Enigma Enigma

Юрко Антоняк

2021-11-08 21:17:48 eye-2 393   — comment 1

Руський герб роду Салева

Організація української нації «Держава» і відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Руський герб роду Салéва в контексті історії полабсько-поморської руської Славії (VIIIXІІ ст.)»

У вступному слові представник ОУН «Держава» Євген Салевич наголосив на потребі повернення нашої причетности до давніх родів і потребі формування на цій основі свідомої відповідальної перед нацією еліти.

Головну тему круглого столу подав дослідник давньої української літератури, директор «Інституту Слова» Павло Салевич. Учений розпочав виступ із розповіді про величезну європейську територію, яку за перськими і арабськими істориками та географами ІХ–Х ст. у VІІІ–ІХ ст. контролювали три руські європейські держави Славія, Куявія та Артанія. Із руською Славією П.Салевич пов’язує герб Салéва (конкретно ж із Рагнітом, нинішнім Німаном; герб Салéва наданий 971 р. за привілеєм київського князя). Окрім перських і арабських джерел учений назвав також численні германські джерела Х–ХІІ ст., які містять інформацію про «Вендську» «Славію» (припинила існування у 1160 р.), зокрема, розповів про вагрів-варягів Славії (із столицею в Стариграді) із сакської хроніки Гельмольда, який жив у Вагрії, руських варягів, які з Руриком прийшли княжити у Київ.

Далі П.Салевич говорив про існування в науці двох неукраїнських назв герба Салéва – Шалава і Салава, утворених за германською та арабською назвами руської Славії: Шалавен та Салавія. Згадані неукраїнські назви герба потрапили у польські хроніки та гербівники М.Бєльського, Б.Папроцького та інших із праці хроніста чеського короля Вацлава ІІ Йоана Бріґера, а з польських джерел в українську науку. Самий герб Салéва згаданий у запису Йоана Бріґера як герб «гетьмана» (воєводи) короля Юрія Левовича Петра Галька (Салевича), який очолював похід руського війська на Люблін у 1300 р.

Далі учений порівняв родові знаки, зображені на гербі Салéва з аналогічними знаками, відомими ще у 3-2 тисячоліттях до н.е. у культурах Європи і Кавказу, та пояснив золоте сонячне коло і три золоті хрести усередині нього (у синьому полі щита герба Салéва) символами трійці сонячного бога. Водночас П.Салевич висловив жаль з приводу того, що у сучасній геральдичній науці згадані родові знаки усі геральдисти пояснюють невідповідно: беззмістовними звичайними або кавалерійськами хрестами у звичайному колі або обідку (обрамленні).

Цікавою знахідкою для визначення відповідної назви герба Салéва та протопласта роду герба учений назвав інформацію про священика із Горішньої Сілезії (досьогодні згадана частина Польщі на прапорі має жовто-сині барви, як і герб Салéва) Валентія Шаловича, який у церковній книзі ХVІІ– ХVІІІ ст. записаний під вісьмома прізвищами, серед яких Шалович, Шаловік, Шалевич, Салевич, Салович, Салевик, Саля, Шаля. Помінявши у 4 наведених прізвищах германський вплив (звук ш) на природний український (звук с) отримаємо ще одну форму Салевич та 3 близькі до нього форми. До того іще в Україні немає прізвищ Салавич, які б засвідчували іншу невідповідну назву герба – Салава, але вони є, зокрема, у Чехії та Моравії.

Серед найяскравіших гілок та представників герба Салéва, які спершу жили у Києві, а пізніше у Львівській землі Руського королівства, зокрема у родовому городку Романів (нині село Перемишлянського району), учений назвав, окрім вже згаданого воєводи руського королівства Петра Галька, рід якого називався родом Романівських, гілку спольщеного руського роду князів Свірзьких, серед представників роду якого був Габріель Свірзький (ІІ половина ХVІ ст.) – перший перекладач Вергілія польською мовою; гілку спольщеного могутнього руського роду Лідихівських, які до ХVІІ ст. залишалися православними: зокрема, Станіслава (1666–1725) – волинського воєводу і маршалка Сейму Речі Посполитої; Володимира (1866–1942) – «чорного папу», 26-го генерала монашого ордену єзуїтів, визнаних святою Урсулу (1865–1939) та блаженною Марію Терезу (1863–1922), Мечислава (18221902) – кардинала і примаса Польщі; представників інших окремих гілок герба Салéва: Антонія Селяву – митрополита Київського, Галицького та всієї Руси – предстоятеля Руської Унійної Церкви, письменника-полеміста; гетьмана Лівобережної і Правобережної України Івана Самойловича.

Професор ЛНУ імені І.Франка, завідувач кафедри давньої історії України та архівознавства Ольга Щодра підтримала науковий погляд Павла Салевича – іти від дослідження герба роду до загальної історії русів (українців). Окрім того, учена розповіла про початки формування Руси (про три руські держави у Європі наприкінці VIII – на початку IX ст.) на основі арабських, візантійських та інших західноєвропейських джерел, відкинувши вигадану і нав’язувану українцям німецькими істориками та московськими ідеологами норманську теорію Руси.

Участь у круглому столі, окрім уже згадуваних учасників, брали голова ВГО «Союз Українок», представник департаменту освіти і науки ЛОДА Ореслава Хомик, директор Львівської обласної Малої академії наук Іванна Бородчук, громадсько-політичний діяч, архітектор Ігор Кузьмак, громадсько-політичний діяч, оперний співак Роман Ковальчук, голова секції живописців ЛОНСХУ, художник Ігор Колісник, громадський діяч Юрко Антоняк, директор підприємства «Євротерм», меценат Олег Подвірний, виконавчий директор ЛОООР Михайло Яворський.

Світлини круглого столу відомого художника Ігоря Колісника.

  

 

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma