Бій, про який ми не знали. 28 січня 2015 року відбувся один з найдраматичніших і недооцінених боїв російсько-української війни: в цей день вперше в відкритому бою була розбита широко відома російська приватна військова компанія "Вагнер" - секретний диверсійно-штурмовий підрозділ найманців ВС РФ під командуванням полковника Дмитра Уткіна.
"Вагнер" одним з перших був перекинутий в Україну на початку агресії, і зараз воює проти сунітів і американських військ в Сирії. "Вагнер" прославився на весь світ, коли американська авіация 7 лютого 2018 го під Дейр-ез-зором розгромила їх штурмовий загін.
Але тепер у нас є надійні факти, щоб показати і довести - вперше завдали поразки спецназу "Вагнера" Збройні сили України в бою під Дебальцеве 28 січня 2015 року. Через три роки, в січні 2018 го, Служба безпеки України виклала унікальні записи радіоперехоплення розмов командира ПВК "Вагнер" Дмитра Уткіна і командувача ударним угрупованням 2-го армійського корпусу ЗС РФ генерал-майора Євгена Никифорова, яка намагалася прорвати українську оборону на східному фасі Дебальцевського плацдарму.
Ці записи викликали величезний резонанс, і "Цензор.НЕТ" зумів провести масштабне дослідження цього бою. Аналіз має величезне значення для розуміння характеру війни на Донбасі і планування майбутніх наступальних і оборонних маневрених операцій української армії.
Для розповіді ми представляємо унікальні свідчення:
- Запис радіоперехоплення Служби безпеки України розмов Уткіна і Нікіфірова.
- Фото з телефону спецназівця "Вагнера", який підібрав один з бійців 128-ї бригади після бою.
- Фото місця бою 28 січня - з розбитою технікою і обгорілим трупом російського спецназівця, від бійців 128-ї бригади і 92-ї бригади.
- Інтерв'ю героїв бою - Олега Баркатова, Сергія Альберта і Сергія Лукащук.
- Відео проходження колони "Вагнера" з Росії через Краснодон на фронт під Дебальцеве, повний склад ударної групи.
- Список найманців з Росії та України, знищених в боях 28 січня в цьому районі - це мінімум 34 убитих, список, швидше за все, не остаточний.
- Карти бою і аналіз оперативної обстановки на 28 січня.
- Фото розбитою техніки "Вагнера" з сайту Lostarmour.info.
28 січня 2 армійський корпус ВС РФ на Донбасі під командуванням генерал-майора ЗС РФ Євгена Никифорова планував прорвати тонкий ланцюжок українських опорних пунктів в найбільш вразливому місці - біля основи Дебальцевського плацдарму і замкнути оточення українського угруповання загальною чисельністю приблизно в 3,5 тисячі військовослужбовців шляхом виходу найкоротшим шляхом на селища Миронівське і Луганське. Тут на фронті приблизно в 8 кілометрів оборонялися три взводних опорних пункти 128-й гірсько-піхотної бригади - "Олексій", "Валера" і "Сергій".
На кожному опорнику - менше 30 бійців, кілька танків 17-ї бригади, на жаль, несправних, і вогнева підтримка декількох батарей. Генерал Никифоров зосередив в цьому районі ударне угруповання зі складу 4-ї мотострілецької бригади "Привид", окремого танкового батальйону "Август" і окремого розвідувального батальйону "Вагнер", які мала багаторазове перевагу в піхоті і бойовій техніці, російська артилерія мала необмежену кількістю боєприпасів і цілодобово вела турбуючий вогонь. Якби будь-який з українських опорних пунктів був захоплений, вся система оборони могла б посипатися. А всього в 8 кілометрах знаходилося Миронівське і Луганське.
Підрозділи 2-го армійського корпусу зазнали значних втрат після поразки ударної групи 4-ї мотострілецької бригади в бою на опорному пункті "Олексій" 21 січня і знищення ударної групи танкового батальйону "Август" на опорному пункті "Валера". Новий удар був нанесений по третьому опорному пункту "Сергій", і для прориву Никифоров направив свій останній резерв, свій кращий штурмовий підрозділ - укомплектований повністю російськими військовослужбовцями "Вагнер". Оскільки бої йшли по всьому периметру плацдарму, командування 2-го корпусу, ймовірно, розраховувало, що українські резерви пов'язані боєм, і раптовий удар дозволить проломити оборону на ділянці, яка раніше не була атакована.
На прорив Никифоров кинув в атаку "Вагнера", іменованого як ОРБ - "окремий розвідувальний батальйон 2-го корпусу ЛНР". "Вагнер" складався з добірних бійців, громадян РФ. За словами російського найманця Е.Ботвіньева, який особисто воював з Уткіним проти України солдат "Вагнера" отримував 180 тисяч рублів на місяць - величезні гроші для найманців, і на відбір стояли черги досвідчених бійців. Ретельну підготовку вони проходили на базі 10-ї бригади спецназ ВС РФ в Молькіно Краснодарського краю. Ось відео, як колона "Вагнера" висувається з Росії в Україну через прикордонний Краснодон:
Ми бачимо склад ударної групи - 4 танка Т-72, 10 бронеавтомобілів КАМАЗ "Дозор", 1 бронеавтомобіль ГАЗ "Водник", 1 БМП-2, 1 БМП-1, 2 МТЛБ з ЗУ-23, 1 "Урал" з Зу 23, 9 вантажних машин "Урал" і "КАМАЗ" з піхотою, до 150 чоловік особового складу. Дякую українським патріотам, які виклали відео.
Колона "Вагнера" йде на Дебальцеве - фото з фотоапарата бійця "Вагнера", знайденого на місці бою.
А тепер передаємо слово російським командирам - ось фрагмент розшифровки розмов генерал-майора Никифорова і полковника Уткіна, тут зрозуміло як здійснювалося планування атаки, запис від 27 січня 2015 го:
"Никифоров: - Телефон человека, который тебя будет проводить. Дим, и если в четыре утра я его отправлю и карту он тебе в четыре привезет, или надо сейчас, чтобы он тебе ее вез?
Уткин: - Да нет, не надо, давайте лучше вообще часам к семи, раньше чем рассветет здесь трогаться не будем, потому что у меня танки не могут ехать в темноте.
Никифоров: - Дим, по карте посмотришь, мы сейчас тебе все нарисуем. Предупреди своих ребят, чтобы, бл#дь, никто не шмальнул в это, в задницу бл#дь, моих это, которые будут стоять в лесопосадке, чтоб страха не было. Добро?
Уткин: - Еще раз – что предупредить?
Никифоров: - Чтоб не стреляли, не стреляли. Они будут выдвигаться на рубеж, слева в лесопосадке будут стоять танки, БМП, 7 танков, 5 БМП, 2 БТРа на огневом рубеже, как бы вот так. Я тебя попрошу, проинструктируй их, чтобы не получилось так, что кто-то лупанет".
Ми чуємо, що план атаки на опорний пункт "Сергій" Уткін отримав вранці перед боєм. Показово, як для випускника академії Генштабу, чи не так? Никифоров попереджає Уткіна, що "зліва" - на маршруті руху, зосереджені підрозділи 4-ї бригади 2-го корпусу, і не можна допустити перестрілки між своїми. Це типу забезпечення взаємодії - сам генерал на місце атаки виїхати не наважився. У наявності повна впевненість Никифорова, що штурмовий загін "Вагнера" володіє перевагою і без особливих проблем розгромить опорник "Сергій". Підрозділи 4-ї бригади були зосереджені в цьому районі для введення в прорив слідом за "Вагнером" і вогневої підтримки атаки.
А ось другий радіоперехоплення СБУ пішов вже про результати бою, мабуть, часу зв'язуватися з закритою зв'язку вже не було - запис від 28 січня 2015 го, 16.30. Никифоров дзвонить Уткину:
"Никифоров: - Алло, Дима, к тебе выехал куратор.
Уткин - Я уже п#зды тут получаю, Евгений Валерьевич, бл#дь! У меня тут потери #бучие идут бл#дь!…
Никифоров: - Отходи, отходи!
Уткин: - Отхожу уже, отхожу - принял уже решение, да, отхожу!"
А ось як це було очима українських воїнів, що відбили атаку "Вагнера".
Олег Барката: "Мій танк був прямо перед двома Т-72, але вони мене не побачили. Повернулись - вогонь!"
Рішення українського командування АТО і сектора зіграли важливу роль для результату бою. Виявивши очевидний намір ворога зрізати горловину плацдарму, резервну роту Баркатова направили в цей район. Це дозволило Баркатову виділити по два танка на кожен з трьох вразливих опорників - і на "Олексій", і на "Валеру", і на "Сергій", який до цього моменту не був атакований.
Повний опис бою 28 січня дав майор Олег Барката, заслуги якого армійське керівництво оцінило і зараз Олег - комбат 17-ї танкової бригади:
"Коли прийшла війна мені було 28 років, я був кадровим офіцером, капітаном, командиром 1-ї танкової роти 92-ї механізованої бригади. Я з сім'ї військових, мій батько був командиром танкового полку, потім начальником штабу дивізії.
Зі складу моєї роти в серпні 14-го один взвод - чотири танки, направили в складі ротної-тактичної групи бригади під Іловайськ, група була повністю розбита.
Але мені до січня 2015 не вдалося повоювати, в АТО ми знаходилося під Щастям і в Станиці Луганській, а там було перемир'я, стріляти не дозволяли. Батько казав: тримайся, не переживай, на війні головне - не зірватися. Адже у кожного реакція на війну і на страх різна. У нас був, наприклад, офіцер, який після виїзду в АТО почав сильно "бухати", потім звільнився і поїхав в Росію.
25 січня 2015 го нас підняли по тривозі, скомплектували ротний-тактичну групу - це моя танкова рота в складі 7 машин, і піхота - кілька БТРів. Командир - капітан Микитченко, піхотинець.
Доїхало до фронту шість танків. Водій транспортера, який віз мій танк, не вписався в арку моста в Бахмуті, і танк отримав серйозні пошкодження. Я пересів на іншу машину.
Командир бригади Віктор Ніколюк дав нам можливість нормально підготуватися, ми скільки хотіли, стільки на полігонах працювали. Комбриг - відмінний командир, завдяки йому багато наших людей вижили на війні.
Мою роту направили на посилення наших опорних пунктів - якраз напередодні нашого прибуття відбулися бої на "Валері" і на "Олексія". Отримавши завдання прикрити опорники, які стояли біля основи Дебальцевського плацдарму, я взяв два танка і попрямував на "Сергій", який стояв поруч і поки ще не був атакований.
Другим екіпажем командував Василь Божок, молодий лейтенант, який тільки в 2013-му закінчив львівську академію, і відразу потрапив до мене. Вася дуже спокійний і добрий, не матюкається, в роті у мене постійно виступав в ролі заступника по техніці.
Мої два танка прибутку на "Серьогу" 27 січня, за день до бою. Ми побачили там пустоту. Там на карті ніби як посадки намальовані - а виявилося висота, горбок типу скіфської могили, збита високовольтна вишка ЛЕП, наші капоніри, і все. Ближче до опорнику "Олексій" стояла колона розбита російська: там джип якийсь, два танка, ще щось.
На "Серьозі" стояли ще два танки 17-ї танкової бригади, але їх тримали на передовій, як пугало. Один з цих танків стояв прямо на опорному пункті, у нього жовтий такий смайлик був намальований, його так і називали "Смайлик". Видно, "Смайлик" довго стояв, його розстрілювала артилерія противника, у нього ствол пробитий був. Його кинули в результаті. І там був ще один несправний танк 17-ї танкової бригади - але він не на опорнику стояв, а за опорником приблизно в 300 метрах. Теж не ремонтували і кинули потім при відході. Екіпажі танків в зв'язку з несправністю техніки воювали в якості піхотинців. У піхоти було дві БМП. Піхоти було чоловік 20, не більше. Так що до нашого приїзду російське командування цілком могло розраховувати на успіх лобової атаки великими силами.
У нас поставки озброєнь не було, але допомогли росіяни. За опорним пунктом ми виявили два "Уралу" російських з танковими осколково-фугасними снарядами, які піхота на "Серьозі" "віджала". Вони заблукали, і нам на всю операцію снарядів вистачило. Який приємний сюрприз!
Плюс на опорнику "Валера" мої бійці роздерибанили підбитий 25 січня російський Т-72. У ньому були завантажені кумулятивні снаряди, плюс запчастини нові, все забрали. В інженерному плані "Сергій" був обладнаний погано. Грунт важкий, там шарами йде сланець, там повинна техніка інженерна працювати, окопи повного профілю робити, вручну Там не закопатися.
28 січня 2015 го почалося з обстрілу. У них як по годинах: в 5-30 залп "Граду" і потім пішло. Так у нас тривало півдня, чули якісь рухи з боку Санжарівка, але нічого не видно - густий туман. Ми сиділи весь день в траншеї поруч з капонірами, двигуни були прогріті, кожні дві години заводили їх. Знаю, було чимало випадків відмови знарядь при стрілянині в мороз, але у мене гармату заклинювало. Якщо погано почистити ствол, не прибрати масло, то воно загусне і техніка вийде з ладу після одного-двох пострілів. Паливо і масло хороші на той момент були.
Рух почався приблизно о 15 годині.
Я був на правому фланзі, Божок - зліва. І зліва по посадці техніка пішла. Зараз я думаю, протилежна сторона не змогла врахував наявності наших танків. Вони дуже нахабно йшли. Пішли вони уздовж посадки, дистанція порядку 1000-1200 метрів. Зліва сектор стрільби танка Божка був. Він запитав: "Шо робити?" Я: "Стріляти". Зайві слова були не потрібні. З правого боку мені сказали, я сам не бачив, в цей момент вискочили дві "бехи". Вони вискочили, я так зрозумів, побачили танки, відразу розвернулися і пішли.
Божок вдарив по танку - і Т-72 вибухнув після декількох влучень. І тут два танка виходять раптово прямо на мене, ми не бачили їх маневр, мехвод кричить: "Танки на 12 годин!" Мій танк був прямо перед двома Т-72, але вони мене не побачили. Мій танк стояв у капонірі, і вежа, звичайно, на виду. Але волонтерська організація в Харкові, в якій працювала моя мама, передала нам маскувальні сітки, якими ми були укриті, і це дало нам секунди на реакцію, і швидше за все, ці сітки врятували мені і моєму екіпажу життя. Першим росіяни вдарили по кинутому "смайлик", він зіграв роль приманки.
У танка Божка в капонірі вежа була повернута вліво, його виявили, і російський танк миттєво вистрілив по ньому. Попадання! Пощастило, що снаряд потрапив в ящик із запасними інструментами. Устаткування з вежі знесло, загорілася гумова підкладка, потім блоки динамічного захисту. Екіпаж не відразу залишив машину і ще кілька пострілів танк Божка зробив палаючим! Потім виходжу на зв'язок: "Вася, Вася, Вася". Тиша. Повертаю башточку, танк Васі горить, люки відкриті .... Гаразд, воюємо самі.
Вогонь! Один Т-72 відразу загорівся, хтось із екіпажу встиг вискочити, але незабаром здетонував боєкомплект. Але другий танк встиг зреагувати, і це напевно, був ризикований момент. Я дивився в панораму і уявляєте, якщо прямо по тобі стріляють з гармати, то видно як летять снаряди! І тут мій навідник добився влучень і по другому танку. Другий танк теж спалахнув, все навісне на ньому загорівся, але детонації ми не бачили, танк відкотився. За екіпажем Т-72 виїхала якась машина, ми по ній снаряд засадили, машина загорілася, але вона змогла теж відкотитися.
БПМ-97, знищена екіпажем Баркатова. На знімку добре помітна лінія ЛЕП за машиною - якщо піднятися до цих опор наверх, буде видно опорний пункт "Сергій". Це той самий скат, про який говорив Барката - підбитий "Дозор" скотився вниз і тут вже догорів.
І ось на поле все горить, а я хочу ще з кулемета "Утес" дістати піхоту їх в посадці, вони там бігали, тисну на спуск, а кулемет не стріляє. Я Рому-навідника насварив, мовляв, що тут у тебе з кулеметом, ти що, не перевірив? Перевірив, каже. Люк баштовий відкрив, дивлюся, а у мене "Утеса" немає, його просто зрізало снарядом. В сантиметрі пролетіло від моєї вежі. І ззаду мене бугор, а в горбі на відстані метра - дві воронки від снарядів. І ось тільки тут я злякався, а до цього все було на автоматі.
Бій був коротким, не довше ніж я все це розповів. Стрілянина стихла, я виходжу по рації на піхоту: "Що там?" "Начебто тихо". На опорнику добре працювала одна БМП з гармати, піхота стріляла. Плюс Альберт викликав артилерію, і почав працювати мінометник позивний "Кошмар", хороший хлопець з 128-ї бригади. Бив чітко, відмінно відпрацював, красень.
Я виходжу з танка, йду Божка шукати. А Божок гранатометниками гранати подає для РПГ-7. Кажу: "Вася, в тобе танк горить! Давай гасити!". І ми снігом танк просто засипали - вогнегасник пошкодило снарядом. Танк Божка довелося на ремонт відправити, там після пожежі щось в електропроводці коротити почало. До речі, я не втратив жодного танка моєї роти в Дебальцеве, вивіз всі машини в Башкирівка, ми все відремонтували.
Хочу особливо відзначити свій екіпаж - це навідник Роман Рашавец і механік-водій Віталій Борщ, який був удостоєний громадської нагороди Народний Герой України. Дуже розумні і мотивовані бійці, зараз таких дуже мало в армії, на жаль. Борщ з Харківської області, Роман з Кременчука. Він також гідний найвищих нагород.
Після бою 28 січня я все-таки домігся, що зміг їздити між опорниками, де мої танки стояли, оцінив обстановку, і на "Валері" ми танки залишили, а з "Серьоги" потім я танки все-таки прибрав. Ми прийшли до того, що нехай вони краще будуть у складі бронегрупи в готовності швидко висунутися на загрозливий напрямок. У мене на "Серьозі" в лютому один танк вийшов з ладу, у них гармата перестала стріляти по причині поломки механізму заряджання. Комбату кажу: "Давай ми його приберемо, полагодимо, потім будемо діяти". Комбат: "Ні, танк повинен там стояти". У підсумку я своїм танкістам заборонив взагалі підходити до цього танку, тому що танк на опорнику - це мішень, це основна мета.
Залишилося чотири танка у мене в роті, а ще один екіпаж у мене взяв танк 17-ї бригади на опорному пункті "Олексій", і на ньому воював. Мене передали в оперативне підпорядкування комбрига 30-ї бригади і направили в Миронівське. 12 лютого мені надійшло завдання передислокуватися в нібито зайняте вже нашими військами село Логвинове, і ми почали збирати речі, грузитися, а першим я направив туди танк Василя Божка. І вже коли Божок туди приїхав, він з'ясував, що в Логвинове йде бій, і він відразу знищив два російських танка і один підбив, і прикрив відхід наших підрозділів.
Мені дуже шкода, що ми не знали обстановки і що нас не кинули в бій за Логвинове одночасно з іншими частинами, впевнений, що якби туди пішла також наша ротно-тактична група і чотири танки, результат бою був би зовсім іншим, і відступати б звідти не довелося
Поле перед ВОП "Сергій" відразу після бою, зроблене на телефон Сергієм Лукащук, видно палаючі останки російської техніки.
Т-72Б і МТЛБ-В з ЗУ-23, знищені екіпажем Баркатова, фото знято через приціл танка після бою механіком Борщем.
БПМ, знищена близьким розривом снаряда танка Баркатова
Сергій Альберт: "Нас було 27 чоловік, для всіх це перший бій"
Командир взводу 128-ї бригади капітан Сергій Альберт, командир опорного пункту "Сергій":
"Наш опорний пункт, разом з сусідніми" Олексій "і" Валера "прикривав найкоротший вихід на селище Миронівське. Нас було всього 15 піхотинців, дві БМП, гармата тільки в однієї стріляла, при цьому у нас не було протитанкових ракетних комплексів. Звичайно, я вимагав танки, вимагав ПТРК.
Після бою 25 січня на сусідньому опорнику "Валера" я відправився туди на допомогу, взяв з собою відділення бійців і одну БМП. 26 січня, коли я ще був на "Валері", до нас на позицію заїхали два "Уралу" і МТЛБ противника. Ми захопили "Урали", МТЛБ вдалося піти. 27-го до нас зайшли на допомогу два танки 92-ї бригади. Тому що нам раніше поставили два танка 17-ї танкової бригади, але вони були несправні. Як же вчасно підійшли боєготові танки!
28 січня на опорнику "Сергій" прийняли бій 27 осіб. Тобто нас піхотинців 15, танкістів 9 і плюс екіпаж МТЛБ. Для всіх нас це був перший бій з противником на ближній дистанції, перша танкова атака.
28 січня з 6.00 артилерія і РСЗВ "Град" противника вели вогонь по нашому опорному пункту. Ми були в укриттях, справа звична, втрат вдалося уникнути. До вечора в районі 16.00 обстріл припинився, мені це здалося дивним, беру бінокль. І тут як в голлівудському кіно, на мене з туману виїжджає колона.
Ми відкрили вогонь, я запросив артилерію. Піхота противника почала висаджуватися в посадці, їх танки вступили в бій з нашими. Посадку ми непогано замінували розтяжками. Перед нами було встановлено мінне поле нашими саперами, але колона до нього не дійшла, їх розстріляли раніше. Загалом, атака у них повністю провалилася.
Противник не залишив спроб захопити опорний пункт, в подальшому ми часто піддавалися обстрілу артилерії і танків. Танки виходили на 2500-3000 метрів і обстрілювали нас прямою наводкою. 7 лютого під час обстрілу танків противника загинув солдат Анатолій Слонскій, з Умані.
Хороший сміливий хлопець, водій, його до нас відрядили. Під час танкової атаки він готувався відкрити у відповідь вогонь з гранатомета СПГ-9. Анатолій загинув під вогнем танків.
Він став єдиним загиблим в ході оборони опорного пункту "Сергій" в ході Дебальцевській операції. Думаю, в цій битві ми показали, що можемо бити будь-якого супротивника при нормальній організації. Перевага в техніці і екіпіровці не є вирішальним, все від людей залежить, на війні нічого визначеного немає.
Сергій Лукащук: "Нарахували 15 трупів - росіяни розраховували на легку прогулянку"
21 січня противник атакував сусідный опорник "Льоха", був щильний туман, ми нічого не бачили, але я вів вогонь у бік противника, намагався допомогти хлопцям. 25-го січня був великий бій на сусідньому опорнику "Валєра", ми туди їздили на нашій БМП, врятували пораненого Олександра Зозуляка. Ми розуміли, що удар можуть завдати і по нас. 26-го офіцери сказали що підвезуть боєприпаси. І ось вже було темно, коли з боку "Валєри" до нас на опорник заїхали два "Урали" та МТЛБ, заїхали на майданчик, де розвантажувались машини. А нас там небагато було, ніхто і не звернув, як колонна зайшла на сам опорник з нашого тилу! Та раптом ми почали розуміти, що то не наші. Хлопці взяли РПГ та ПКМ, приготувалися до бою, пішли перевіряти і почалась стрілянина. МТЛБ вдалося втекти, також втік один з екіпажів "Уралів". Одного водія застрелили одразу, двох поклали на землю, але раптом один з них знов схопив зброю, і його теж застрелили. Це був росіянин, з паспортом РФ, офіцер. Один полонений, місцевий "заробітчанин", залишився живий, здали його до СБУ. Виявилося, що вони їхали до Санжарівки, але у темряві та без світла заблукали, та проїхали до нас. У вбитого росіянина годинник був з емблемою "КГБ", всі документи та речі з полоненими здали в СБУ. "Урали" відігнали поруч, вони нам добре допомогли, там було багато боєприпасів, а самі машини були новенькі.
27-го до нас на опорник приїхали два танки, командир був Олег з позивним "Кулак". Це було дуже вчасно, бо наступного дня ми вступили в бій. Стояв щільний туман. О 16-й годині з туману на нас вийшла колона бойової техніки, і одразу розпочався бій на дистанції приблизно в 800-1000 метрів. Я стріляв з БМП з гармати, інша БМП стріляла тільки з кулемета. Моєю ціллю були одна з БПМ-97 "КАМАЗ", по ній було багато влучень, та один з "Уралів". Бій тривав приблизно 20 хвилин.
Ми потім пішли подивитись через кілька днів. Один "Урал" згорів повністю, на іншому були перебиті колеса. В БПМ-97 та в "Уралі" були рештки тіл, руки,ноги відірвані, тіла в посадці. Загалом нарахували 15 трупів.
В мене склалось враження, що росіяни розраховували на легку прогулянку. Бо у них у машинах було багато барахла побутового, щоб одразу можна було кудись приїхати та розташуватись.
Але бій 28 січня йшов не тільки на самому опорному пункті, а й в околицях.
Найпотужніший удар 28 січня російська артилерія завдала не по "Сергію", а по сусідньому опорного пункту "Олексій". За словами командира "Олексія" старшого лейтенанта Романа Жованика, в той день вісім бійців, включаючи його особисто, отримали поранення і контузії. "Олексій" спостерігав бій, і прикривав товаришів вогнем з флангу.
Втрати найманців "Вагнера" та "Прізрака" 28 січня
Як відомо за повідомленнями противника, батарея ЗСУ точно вдарила по підрозділам 4-ї бригади 2-го корпусу, які зосередилися для підтримки атаки "Вагнера" в районі Веселогорівки. Цілком ймовірно, що це була артилерія бригадної артилерійської групи 128-ї бригади. Також наші танки на опорних пунктах "Олексій" і "Валера" вели вогонь по виявлених цілях протягом дня і ввечері.
У бою на опорнику "Сергій" було знищено щонайменше 14 російських найманців, список був опублікований СБУ в жовтні 2017 року на підставі оперативної інформації, і підтверджується відкритими даними.
Знищені в бою 28 явнаря на опорника "Сергій":
- Бурлаков Владимир Владимирович, 04.09.1984, г. Ставрополь, ул.Чапаева, д. 11, кв.37-38;
- Гладышев Алексей Михайлович, 29.10.1976, г. Кинешма, ул. Щорса, д.9Б, кв.5;
- Дутов Дмитрий Петрович, 01.01.1978, г. Ростов-на-Дону, ул.Пескова, д.40;
- Ельмеев Андрей Николаевич, 31.12.1971, г. Тольятти, Самарской области, Бульвар 50 лет Октября, д.73, кв.436;
- Загрубский Дмитрий Владимирович, 28.08.1973, г. Воронеж, Московский пр-т, д. 141, кв.274;
- Ивашин Артур Михайлович, 10.06.1982, г. Лермонтов, проезд Солнечный, д.4, кв.33;
- Каштанов Родион Михайлович, 19.04.1989, Респ. Башкортастан, г. Нефтекамск, ул. Целинная, д. 18;
- Киптиков Андрей Витальевич, 11.06.1966, г. Санкт-Петербург, пр.Стачек, д. 105, корп.2, кв.819;
- Клешнев Александр Юрьевич, 15.04.1967, г. Новочебоксарск, ул. Пионерская, д.4, корп.1, кв. 19;
- Корольков Иван Андреевич, 07.07.1989, Алтайский край, Тальменский р-н, ст. Озерки, пер. Партизанский, д.5;
- Мечтанов Григорий Геннадьевич, 07.03.1967, г. Тольятти, б-р Ленина, д.12,кв.74
- Наваев Александр Анатольевич, 06.01.1979, Владимирская область, г. Ковров;
- Румянцев Александр Викторович, 27.11.1981, г. Cанкт-Петербург, ул. Яхтенная, д.2, кор. 1, кв.52;
- Шрейнер Андрей Артурович, 21.06.1971, г. Тольятти, ул. К.Маркса, д.29, кв.22
Ці дані про втрати підтверджуються російським виданням "Фонтанка": Так, в Росії опубліковані нагородні документи Ельмеева, Штейнера і Королькова (був механіком-водієм одного із знищених танків). Всі знищені "вагнеровці" були нагороджені державними нагородами - медаллю "За відвагу" і орденом "Мужності" посмертно.
Тобто РФ офіційно визнає "вагнеровців" своїми військовослужбовцями з особливим статусом, які заслуговують всіх державних нагород.
До втрат в ході бою 28 січня слід додати і втрати 4-ї бригади в районі Веселогорівки, за даними противника в соцмережах, причиною втрат став вогонь артилерії і танків ЗСУ. Артилерійський наліт ВСУ по суті зірвав атаку 2-го батальйону 4-ї бригади, який міг надати підтримку "Вагнеру" і, ймовірно, призначався для розвитку атаки в напрямку Миронівського.
Ось список 20 знищених 28 січня в ході удару по Веселогорівка і позиціях поблизу ВОП "Сергій" найманців 4-ї мотострілецької бригади "Прізрак" 2-го корпусу ВС РФ. Видно, що потрапили під наші снаряди як мінімум три підрозділи 4-ї бригади, в тому числі зі складу 4-ї мотострілецької роти 2-го батальйону:
- Гарус Александр Николаевич, наемник из РФ (21.07.1990)
- Семенцов Владимир Владимирович, наемник из РФ (12.06.1975)
- Чурсин Валерий Витальевич, командир взвода (27.07.1972)
- Брус Александр Николаевич (21.07.1990)
- Гурин Денис Евгеньевич (24.07.1981)
- Данилов Денис Николаевич (15.11.1984)
- Пожаев Ярослав Александрович (16.08.1993)
- Кузнецов Антон Александрович (6.12.1983)
- Школовой Александр Анатольевич (24.07.1983)
- Мужчинский Валерий Викторович (30.08.1968)
- Трощий Александр Сергеевич (24.06.1996)
- Кулешов Юрий Александрович (10.08.1989)
- Кульков Рустам Давидович (3.08.1996)
- Сорокин Николай Васильевич (7.11.1979)
- Чумаков Алексей Михайлович (29.03.1994)
- Лызлов Павел Викторович (4.06.1979)
- Панченко Николай Юрьевич (2.07.1974)
- Рыженков Юрий Николаевич (28.05.1992)
- Святошенко Владимир Викторович (9.10.1985)
Таким чином, бойові дії 28 січня в районі опорного пункту "Сергій" 28 січня обійшлися противнику за мінімальними оцінками в 34 убитих і в кілька разів більше поранених. Окремий розвідувальний батальйон "ЛНР" - ПВК "Вагнер" за час операції більш ні в яких штурмах участі не брав і відновлював боєздатність. Також не робили наступальних дій підрозділу 2-го батальйону 4-ї бригади противника.
Втрати бойової техніки "Вагнера"
У бою противник зазнав втрат в техніці: два танка Т-72 знищені, один танк підбитий, евакуйований. Дві розвідувально-дозорних машини КамАЗ-43269 "Дозор" знищені. Ще один "Дозор", імовірно, був підбитий і евакуйований відразу після бою. Знищені дві вантажівки "Урал" і одна вантажівка "КамАЗ". Знищена одна МТЛБ з зенітною установкою ЗУ-23. На правому фланзі в 1200 метрах від наших позицій знаходиться розбита російська БМП-1 - але вона була знищена в інший день, обставини поки не відомі.
Російське командування було стурбоване тільки одним - доказами у вигляді кинутої російської техніки, яка говорила про участь російської армії у війні, що Кремль завжди люто заперечував. Радіоперехоплення СБУ, опублікований в травні 2018 го, показує, як Дмитро Уткін 21 лютого 2015 го ставить завдання своєму підлеглому - громадянину РФ Сергію Ковальову терміново евакуювати знищені силами АТО під Дебальцеве сучасні зразки російської бойової техніки - броньовані розвідувально-дозорні машини КамАЗ-43269 "Дозор".
"Ковалев: - Дим, тут сейчас Саня звонил по "Дозорам". Я докладываю, что я сейчас на ровной площадке кое-как один "Дозор" в "Тонар" засунул…("Тонар" - самосвалы и тягачи российской сборки. – Ю.Б.) Источник: https://censor.net/ru/r3067967
Уткин: - Мне самое главное, бл#дь, достать оттуда из этого #бучего поля, бл#дь, эти сгоревшие наши "Дозоры", чтобы там ничего не осталось, бл#дь, после нас. …Сколько у нас там, три, бл#дь, машины сгоревших в поле? Источник: https://censor.net/ru/r3067967
Ковалев: Две.
Уткин: Два. Два "Дозора", бл#дь… Танк, по-моему у нас там еще сгорел… Источник: https://censor.net/ru/r3067967
Ковалев: Танки, БМП…
Уткин: Ну в любом случае, х#й с ним, с танками, БМП, бл#дь, сгоревшими, главное "Дозоры" эти убрать". Источник: https://censor.net/ru/r3067967
На практиці виявилося, що евакуювати "Вагнер" зумів лише частину своїх машин. У базі Lostarmour є фото чотирьох знищених "Дозорів", два з яких в 2015-му так і залишилися на полі перед українськими позиціями. Ймовірно, третій "Дозор" був також знищений в бою 28 січня, але зумів відкотитися по схилу і був евакуйований на "Тонар" Ковальова в лютому 15-го. Четвертий "Дозор", судячи з фото і даними в соцмережах, підірвався на міні біля Вергулівка тоді ж в лютому 2015 го.
Висновок
Бій на опорному пункті "Сергій" стало успішним завдяки своєчасному перекиданню двох танків резерву 92-ї бригади.
Російське командування мало повну перевагу в силах, в бойовій техніці, піхоті, рівні підготовки і оснащенні, артилерійській підтримці. Більш того, росіяни мали досвід невдалих штурмів опорних пунктів "Олексій" 21 січня і "Валера" 25 січня. І тим не менше, атака на "Сергій", який знаходився між "Олексієм" і "Валерою", була проведена за тим же шаблоном і з тим же результатом. Опорні пункти 128-ї бригади, підкріплені підрозділами 17-ї танкової і 92-й бригад повністю виконали свою основну бойове завдання, противнику прорвати українську оборону не вдалося.
Читаючи описи боїв, може виникнути враження, що відображення російських атак відбувалося легко. Насправді, доля кожного з цих боїв висіла на волосині, і в кожному з штурмів російські найманці мали серйозні шанси на успіх.
Причини успіху українських воїнів
1.Мотівація. Незважаючи на очевидні проблеми в обороні і очевидну перевагу противника, наші підрозділи, що не мають високої злагодженості та підготовки, проте були добре організовані як колективи. Це сталося завдяки авторитету і самостійності командирів взводів, рот, батальйонів. У хаосі того часу вирішальну роль зіграли лідери, які брали ініціативу в бою на себе, і у більшості бійців в бою була впевненість в своїх товаришах і командирів, це додало необхідну стійкість. Це забезпечувало довіру на тактичному рівні і дозволяло швидко налагодити взаємодію і взаємовиручку.
2.Рота Баркатова була направлена командуванням сектора на загрозливий напрямок якраз напередодні бою 28 січня, і це було своєчасним рішенням. Українські танкісти діяли в бою зразково, ефективність дій пари добре підготовлених екіпажів на повністю справних танках виявилася дуже високою.
3.В нашу користь зіграло, що російські командири, генерал Никифоров і полковник Уткін в умовах загальновійськової операції показали себе досить бездарними тактиками, які байдуже розпорядилися життями своїх солдатів в найгірших радянських традиціях.
4.Недооцінка російським командуванням здатності до опору українських військ і переоцінка бойових можливостей своїх частин. Противник припускав проломити українську оборону вперше застосувавши великі за мірками локальної війни бронетанкові і механізовані ударні підрозділи для проламування взводних опорних пунктів. Російська розвідка виявилася неефективною, підхід танків Баркатова на опорний пункт противник не помітив. Російські підрозділи, в тому числі елітний "Вагнер", показали нездатність діяти розосереджено, при вогневому ураженні швидко втратили управління і взаємодію, реалізувати свою вогневу перевагу противник не зміг.
5.Артіллерійская підготовка противника виявилася вкрай неефективною. Українська артилерія, навпаки, завдала ефективний удар по розташуванню резервів противника і зірвала їх застосування.
Героізм і професіоналізм гарнізонів опорних пунктів "Олексій", "Валера", "Сергій", "Саша", "Джига", "Зеніт", "Зозо", "Спис", "Мойша", особового складу 128-ї, 17- й, 92-й бригад, 40-го батальйону врятували від прориву українську оборону на східному фасі Дебальцевського плацдарму в січні-лютому 2015 го. Прорив противника на Миронівське і Луганське мав би катастрофічні наслідки. Якщо дивитися на математичну модель і співвідношення сил, то ударна угруповання 2-го корпусу ВС РФ у складі бойових груп 2-й і 4-й мотострілкових бригад, окремого танкового батальйону "Август" і окремого розвідувального батальйону "Вагнер" володіла беззаперечною перевагою. Однак вирішальне значення в боях мали не стрілочки на карті - а ініціатива, організованість і мужність невеликої жменьки бійців і командирів в точці бою. "Істина на стороні більших батальйонів" - в сучасній війні вже не актуально. Перший в історії розгром російського спецназу ПВК "Вагнер" - приклад того, що російська армія в прямому зіткненні з застосуванням сухопутних звичайних озброєнь не володіє ніякими перевагами перед Збройними силами України.
Стаття присвячується пам'яті героїв Війни за незалежність України. Ваша відвага, терпіння, працю і ваші жертви - це історія нової сучасної України, яку ви пишете своїми подвигами.
Матеріал створено на основі статті Юрія Бутусова на Цензор.НЕТ
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma