Коли від путіна рятуючи анал,
до України просячись у прийми,
до нас припхається російський ліберал -
не станемо кидатися в обійми.
Запропонує перейти на “ти”
і нашу розділити з ним хлібину.
Бо ми народи все ж таки брати -
разом переживем лиху годину.
Наситившись з сметаною борщем,
подякує: “Налий іще, мій брате!”.
І скаже, що то Путін все, а ще
Лавров з Шойгу в усьому винуваті.
Вони вбивали в Бучі, в Ірпіні,
вони — справжнісінькі уроди.
Ну а народ? Він проти був війни.
Адже поганих не бува народів.
Куштуючи підсмажений язик,
Вареників впоровши миску з м’ясом,
Він нам порадить рускій вчить язик -
його не вчать самі лиш підараси.
В селі у кожнім Пушкіних штук п’ять
він нам порадить ставить монументи.
Й культуру руску мусим шанувать —
ми зрадники без неї й декаденти.
Сходивши по обіді у сортир,
він вирішить, що нам потрібно нині
негайно будувати рускій мір
не путінський, а справжній в Україні.
Мабуть, промовим: “Брате ліберал!
Обходились ми завжди без месії”.
І копняка дамо йому в анал -
хай рускій мір будує у росії.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma