотних літальних апаратів. Польські експерти звернули увагу на українсько-турецьку кооперацію зі стратегічних безпілотних апаратів. В Польщі наразі немає такого досвіду.
Також важливим завданням і для України, і для Польщі – блокування російсько-німецького проєкту “Північний потік-2”. Втрата прибутків від торгівлі газом в ЄС на тлі економічної кризи внаслідок епідемії коронавірусу, завдасть нищівного удару фінансуванню Росією війн проти сусідніх держав і примусить повернути Україні Крим
Водночас, слід тісніше налагоджувати співпрацю з Польщею в аграрному секторі, адже українським родючим чорноземам бракує передових аграрних технологій, які вже має Польща.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma