В історії є прецедент: у квітні 1945 року Норберт Мазур, представник Швейцарії, зустрівся з Генріхом Гіммлером, другою людиною Гітлера, і домовився про звільнення тисячі в'язнів з концтабору Равенсбрук, можливо як знак перспектив подальших переговорів яких Гіммлер прагнув в останні дні Другої світової війни. Його ім'я увійшло історію як героя.
Сьогодні в статуті ООН, організації, створеної за підсумками тієї війни, написано багато правильних і красивих слів. Але ми добре знаємо що не слова визначають суть і існування, а поступки.
Зустріч Мазура навесні 1945 року не була публічною. Від неї не залишилося фотографій і навряд чи були обійми. Але в неї був результат: ясний, доступний для огляду і негайний.
Поїздкою до Москви і публічними обіймами з міжнародним злочинцем під міжнародним ордером на арешт, генеральний секретар поставив на кін не тільки престиж та репутацію, а й, можливо, саме майбутнє організації.
Це визначитися тільки і виключно результатами. Є різниця між словами та реальністю. І якщо вона досягла такої величини, якщо сенс існування - це розмови та обійми без серйозних спроб забезпечити відповідність слів реальності, то висновок може бути тільки один: ООН втратила сенс та основу свого існування.
Бо позувати та обійматися під правильні слова - це не сенс і не основа, без конкретних результатів. Це порожнє, безглузде і втомлене шоу. І все це ми вже бачили.
Світ, де слова ООН існують у реальності та практиці; і світ, де вони слугують лише акомпанементом агресій та вторгнень, злочинів проти людства та військових злочинів, - це два різні світи. Педалювати, під камери та обнімки в обидва кінці одразу очевидно, не вийде. Вибір зробити доведеться і він настав: сьогодні. .
Це вирішиться та визначитися результатами. Бо прийняти розрив між словами та реальністю такого масштабу і продовжувати посміхатися наче нічого не стало значило б повністю й остаточно підірвати довіру до організації. Це зрозуміло.
І ми побачимо це вже цими днями.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma