Олександр Грищенко за фахом є лікарем ветеринарної медицини, представником мирної професії, але з 14 липня 2014 року його життя кардинально змінилося.
Того самого дня його захопили у Луганську бойовики «ЛНР» лише за те, що з собою у нього замість паспорта було лише службове посвідчення та фотоапарат, на якому знайшли фотографії з проукраїнських мітингів та одразу звинуватили у шпигунстві, після чого ув’язнили в підвалі.
«У підвалі для початку мене збили з ніг та кілька разів уразили електрошокером, потім відбулося групове побиття ногами. Після цього мені накинули на шию зашморг і потягли до кімнати, яка була катівнею. Там штатний кат на псевдо Маніяк та інші бойовики катували мене за допомогою палиці, молотка з твердої гуми, призначеного для вкладання тротуарної плитки, зашморгу, медичних хірургічних інструментів. Маніяк намагався виламувати мені пальці, обливав мене розчином невідомих мені хімічних речовин, який заливав також до рота, робив пропили хірургічною пилкою між пальцями лівої руки. Усе це супроводжувалося потужним психологічним тиском, погрозами заподіяти мені непоправне каліцтво» - згадує Олександр.
Після тортур та катувань Олександра кинули в приміщення, де перебувало понад десять полонених та заборонили лягати на підлогу, а іншим сказали, що за найменшу допомогу вони будуть суворо покарані.
Загалом, Олександр перебував у полоні майже пів року. За цей час він був свідком багатьох злочинів з боку бойовиків «ЛНР» та РФ. «Я на власні очі бачив, як одного чоловіка, Скакуна Олександра Володимировича, за наказом Коноплицького С. С. (псевдо Маніяк) наджорстоко закатували до смерті лише за одну фразу – за те, що в стані алкогольного сп’яніння та не розуміючи, де перебуває, він необережно сказав, що підтримує єдину Україну. У тортурах та вбивстві цього чоловіка участь брали як місцеві бойовики, так і представники РФ – бойовики на псевдо Дак та Луїш» - ділиться враженнями Олександр.
За словами колишнього полоненого, до в’язниці потрапляли і люди, які відмовлялися переписувати на бойовиків об’єкти нерухомості, передавати їм автомобілі або великі суми грошей.
Також, бойовики НЗФ «ЛНР» практикували викрадення та ув’язнення людей за абсурдними звинуваченнями і погрожуючи тортурами та катуваннями, схиляли людей до роботи на благо т.зв. «Луганської народної республіки».
«Мені дуже пощастило, що я взагалі лишився живим, бо мені та більш ніж десятку інших в’язнів, які довго перебували в цій в’язниці та були свідками багатьох злочинів, ухвалили смертний вирок, який бойовики мали виконати за допомогою закидання гранат у підвал, де ми перебували на той час. Моє звільнення стало наслідком збігу кількох щасливих для мене обставин або, можливо, навіть втручання вищих сил» - ділиться враженнями колишній полонений.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma