Десятий раз переглядаючи відео з Бахмуту. Щоразу вдивлявся в обличчя Президента України Зеленського і воїнів, тих, яким Президент України вручав нагороди в Бахмуті і тих, які поспішали сфоткатися з Президентом на заправці в Костянтинівці. Різні асоціації…
Згадав свої відкриті листи Зеленському під час виборчої кампанії 2019 року, які писав на емоціях, бо відчуття втрати України, як держави, насувалося з непереборною силою. Але сьогодні я знімаю капелюха перед Президентом Зеленським.
Згадалася і розмова з таксистом. Починалася з модного сьогодні пасажу від таксиста: я ні за Зеленського, ні за Порошенка, але в мене є купа питань до Зеленського. Далі ряд фраз, який сьогодні вже став стандартним: для чого здав Чонгар, жене хлопців під Бахмутом на убой без зброї і боєприпасів, всі генерали Зеленського дебіли, тощо. Зазвичай я на такі потоки слів вже й не реагую, але прозвучало новеньке: Залужний награбував бабла і хоче втікти в Америку; ситуацію може врятувати тільки Забродський і правильно Порошенко каже, що тільки Забродський може побудувати нову армію…
…Коли кацапи втікли з півночі України, а особливо, коли їх не просто зупинили під Миколаєвом та Кривим Рогом, а втиснули у своєрідний Херсонський мішок, засвітилася надія на перемогу.
Щоправда в Києві вже почали з’являтися чоловіки із піднятими комірцями на тенісках, які демонстративно, вголос почали заявляти свою антипатріотичність, а далі вони стали ретрансляторами Порошенківських наративів.
Але блискучий Харківський контрнаступ згладив усі дурні враження буденного життя і в серцях людей засвітилася вже впевненість в перемогу. Більшість співрозмовників допускали навіть затяжну війну з росією: «Нічого, вистоїмо і доб'ємо кацапів, аби нашим дітям не довелося воювати».
Восени слова Президента Зеленського, які він сказав в одному із щоденних звернень до України, що нам доведеться пережити дуже важку зиму, сприйнялися нормально, бо вважалося, що нам доведеться витримати кацапське бомбардування… Але виявилося, що нам доведеться витримати не тільки бомбардування всієї України…
Перша ластівка – це спроба Залужного налагодити дисципліну в армії. І ось тут згадалися слова одного із кадрових військових, із тих воїнів, які складали основу блискучого ЗСУ, яким віддавали честь практично всі воїни світу: «Ми поступово відходимо на небо. Подумайте, як будете справлятися без нас»…
…А далі Порошенко остаточно скинув маску і в армії почалися дискусії про лідерство, про те, чи треба виконувати накази, чи ні… З'явився «Рух матерів і дружин військовополонених» під гаслом: «Влада про наших синів і чоловіків не думає, ми нікому не потрібні».
За останні 400 (чотириста) років тільки одна особистість виграла всі битви і війни, і не програла жодної! Це – Конашевич-Сагайдачний. У всі часи цього гетьмана України тихенько затирали (і затирають промосковські історики й до сьогодні), бо Сагайдачний не тільки успішно воював (лупасив кацапів, аж пір'я з їхньої курки летіло), але й будував нову державу. Армія – запровадження суворої дисципліни в козацькому війську. До Сагайдачного козаки сильно балувалися демократією і ледь не щодня вибирали собі нового кошового чи гетьмана, якщо діючий чимось їм не догоджав. Економіка – запровадження в Києві та по всіх містах України цехового братства. Наука – обов’язкова освіта всіх, без винятку, дітей, аби, як мінімум, вміли прочитати «Псалтир»; Києво-Могилянська академія. Мистецтво – народження українського бароко, живопис, літературні прозові твори, активне книгодрукування. Але війна з Туреччиною зупинила просування України до нової і потужної держави. А далі…
Далі була Берестецька трагедія, яку промосковські історики тихо затрамбовують і в наш час. Перед битвою зник гетьман Хмельницький, одна із московських версій – викрали татари. В розпал битви козаки кинулися вибирати нового гетьмана. Вибрали Золотаренка. На другий день передумали і вибрали гетьманом легендарного і успішного полковника Богуна… Поки вибирали гетьмана, битва закінчилася страшним розгромом козацького війська.
Наступна трагедія, яку наші промосковські історики обходять загальними фразами – це Полтавська битва. Всім відома битва. Але чому шведи і Мазепа програли її?
Козацькі полковники на той час стали чи не найбагатшими людьми Європи, а залишки демократичного устрою, який все ще зберігався в козацькому війську за часів Мазепи, їх ніяк не влаштовував. А ось російський кріпацький державний устрій їх влаштовував. І козацькі полковники, змовившись, вдарили у спину шведському війську…
І фінал цієї трагедії для України, а також лукавства і зради козацької старшини. Показовий фінал.
Московити в економіці та фінансах в той час були на рівні «Твоє – це наше. Моє – це моє». Вигравши війну зі шведами, московський цар Петро чухав ріпу над порожньою казною, бо грошей не було не тільки на платню військові, але й на прозаїчні харчі для війська. Але Петро не впав у відчай, бо в нього під рукою опинилася жирна козацька старшина і він заходився витрясати з них бабло. Отож, зрадливі полковники не тільки не отримали омріяні ними тридцять срібняків, але й віддали все накопичене, аби врятувати своє нікчемне життя.
Полуботок. Символ зради і лукавства. І жадібності. Дізнавшись про дефінансифікацію, Полуботок якимось чином зумів заховати все своє золото, чим викликав праведне обурення московитів. Полуботок був закований у кайдани і доставлений у підземелля, в якому московський цар особисто переконував козацького полковника поділитися «краденим в українського народа». Полуботок огинався з надією якось викрутитися із ситуації. Не викрутився. Обурений жадібністю козацького полковника московський цар вирішив стратити Полуботка. Аби надати цьому дійству якісь законні підстави, Полуботкові пришили статтю: «За викрадення полковником Полуботком золота Полуботка із царської казни»… І це не комедія, це – гірка правда.
Морок опустився на Руїну. Козацькі гетьмани і козацька старшина своїми руками спочатку організували Руїну, а потім своїми ж руками накинули Морок на Руїну.
Всі війни за останні 400 років, Україна починала надзвичайно успішно і ...програвала.
Але й це ще не було фіналом трагедії України. Кривавої трагедії.
Найкривавіша трагедія України сталася на початку 20-го століття. Спочатку Центральна Рада в запеклих суперечках проґавила величезне військо, яке дісталося їй у спадок від російської імперії і яке присягнуло на вірність Україні, а потім і початок масштабної агресії московитів. Герої Крут своїм життям заплатили за роздрай у Центральній Раді. Але це були тільки квіточки. Далі Скоропадський почав воювати з Центральною Радою, а потім Петлюра з комуністом Винниченком – вони обоє внесли посильний вклад в роздрай ЦР – утворили Директорію і почали воювати зі Скоропадським. Поваливши Скоропадського, Петлюра заходився воювати з Махном. Махновці відбилися від петлюрівців за допомогою московитів і утворили свою Гуляйпільську Народну Республіку. Відчувши смак перемоги, Махно заодно розгромив і самопроголошеного гетьмана Григор’єва, керівника антибільшовицького руху півдня України. Московити тихенько спостерігали за різаниною, а вибравши слушний час, знищили вже переможців кривавої бойні. Махновців погнали на убой під Перекоп…
Повернемося в наш час. Московити, знаючи схильність українців до демократичних диспутів та виборчих кампаній під час бойових дій, сьогодні відчайдушно затягують війну. Тим більше, що Порошенко почав активний розвал армії з прицілом на майбутні вибори. Я не схильний кивати на шоколадні активи Порошенка в Ліпецьку… Нехай будуть виборчі перегони під час війни.
Несподівана поява на арені генерала Забродського викликала ряд питань, бо несподіване призначення заступником Залужного навряд чи сприятиме злагодженості роботи Генштабу під час війни.
Отож питання: чому генерал Забродський не повернувся в діючу армію в перший день війни? Очікував на благословення від Порошенка?
Аби зняти напругу, яку викликає постать Забродського, яка виглядає розмінною монетою в грі Порошенка, будемо очікувати на відповідь від генерала. Тим більше, що Порошенко активно добивається свободи слова та демократії в армії.
Аби Україна, почавши війну з блискучих перемог в кривавих битвах з московською ордою, знову не скотилася в Морок.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma