Вийшла моя нова книга "Нові розслідування підробки історії Русі. Рубіж, не Рубікон. Правда проти Кривди."
Публікую трохи скорочені глави з книги:
2.10 Війни давнього Риму починались на кордонах України і просувались на Захід
Римський Помпей воював з Мітрідатом у Керчі – колишньому Понті. Оце Мітрі-дат – даний Мітрієм чи Мітрою і римлянин Помпей.
Гора Мітрідат у Понті-Керчі на фото.
Кордон римської імперії, за офіційною історією, деякий час проходив по Рейну і Дунаю і просувався із Сходу на Захід, але навіть за сучасними підручниками з історії римська імперія на той час знаходилась на Схід від цього кордону. Сучасний Рим туди не входив! Туди входив інший, відомий тоді Руський Рим.
Прадавній Мир-Рим був прадавнім центром, усі дороги вели до Риму – він не міг знаходитись на півострові, куди вели одна дорога горами. Юлій Цезар йшов на захід від Риму – від сучасного Риму на захід море, він би втопився.
Назва це-сар скіфського походження, як сар-мати, сар-кофаг, серква (церква) і сар-цар.
Палестина, як вже було вказано, за індійськими текстами – прадавнє арійське царство, її опис у Біблії співпадає за багатьма параметрами з Україною.
Розкопки давньоримського поселення у Лондоні на каналі Діскавері. Журналіст питає в археолога, чи є кістяки. Той відповідає що є. Журналіст запитує з цікавістю, і звідки ті римляни, з Риму? Археолог відповідає, що з східної Європи. Журналіст уточнює: з Польщі? Той відповідає: ні, східніше. То виходить ДНК давніх римлян у Лондоні – то ДНК українців.
Були війни з Карфагеном, та цю частину історії перенесли разом з басками з Колхіди-Грузії, з берегів Кавказу, з Панії до Із-Панії.
Дарій йшов з Кавказу на Україну.
Ганнібал також йшов із слонами на Київ-Рим з Кавказу, а зовсім не з Піренейського півострова через гори на італійській сапог.
2.12 Ще аргументи до того, що Рим був Миром-Києвом
У Слові о полку Ігоревом є слова «у Римі кричать під шаблями половецькими». У булгарському літопису Джахар Тарихи йдеться про Великий і малий руські Рими.
Раніше назвою був Мир. Мирська влада. Мирська церква. Жито-мир, Мир-город.
Київ називався Миром.
Пізніше завойовники змінили давню назву на прочитання задом-наперед, Мир на Рим. А тоді ще й романізували до Роми.
На Подолі у Києві знайшли римський форум. Навколо Києва, Житомира та інших українських міст багато римських монет у землі.
Разом з перенесенням Костянтинополю і Візантії з Криму перенесли і Мир-Рим.
На Замковій горі у Києві було знайдено багато чудових золотих жіночих прикрас, а також форми, у яких їх виливали. Київські колти, прикрашені черню, сканню і кольоровими емалями, не мали рівних у світі на той час. Ювелірне виробництво Києва тих часів, начебто біля Х ст, а насправді 18 ст., досягло рівня, якого сучасні ювеліри не можуть опанувати до тепер.
То не у землянки ж їх носили місцеві жінки і не у дерев’яні ізби. Їх носили у чудові паласи. Рівень соціального культурного простору був відповідним до таких прикрас.
Церкви Києва, Софія і Кирилівська, з жінкою, Матір’ю Небесною у головному нефі, побудовані вочевидь ще за часів матріархату, тобто не пізніше 10 ст., створені із відповідними знаннями про будівництво, прикрашені чудовими багатокольоровими мозаїками, які також свідчать про високий рівень художнього розвитку. Зображення київської Оранти (Матері Божої, не плутати з мамою Ісуса) у головному нефі Софії Київської не має рівних серед багатьох інших зображень Оранти за рівнем художньої досконалості. Вочевидь ця церква не має жодного відношення ні до загарбника хазарина Володимира-Булеміра, ні до загарбника хазарина Ярослава-Ар Аслана, ні взагалі до зміненої ХрИстової церкви, бо то пізніше фальшування.
У прадавні часи царі були поетами, про що свідчать давні перекази, та навіть Біблія і псалтир. Існував культ тіла, це були красиві люди за канонами калокагатії, існувало щось на кшалт йоги, про що свідчить тодішня скульптура і грецькі автори.
Пліній молодший описує свого дядьку, який у поважному віці слідкує за формою свого тіла, за їжею, кожного дня виділяє час на прогулянку, займається вправами. Зрозуміло, як місцеві мешканці ставились до чужинців, які не знали миття, як зі Сходу, так і з Заходу. З точки зору тодішніх киян-мирян така людина мала право на життя і добробут, проте не мала права посідати над людьми більш досвідченими, які володіли культурою в усіх сенсах цього слова.
Я вже писала про розмір тодішнього Києва – оскільки у ньому було 400 златоверхих церков, відомих нам великих за розміром, як ті, що залишились, то мало бути багато мільйонне місто, за розміром не менше за сучасний Київ. Що підтверджується розкопками, у ході яких кожні 50 метрів знаходили фундаменти прадавніх церков, як свідчить П.Толочко у своїй книзі «Древний Киев». Ярослав вїздив до Києва через Сирецькі ворота – це на Сирці, за Кирилівською, це був Київ.
Усі дороги вели до Києва, тисячі прочан йшли до Києва з усіх кінців світу. Так продовжувалось до 1917 р. Залишились говірки: «Язик до Києва доведе». (не так, як до сучасного Риму одна дорога через гори на півострів)
У першій книзі ми показали, що Київ з давніх давен, тисячі років був культурним центром, з якого на всі боки розповсюджувалась культурна традиція.
В Україні присутня дуже давня культура в усіх напрямках людського буття, прадавня кухня, музика, одяг, мазанки, землеробство, скотарство, культура тіла, бані, стадіони. У сучасному Римі бані – підробки побудували, та там нема традиції відвідування бань. Діючих бань там не існує. У Києві така традиція жива по сьогодні. Численні казки, пісні, традиції на свята, такої їх кількості нема в жодного іншого народу. Присутні давні назви не тільки великих локацій, а і кожної тропочки, річечки і холмика, усі вони мають прадавні назви, про що Іван Фундуклей пише у середині 19 ст., що це свідчить про величезну давність проживання, і що не з Греції і Риму сюди прийшла культура, а навпаки, з сюди до Греції і Риму.
...
2.13 Аппієва дорога з Риму-Києва на Південь до Греції, через Неапіль-Симферопіль до Понту-Керчі повз Понтійські болота – це Україна
Сучасні італійські історики не можуть зрозуміти, які дві мили показує друга миля – колонна на прадавній Аппієвій дорозі у Римі, бо від неї не виходить відрахувати дві милі нікуди. Бо це сфальшована дорога і сфальшована друга миля.
Аппієва дорога з Риму до Греції йшла на південь, через Неапіль повз Понтійські болота до Понту. Понт – це Україна. В Україні це цілком логічний маршрут, відома давня дорога. На початку це впізнаваєма Обухівська траса з Києва на Південь, яка, як і Аппаєа дорога, є стара і є нова, що іде з Києва через Обухів паралельно до Дніпра у напрямку Греції-Криму. На кожній милі стояв стовп – позначка. Така традиція була взагалі в Італії-Україні і зберіглась пізніше.
В одному з листів Пушкін, який мандрував Україною, передає чийсь жарт, що хтось мчав по дорозі з такою швидкістю, що його шпага била по верстах, як по частоколу. Це маються на увазі саме такі позначки відстані - практичні стовпи-версти з позначками відстані, які були також на Аппієвій дорозі та інших дорогах Києва-Риму.
У другий теперішній Рим багато чого повивозили з України і встановили. Проте замість другої милі новоствореної начебто Аппієвої дороги колону встановили люди, не знайомі з цією традицією, так, що від неї нікуди не виходить ні перша ні друга, ні третя миля.
Весь маршрут жодним чином не вдалось відтворити у сучасному другому Римі з додержанням хоч якоїсь логіки. До того відстань між сучасними Римом і Грецією значна і проходить або через гори, або морем. Не виходить провести логічну дорогу до Греції з Риму на Південь.
Просуваючись дослідженням, доводиться признати неспростовні факти, які тривалий час приховувались за фальшуванням історії, географії, календаря і релігії.
За офіційною історію реальну історію Риму було перенесено на дві тисячі років назад, щоб приховати дійсні події. Проте художні витвори Риму яскраво свідчать про розвиток мистецтва і його розквіт у набагато пізніші часи. Київ-Рим було зруйновано на перетині 18 і 19, чи скоріш на початку 19 ст.
Відновлення дійсної історії, архітектури, не така вже й важка справа, якщо зрозуміти основні моменти.
Залишається розшифрувати історію Риму, якщо розуміти, що це Київ, і одночасно це Єрусалем, який постраждав від навали загарбників зі Сходу і з Заходу.
2.14 Про перехід Юлієм Цезарем Рубікону, річки на північ від Миру-Риму – це з Києва і річка Рубіж, або тепер тРубіж
Мені вдалось знайти вражаючий аргумент на користь справжнього розташування Риму. Річка тРубіж, яка впадає до річки Остер.
Відома історія і пов’язаний з нею вислів – «перейти Рубікон». Але у сучасній Італії на північ від сучасного Риму нема не тільки річки під назвою Рубікон, але нема жодної підходящої річки, а слово «цесар» не виводиться з італійської мови.
Проте, як я вже писала, слово цесар скіфського походження, це-сар, тобто те ж саме, що і сар або цар. Щодо річки, то в Україні, на північ від Києва, є річка Рубіж – замасковано під тРубіж з 19 ст. Річка Рубіж, або Трубіж, що впадає в річку Остер, де знайдено багато римських-мирських монет.
Тобто усю цю історію перекладали з української мови. Так і з’явився Рубікон замість Рубіжа.
То Юлій Цезар переходив Рубіж. Не було ні якого Рубікону. Мовою римлян була українська мова, яка у ті часи називалась італійською.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma