Enigma Enigma

Тарас Процев’ят

2019-10-13 19:29:01 eye-2 2505   — comment 0

Російська імперія – основна світова загроза та творець тероризму. Ч.2 (на замітку світовим лідерам)

Президент США Рональд Реґен та Президент АБН Ярослав Стецько у Білому домі

Фото із фондів Музею визвольних змагань Ярослава Стецька і Слави Стецько

 

Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко прокоментував повідомлення росЗМІ про те, що в попередньо погодженому підсумковому документі "нормандського" саміту немає пункту про передачу Києву контролю над кордоном до виборів. Пристайко наголосив, що підсумковий документ майбутньої зустрічі лідерів України, Німеччини, Франції і Росії погоджено лише в частині "формули Штайнмаєра", решта питань наразі обговорюються.

Після таких млявих і невпевнених меседжів українського міністра, США та Євросоюз певно вирішив написати українській владі методичку, як треба захищати національні інтереси та про що домовлятися.

 Як повідомив власний кореспондент Укрінформу, під час засідання Постійної ради ОБСЄ у Відні була виголошена заява Європейського Союзу: "Ми ще раз наголошуємо на нашій позиції, що повний контроль Україною над державним кордоном має дуже важливе значення для виконання Мінських домовленостей". В ЄС також наголосили, що усі іноземні збройні формування, військова техніка та найманці повинні залишити територію України.

Стосовно місцевих виборів на території ОРДЛО, йдеться в заяві Євросоюзу, то для їх проведення за українським законодавством мають бути створені усі необхідні умови, передусім у безпековій сфері.

Аналогічно, під час засідання Постійної ради ОБСЄ у Відні, заступник голови місії США при ОБСЄ Гаррі Кеміан заявив, що виборчим процесом на Донбасі повинні керувати українські чиновники відповідно до внутрішнього та міжнародного права, а до цього Росія повинна вивести свої війська з території України та передати українському уряду контроль над кордоном.

Ось тобі маєш і формула, і розведення військ і вся інше дитяче лепетання. І хоча все це про недолугі та юридично нікчемні Мінські домовленості.

США та Євросоюз підштовхнули хлопчиків під сідельце – робіть свої перші крочки, вчіться ходити.

Але нинішній українській владній команді слід було б знати, що існує глобальна українська стратегія нового світопорядку, яка довела свою дієздатність. І написана вона кров’ю і потом наших дідів та прадідів.

Сучасникам широко відомий феномен створення, за ініціативою ОУН, Української Повстанської Армії — однієї з найпотужніших армій опору, яка за відсутності будь-якої підтримки західних союзників, військових кадрів та воєнного досвіду, майже двадцять років, до початку 1960-их років, вела збройну боротьбу проти гітлерівського Третього Райху та комуністичного СССР.

        Значно менш відомий широкому загалу інший феномен українського національно-визвольного руху. Завдяки підтримці світового українства та інших поневолених бездержавних народів Організація Українських Націоналістів в другій половині ХХ ст. створюють унікальне явище, – активно діючий загальносвітовий антиімперський, антикомуністичний рух, його філософсько-політичну концепцію, тактику та стратегію, систему громадських представницьких структур на всіх континентах задля ефективної реалізації наступальної української національно-визвольної міжнародної політики за відсутності власної незалежної держави. І все це в умовах активної протидії імперського СССР, його каральних органів НКВД-МГБ-КГБ та маріонеткової, підконтрольної Москві, неукраїнської Української ССР.

 

Антибільшовицький Блок Народів (АБН)

 

        Ярослав Стецько, заступник Степана Бандери, так визначив концепцію АБН: «АБН – концепція національно-визвольної революційної боротьби поневолених націй, концепція визволення поневолених народів шляхом національних революцій. 

        …Це концепція світового протиросійського, протикомуністичного, протиімперіялістичного фронту волелюбних національних і теїстичних елементів світу, які стверджують принцип соціяльної справедливости всередині кожної нації, виступають проти тиранії в обороні незалежности і свободи людини». АБН вдалося «…довести західному світові, що його політика помилкова, коли йдеться про нехтування фронту поневолених народів. Мусить бути створений осередок координації боротьби західного світу і поневолених народів в кожному напрямку: політичному, військовому й пропаґандивному. Мусять бути організовані окремі військові національні формації поневолених націй теж на еміґрації,  коли будуть визнані альянтами їхні цілі».

        Висновки невідомого нам аналітика ЦРУ 1952 року виявилися неймовірно далекоглядними, майже пророчими. Концепцію Антибільшовицького Блоку Народів за твердженням Ярослава Стецька розробляв С. Бандера. Однак, завдяки наполегливості Я. Стецька у другій пол. ХХ ст. ОУН вдалося створити масштабну та дієву міжнародну мережу антиімперського і антикомуністичного руху, якої не знала світова історія. Активну участь брала українська делегація в створенні та діяльності Світової Антикомуністичної Ліги (ВАКЛ, Токіо, 1967 р.),  до складу якої входили представники більш ніж 60 країн світу. Українська делегація на чолі з Ярославом Стецьком домоглася входження у ВАКЛ як рівноправна з американською, японською та іншими делегаціями, за якими стояли потужні світові держави. Т. ч. Світова Антикомуністична Ліга визнала Україну, яка має право на Самостійну Державу, якої поки що не існує. Я. Стецько, Л. Добрянський, Слава Стецько були постійними делегатами ВАКЛ, а Я. Стецько – постійним членом екзекутиви – керівного органу Світової Антикомуністичної Ліги.  У конференціях ВАКЛ українці також брали участь як представники Європейської Ради Свободи й Американської Ради для Світової Свободи. 

        Глобальна дипломатична діяльність АБН, ОУН, які в різний час очолював Я. Стецько, Ліги Визволення України, Світової Антикомуністичної Ліги, Європейської Ради Свободи мали значний вплив на весь цивілізований світ,  сприяли усвідомленню політичними лідерами та народами США, Західної Європи, Азії,  Австралії , інших континентів та країн універсальності, системності російсько-імперської загрози. «Сила головний аргумент проти Росії» Ярослава Стецька сфокусувалася в міжнародну державну політику США епохи Рональда Реґена – «Мир через силу!». Так розпочиналося падіння модифікації Російської імперії — СССР. 

 

Тернистий шлях до краху імперії.

 

         Створення АБН наповнює міжнародний протимосковський визвольний рух  якісно новим філософсько-політичним розумінням своєї місії як широкого, планетарних масштабів антиімперського та антикомуністичного руху. В Мюнхені головою  Блоку було обрано Ярослава Стецька.

        «АБН, як нова міжнародня формація, висуває таку міжнародню конструкцію майбутнього, яка гарантує забезпечення національних інтересів кожного народу, визначаючи, що нашою ціллю для кожного з народів АБН є його національна свобода і національний добробут», — писав Я. Стецько у статті «Визвольна революція народів АБН» у 1947 р.

        Він чітко окреслював завдання Блоку: «АБН… мусить бути теж промотором організованої проти більшовицької дії у всьому світі… АБН бореться не тільки за розвал СРСР, не лише за негативні цілі, але й за позитивні національні, політичні, соціальні й культурні, за новий образ світу… Ідейно-політичним та ідейно-соціальним засягом АБН – Великої Національної та Соціальної Революції – є людський універсум.

        Політична орбіта впливу АБН – Європа, Азія та Північна Африка, де більшовизм старається здобути для себе нові вихідні бази. Геополітичний засяг АБН – це підбиті та безпосередньо загрожені більшовизмом народи Європи та Азії. Отже – Прибалтика, Середня Європа, Балкани, Східна Європа, Кавказ з Передньою Азією, Туркестан, Середня Азія, Сибір, Далекий Схід з Маньчжурією».

        Завдяки наполегливості Я. Стецька у другій пол. ХХ ст. ОУН вдалося створити масштабну та дієву міжнародну мережу антиімперського та антикомуністичного руху, якої не знала світова історія.   Вже у 1949 р. організації і центри АБН об’єднували наступні країни: Україна, Білорусь, народи Кавказу, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туркестан, Сибір, Ідиль-Урал, Донські землі, Литва, Латвія, Естонія, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Румунія, Сербія, Хорватія, Албанія. З часом приєдналися В’єтнам та Куба. У наступні роки центри АБН були створені в країнах Африки, Південно-Східної Азії та, навіть, Латинської Америки.

        Слава Стецько — дружина і подруга Я. Стецька в русі опору, яка перебрала головування в АБН у 1986 році, у  свої спогадах перечислила лише основних духовних та державно-політичних лідерів світового масштабу, з якими спілкувався та співпрацював Я. Стецько: голова Держави Ватикан, Папа Римський Іоан-Павло ІІ та інші понтифіки, Голови УГКЦ — кардинал Йосиф Сліпий і кардинал Мирослав-Іван Любачівський, Патріарх Київський і Всієї України Митрополит УАПЦ Мстислав (Скрипник), президент США Рональд Реґен, з яким  у Я. Стецька були особливо тісне, довірливе, світоглядно та політично конструктивне співробітництво. Серед інших: президенти США Ричард Ніксон та Джордж Буш старший, керівники держав, президенти Дієм (В'єтнам), Т'ю (В'єтнам), Фердинанд Маркос (Філліпіни), Сігман Рі (Корея), Франціско Франко (Іспанія), Чан-Кай-Ши (Національно-демократиний Китай), Шарль де Ґоль (Франція), федеральний канцлер Конрад Аденавер (ФРН); прем'єр-міністри: Джон Ґордон (Австралія), Кітта Качорн (Тайланд), Джуліо Андріотті (Італія), Кіші (Японія), Геральд МакМілан (Велика Британія); генеральні секретарі НАТО: Джон Гекетт (Великобританія), Волтер Волкер (Великобританія), Роберт Клозе (Бельгія), адмірал Карлос Пенна Ботто (Бразилія), генеральний секретар Південно-Азійського оборонного пакту (СЕАТО) ген. Хесус Варгас, Дж. Чітун-да (шеф УНІТА, визвольної організації в Анголі), Отто Фон Габсбурґ (наслідник трону Габсбурґів), керівник проекту Стратегічна Оборонна Ініціятива генерал Деніель Ґрейгам (США), міністр торгівлі Італії і визначний державний діяч Європи Іван-Матео Ломбардо, численні члени Конґресу США і  депутати парламентів країн усіх континентів, генерали, адмірали та багато інших.

 

Російська загроза є універсальна

 

        «Західний світ забуває, що кожну нову фазу російського загарбницького імперіялізму супроводжує якась чергова облудна ідея «ущасливлювання» світу Росією. Позавчора це був «захист православ’я» перед ісламом і католицизмом, вчора – «оборона слов’ян» (панславізм), а сьогодні – вже «оборона» ісламу, «визволення колоніяльних народів» західних імперій, «визволення трудящих всього світу» (світова комуністична революція) і т. д. Водночас з фікцією «ущасливлювання» світу йдуть морди і розбої, голод і смерть, темрява й руїна» — як про сьогоднішній день пише Ярослав Стецько. «Поставте замість комуністичної партії російську політичну групу, яка «демократично» перебере владу, і матимете майбутню російську імперію. Зміна має відбутися без революції, щоб не було ні хаосу, ні потрясень, а до того при помочі наївного Заходу. Тоді існування «святої Росії» буде надалі забезпечене» — пророкує він в іншій статті.

        Знову про актуальне у статті «Великий обман» (1966 р.): «Росія духово, культурно, світоглядово й соціяльно однаково чужий світ як для народів білої раси, так і для народів жовтої, чорної та інших рас. Месіянізм, імперіялізм і аґресивність Росії завжди були, є і будуть найбільшою загрозою для вільного людства».

        Аналізуючи страусину тактику демократичних країн щодо СССР  після другої світової війни, Я. Стецько стверджував: «Більшим ворогом Заходу, ніж сам большевизм, є його страх перед Росією. Цей страх паралізує волю, цей страх диктує шукання компромісів, він, врешті, внеможливлює всякі серйозні протизаходи, які були б спроможні здержати й елімінувати російську агресію».

        Тому сьогодні світ зіткнувся із черговим загостренням хронічної агресивної, імперіалістичної хвороби Російської Федерації та кволістю відповіді на російське дикунство в 21 столітті цивілізованих країн. Часткове руйнування російської імперії у модифікації комуністичного СССР, утвердженням суверенітету і незалежності України та інших т. зв. «союзних республік», визнання новостворених національних держав міжнародним співтовариством перетворило Московщину в рядову регіональну державу. Однак «демократизована» Російська Федерація, залишаючись імперією дещо менших масштабів, не збиралася миритися із втратою гноблених та визискуваних народів та територій, східноєвропейських держав-сателітів. В умовах чесної конкуренції чергове вивищення Москви та поверненння статусу наддержави є нереальним через відсутність інтелектуальних, технологічно-іноваційних та фінансових  ресурсів.

        Імперія  ще певний час трималася на плаву та задовольняла свої неадекватні амбіції торгівлею нафтою та газом, ціни на які невиправдано росли до 2008 року і досягали 135 дол. США за барель. Напевно, у керівництва виникла інтоксикація від передозування доходами і привиділося, що ціни на нафту, газ та золото ростимуть безконечно. Керівники Московської імперії галюциногенно прогнозували ріст цін на газ до 600-1000 дол. США за 1000 куб. м.

        Потоки дармових нафтогазових доларів у керівництва РФ породжують  типову маніакальну реакцію – відновити могутність імперії, пропливши проти течії історії. Усі імперії розвиваються екстенсивно! Тому Московщина надіялася відновити «могутність» не через інноваційні прориви в духовній та економічній сферах,  а поверненням контролю та визиску над колись окупованими народами, втраченими сферами впливу. Карабах, Придністров’я, Ічкерія – це були лише проби на реакцію вільного світу. Адже на вагу була поставлена можливість виживання РФ як єдиного географічного простору.

        Політичне керівництво РФ, опановане КГБ-ФСБ, вибрало єдино можливий шлях – багатоцільова спецоперація гібридизованої третьої світової щодо системної військової, політичної, фейково-пропагандистської, духовної, кібернетичної деструкції найбільш успішних країн та регіонів світу, дезінтеграції Євросоюзу, окупації втрачених територій, і, в першу чергу, ресурсної України з її найоб’ємнішими в Європі покладами сланцевого газу, радикальної ісламізації, підпорядкування або дестабілізації держав-конкурентів на нафтогазовому світовому ринку.

        «Російська загроза є універсальна, тому до боротьби проти неї мусить стати весь світ!» — і  сьогодні, через п’ятдесят років, промовляє до народів та політиків світу Ярослав Стецько.

 

 Російську імперію треба знищити, щоб врятувати світ.

 

        У статті «Росія і Захід» Я. Стецько наголошує: «… ніколи не будемо втомлені повторювати: російську імперію треба знищити, щоб врятувати світ від загибелі й забезпечити всім народам вільне життя в своїх національних самостійних державах. Смертельною помилкою для Заходу буде його втручання в побудову нового життя й ладу визволених народів на руїнах московсько-большевицької імперії. Ніхто не має права змушувати поневолені народи приймати, замість визволення, нову форму російської імперії, що при помочі Заходу мала б прийти в заміну большевицького режиму… Не стане російського колоса, буде лише російська держава в її етнографічних кордонах. А російський нарід так, як кожен інший, буде користуватися тими самими правами, що    всі інші народи без упривілейованого права вето». Надалі Я. Стецько зробить глобальний і одночасно рентгеноточний висновок: «Російська загроза є універсальна, тому до боротьби проти неї мусить стати весь світ!»

        Карабах, Придністров’я, геноцид чеченців в Ічкерії, воєнна агресія та розчахнення Грузії через фактичну окупацію Південної Осетії та Абхазії, війна проти України, анексія Криму та окупація частини Донбасу лише підтверджують глибоке усвідомлення Ярославом Стецьком та очільниками ОУН незмінних впродовж століть  сутностей московської зовнішньої політики – агресії, руйнування, поневолення, визиск, фізичне знищення.

        Провідник ОУН та голова АБН дає вичерпну відповідь на психофізичне, ментальне походження  ілюзій США та Євросоюзу щодо можливостей «перезавантаження» відносин із посткомуністичною Росією. Він передбачав утопічність та загрозу для всього світу ідеї налагоджування із Московщиною, яка й після першого етапу розпаду залишається тюрмою народів, дещо зменшеною – але імперією, цивілізованих взаємовигідних відносин та співпраці. «Більшим ворогом Заходу, ніж сам большевизм, є його страх перед Росією. Цей страх паралізує волю, цей страх диктує шукання компромісів, він, врешті, внеможливлює всякі серйозні протизаходи, які були б спроможні здержати й елімінувати російську агресію».

        Чінгізхан вперше в історії людства поставив перед собою завдання завоювати увесь світ. Саме тьми-орди внука Чінгісхана Батия підкорили фіно-угорські народи, які заселяли величезні простори від Уралу до Тмутараканського руського князівства, в майбутньому Тверську, Рязанську й Московську землі. Його спадкоємці в Кремлі і в 21 ст. не можуть позбутися комплексу Чінгісхана. Сьогодні в арсеналі у РФ чергові ідеї «ущасливлювання»: «защита русскоязичного населения», «руський мір», для мусульманського світу — «ісламський халіфат», для внутрішнього вжитку – протидія «загрозам» США та НАТО. І все це задля маніакальної ідеї з клептократичним, паразитарним присмаком – панування над світом під прикриттям чергового «месіанського» фейку, паразитування на досягненнях інших народів через власну недієздатність, пограбування народів, щоб нагодувати орду, бо осідлавши майже шосту частину земної суші не здатні нагодувати себе.

 

P.S. до Ч.2

 

         Шановні друзі! Передбачаю, що Ви подумаєте, прочитавши цей текс: що ти нам тут цитатник влаштував?... Та це я не ВАМ. Це я в надії, що ми внесемо цю глобальну та раціональну стратегію в суспільство та   спільними зусиллями змусимо владу провідних країн діяти адекватно до загроз. Повернемо усвідомлення того, що світова політика – не торговище, а  Цінності!

Адже «Мир через силу!» Рональда Реґена, Маргарет Тетчер та поміж ними Гельмута Коля – протидіяли «Імперії Зла» та, врешті-решт, призвели до початку її розвалу. А їхніми вчителями опосередковано чи безпосередньо, як це у випадку Реґен – Стецько, стали наші діди та прадіди: Євген Коновалець, Степан Бандера, Ярослав Стецько, Степан Ленкавський та багато інших.

А що нинішні – змалілі торгаші?

То що вже говорити про сучасних доморощених «батьків нації».

Чого варті сентенції Міністра закордонних справ Вадима Пристайка про те, що Україна сподівалася, що після обміну утримуваними особами з Росією перестануть "з'являтися нові політичні в'язні". Сподівалися?...

В політиці, дипломатії, на війні не сподіваються, а вибудовують глобальні стратегії та тактичні варіанти, враховуючи психологію, схильності, здатності та ресурси противника діють твердо, послідовно, наполегливо, безкомпромісно.

Все інше: невігластво та безпорадність, або ?...

 

 

Процев’ят Тарас

Народний депутат України 2-го скл.

Радник Президента Університу «Україна»

Кандидат історичних наук

 

Продовження слідує!...