Можливо, в школі й говорили про ці речі, але з таким патосом, що все тут же забувалося. Оскільки «сакральне» ніколи не стає «профанним», поки не переживеш цей самий «травматичний» досвід. Дай бог, звичайно, не пережити. Принаймні ці книжки дають змогу зробити це у більш «літературний» спосіб, коли про «незручне» розповідають фахівці.
Даґ Ейстейн Ендшьо. Секс та релігія: від балу цноти до благословенної гомосексуальності – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр
У книжці відомого норвезького науковця і правозахисника чимало відомостей не лише про «еротичність» сучасної культури стосунків, але й величезний масив інформації щодо непростих стосунків між сексом і різноманітними релігіями протягом всієї історії людства й у різних світових культурах. Зокрема розглядається проблема допустимості чи заборони статевих стосунків за межами шлюбу; ставлення різних релігій до дозволу священикам займатися сексом, до гомосексуальних статевих стосунків і сексу між представниками різних рас, до сексуального самозадоволення тощо. Загалом це захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, з яких стає видно, що від давніх часів основний релігійний акцент робиться на чоловіків, і сексуальність жінки визначається з огляду на її стосунки з ними. Тоді як чоловіки зазвичай можуть мати декількох жінок, як у шлюбі, так і поза ним, натомість головним релігійним правилом щодо жінок є те, що жінка сексуально обмежена тільки одним чоловіком, не завжди на все життя, але, звичайно, не більше одного за раз. Тож не дивно, що релігійні заборони, які регулюють поведінку гетеросексуальних жінок, сьогодні обговорюються рідше, ніж заборона гомосексуальності, хоча мають значно довшу історію.
Крістофер Баклі. Майстер реліквій. – Х.: Фабула
У цьому романі сучасного класика (а також колишнього спічрайтера Джорджа Буша) живе навіть не сива, а розфарбована старовина часів підкорення біблійних вершин і популярної історії мистецтв. Головного героя звати точнісінько, як того, що висів на хресті, але загалом все цілком пристойно, оскільки альтернативну історію ще ніхто не відміняв. Отже, дія відбувається в Європі ХVІ століття, наш мужній герой - колишній найманець Дісмас, який нині продає християнські раритети - дружить з баронами і священиками, що колекціонують християнські святині, а також з відомим художником Альбрехтом Дюрером. Саме з ним вони замислюють грандіозну авантюру з плащаницею Христа, оскільки в одного з друзів зникають всі гроші, віддані на зберігання. Загалом історичне тло в романі доволі реалістичне, пригоди, які трапляються з головним героєм під час його мандрів, карколомні й повні халеп, історичні особи трапляються мало не на на кожній сторінці – від згаданого Дюрера і астронома-єретика Коперника до опального монаха Мартіна Лютера. Ну, а історія продавця-консультанта, який впарює баталіям «святі реліквії», цілком актуальна, якщо зважити на нещодавні скандали з підробленими шедеврами живопису. «Дісмас, можливо, й придбав би кістку з пальця апостола Фоми, - дізнаємося ми про деталі справи, - але там було щось не те з чолов’ягою, який виставив його на продаж. По-перше, він запросив за неї дуже мало. За таку реліквію, як палець, яким обмацали рану від списа на грудях Христа після його воскресіння, можна виручити сорок або п’ятдесят гульденів. А той просив лише п’ятнадцять».
Мар’ян Райхель. Сім'я очима екзорциста. – Л.: Видавнитво Святого Павла
Хто як не екзорцист найкраще розкаже про боротьби з силами зла? Тобто священник, який виконує спеціальну функцію, діє лише з призначення єпископа та може проводити обряди вигнання злого духа. У цій книжці, написаній у форматі інтерв’ю, відомий екзорцист Мар’ян Райхель ділиться секретами щасливої, духовно здорової сім’ї. На яскравих прикладах з реальних історій він застерігає сучасні родини від шляхів проникнення зла у їхнє життя. Книжка дає змогу по-новому переглянути стосунки у своїх сім’ях та знайти нові підходи у вихованні дітей. «- Наведіть, будь ласка, кілька прикладів з життя, щоб краще зрозуміти, як злий дух використовує одного з членів родини, аби її зруйнувати, - питають в автора книжки. – Пам’ятаю такий випадок. Багатодітна сім’я. Найстарший син став сатаністом. На горищі дому відбувалися сатанинські зібрання та обряди. Він втягував у це й молодших дітей. Насилля, сварки, брехня стали звичним життям родини. Таку погану поведінку діти пізніше переносили з батьківського дому у свої власні сім’ї. У будинку вчувались якісь «голоси», нищилися пристрої, на комині проступали дивні знаки. Я попросив їх знищити, але це не допомогло. Лише коли збиту штукатурку викинули з будинку, все припинилося. Важче було позбутися ненависті, сварок, претензій. Але атмосфера в родині поступово змінювалася та, що найважливіше, багато членів родини поглибили зв’язок із Богом і Церквою».
Ілюстрація: Viktor Safonkin
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma