Програмісти вірять, що вони, як сучасні боги, можуть із нічого створити щось, чого не було до цього і що буде жити вічно. Насправді так воно і є, оскільки використовуючи якесь вічно існуюче слово, яке вони називають мова, мовчки започатковують цілі світи, неба і землі, включаючи світло і темряву, народжуючи суходіл і воду, гори і ріки, зірки і війни між ними, рослини і худобу, їх поїдаючу, як справжні земні вегани. Людей звичайних,незвичайних людей і звичайних нелюдей. Все це вони створюють не за день чи сім днів, а за ТЗ. Тобто крутіше богів колишніх, богів примітивних і таких саме людей, які вірять у богів і не вірять у програмістів.
Програміст має акаунт. Це така собі по образу його і подобі створена особа, яка не має тіла (хоча хто її знає…), яка одного разу будучи народженою існує вічно. Не смійтесь, адже ще ніхто не бачив акаунту, якого урочисто поховали десь у печері і закрили великим каменем. Блокувати можете, зносити — та хоч після різдва чи пасхи, а от загубити вічну дуже — зась.
Програміст буде жити вічно. У віртуальному (читай духовному) просторі — точно. Це як біткоїн чи крипта взагалі: роки проходять, а воно живіше всіх живих. Ну добре, з програмістом може і не все так просто, реінкарнація там, фсєдєла, але ж якщо вірить у вищесказане, то чому б йому ж не повірити у своє безсмертя?
Програміст має жінку. Створену не ним, але ним виховану і тільки йому віддану. Вона не з ребра його первістка, хоча досить жорстка на ребрах і точно багатофункціональна. Народила за короткий термін такого, що за попередні два віки навіть у найсміливіших фантазіях і найжахливіших пророцтвах не з”являлось. От і зараз, прямо зараз програміст з любов”ю дивиться на неї, експресивно і чутливо торкається її обома руками і завжди знаходить розуміння і відгук своєї кращої подруги. Клава її кличе.
Програміст не помиляється. Ніколи. Помиляється створене ним. Як і в реальному житті те, чому ти даєш право на існування, рано чи пізно може добро перетворити на свою протилежність. Програміст завжди творить добро. Навіть коли він творить зло — він творить його добре. Інакше він не програміст і буде проклятий Замовником. Ну або посланий у 01 коло пекла. На інше програміст не погодиться. І тут він точно не помиляється.
Програміст завжди програміст. Він є дерево життя віртуального простору, віртуального світу. Він ангел земний, що веде нас до віри у незвичайне, що межує з незвичним, він не згубив жодну душу, а свою зберіг для Того, Хто дарував йому благодать бути програмістом. Не комуністом, не фашистом, не якимсь божевільним істом — програмістом.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma