«18"Мавши очі – не бачите,
і мавши вуха – не чуєте?"
І не пам’ятаєте…»
«Квантовий ефект Зенона названо іменем античного філософа Зенона Елейського, який сформулював філософські проблеми в формі серії парадоксів, один із яких відомий як апорія про політ стріли. Міркуючи про стрілу, яка летить, Зенон відзначив, що в кожний момент часу вона займає визначене положення. Якби стрілу можна було спостерігати в якісь наперед визначені миттєвості, то ми б побачили, що в цю мить вона нерухома і знаходиться над землею в стані спокою. Парадокс полягає в тому, що політ стріли являє собою послідовність нерухомих миттєвостей часу, в яких стріла рухається…». (Джим Аль-Халілі, Джонджо Макфадден «Життя на грані»)
Для початку розповім одну невелику історію, в центрі якої фігурував всесвітньо відомий мексиканський художник-монументаліст Дієго Рівера.
У 1922 році Дієго Рівера вступає в мексиканську комуністичну партію. Злі язики кажуть, що політичні вподобання Рівери сформувалися після його знайомства та одруження у 1911 році з російською художницею Ангеліною Бєловою, яка була носієм модних на той час в Європі, і не тільки, соціал-демократичних поглядів, з яких і сформувалася комуністична ідеологія. Але вже у 1926 році Дієго Рівера був одним із засновників ложі АМОRС (Стародавній містичний орден Rosae Crucis, більш відомий, як Розенкрейцерський орден) у Мехіко, яку назвали Кетцалькоатль і Рівера написав однойменне монументальне зображення.
АМОRС представляє себе, як світовий філософсько-гуманістичний, несектантський та аполітичний братський орден, присвячений вивченню «невловимих таємниць Всесвіту», а один із маніфестів ордену проголошує «загальну реформацію людства через науку». Орден АМОRС відкритий для чоловіків та жінок незалежно від релігійних та політичних поглядів. В громадській діяльності ордену є такі заходи, як «Медитація заради миру» яка регулярно проводиться з 2004 року у Великій ложі та по філіях всього світу у четверту неділю червня кожного року. Досить відомий такий захід ордену, як «Ритуал ради заспокоєння».
Цікаво, що в рамках цього ритуалу у 2001 році в Росії відбувся Всесвітній конгрес, головною темою якого було мир і злагода у всьому світі. У 2014 році АМОRС опублікував заклик до дії по цій темі. Але, як бачимо сьогодні – не допомогло.
Повернемось до Дієго Рівери. У 1929 році Дієго Рівера висунув свою кандидатуру від компартії на пост Президента Мексики, але вибори програв, а згодом він втратив і партійний білет. У 1954 році Рівера знову спробував повернутися в комуністичну партію, а свою діяльність в АМОRС він пояснив дуже просто: «хотів проникнути в типову організацію «янкі» від імені комуністів»… І що ідеологія Розенкрейцерського ордена є «по суті матеріалістичною, бо допускає різні форми енергії» і тим само не вступає у протиріччя з діалектичним матеріалізмом, який є основою марксистського комуністичного вчення…
Так от, чи можемо ми, для себе, сформулювати світогляд, дати хоча б загальну характеристику Дієго Рівери за такою короткою біографічною довідкою? Чи можна судити про людину взагалі за однією лиш зовнішньою, видимою для всіх, інформацією?
На це непросте питання шукали відповідь впродовж тисячоліть і саме з глибин часу до нас піднімається інформація у вигляді казок, легенд, міфів, переказів, баєчок, пісень, притч… Вже в новий час шукати відповідь на це питання взялися поети, письменники і науковці. Все почуте, побачене і прочитане спробуємо звести в одну невелику тезу.
Дитинство сповите туманом часу і турботою рідних, воно чисте і безтурботне. Навіть коли голодне і одні штани на трьох…
Буремна, самовпевнена і примхлива юність. Вона відкидає турботу про себе, але, водночас, страждає без уваги до себе. Виключно про себе. Юність ще не усвідомлює себе повною мірою в довколишньому світі і водночас цей світ бачиться сповненим тотальної несправедливості… Бо об’єм інформації, який нестримним потоком вторгається у ще не сформовану свідомість, накладається на древні інстинкти, з якими ми прийшли в цей світ. Інформація не завжди співпадає з інстинктами (настроєм, бажаннями) і тому провокує вибухи емоцій. І «в наших шафах з’являються перші скелети»…
Молодість також сповнена протиріч. Але! З’являється усвідомлення себе у цьому світі. І це надзвичайно важливий крок у життя – молодість робить вибір. Можливо і необдуманий, можливо і гарячковий, але попереду ще досить часу, аби виправити помилки…
Тепер прикинемо ситуацію (необов’язкову, але таке іноді трапляється), коли молода людина з перших кроків свого життя отримувала виключно одноманітну інформацію. Все, що не відповідало потоку одноманітної інформації, вважалося …припустимо, таким, що «не відповідає лінії партії»… Або коли з дитинства весь час закладалося у підсвідомість, що про тебе мають потурбуватися, а ось чому саме за тебе мають турбуватися – цього не пояснювалось, але турбота про нас поступово закріпилася у свідомості, як прояв найвищої справедливості…
До цього коктейлю додамо надзвичайно важливий у наш час елемент – ідеологію. Кожна політична система базується на якійсь ідеології, а кожна ідеологія потребує міцної бази, фундаменту. І обов’язково наукового.
Всі, абсолютно всі сучасні ідеологічні системи (навіть християнсько-демократичні партії) базуються на …діалектичному матеріалізмі. В основі якого стоїть теорія еволюції. Впевнений поступ діалектичного матеріалізму використовував досягнення науки вісімнадцятого століття та індустріальну революцію дев’ятнадцятого століття, як пряме підтвердження свого наукового світогляду. І цей світогляд був ясним і зрозумілим практично для всіх, бо механічно пояснював всі природні явища у порівнянні з тим, що міг осягнути розум людини. А те, що було недосяжним для розуміння оголошувалося єретичним, вирізалося лезом Окками і заліплювалося чимось більш зрозумілим. Для прикладу: не зовсім зрозумілу ньютонівську силу тяжіння було замінено релятивістською гравітацією, яка є структурою простору і, водночас, передається гравітонами…
Отже, буремна і самовпевнена юність легко сприймає діалектичний світогляд і привносить у молодість цей «єдиноправильний» світогляд як щось виключне і безапеляційне…
Підсумуємо наш відступ. Людині надзвичайно важко зорієнтуватися у довколишньому світі, якщо доводиться, водночас, боротися зі своїми інстинктами, закладеними природою і спрямованими на виживання в цій само природі. А тому людина інстинктивно обирає найпростіший і найлегший, зрозумілий для сприйняття, шлях. Куди цей шлях приведе? Наші пращури колись, почухавши ріпу, говорили: «Одному Богу відомо, що з того буде». Добре, якщо людина вчасно зрозуміє, що не врегульовані інтелектом інстинкти можуть привести до катастрофи її ж саму. І не шукатиме виправдання в лукавстві.
…Дієго Рівера, намагаючись відновитися в лавах мексиканської компартії, у своє виправдання за активну участь в організації ложі АМОRС, наголошував, що ідеологія Розенкрейцерського ордена є «по суті матеріалістичною, бо допускає різні форми енергії» і тим само не вступає у протиріччя з діалектичним матеріалізмом, який є основою марксистського вчення… І в той же час Дієго Рівера, виконуючи замовлення «акул світового імперіалізму», пише своє монументальне «Людина на роздоріжжі»… Талановитий митець фактично подумки погоджується з віковою проблемою «Направо підеш… Наліво підеш… Прямо підеш…» і опускає руки…
Звідси, сьогодні ми не зможемо однозначно відповісти на питання, що-до світогляду Дієго Рівери. Ми не можемо дати однозначну характеристику Дієго Рівери. бо він був людиною свого часу, людиною на роздоріжжі. Він повністю розчинився у своєму часі, виділяючись з його потоку тільки своїм природним даром художника.
Тепер про Ілона Маска. Виходячи з нашого посту.
Його спроба прийняти активну участь у «миротворчій операції» дуже нагадує «Ритуал заспокоєння» з домішками діалектичного світогляду. Не буду стверджувати, що хтось, збоку, міг вплинути на позицію Ілона Маска, або й сформувати її. Як на мене, то Ілон Маск є типовим представником свого часу, в якому вперто, впродовж останніх ста років, намагалися квантувати релятивістську фізику і пояснити силу тяжіння чимось таким, що можна помацати. Намагалися поєднати інтелект із древнім інстинктом, який категорично не сприймає реалій довколишнього світу. Ілон Маск є людиною свого часу, живе в ньому і користується тим, що просто неможливо помацати, і, водночас, успішно ігнорує те, що неможливо помацати. Ілон Маск вирізняється з потоку часу тільки своїм природним даром успішного бізнесмена.
А тому, не варто вішати на Ілона Маска якісь ярлики, не треба чіплятися до нього з якимись претензіями. Він просто робить свою роботу. Нічого особистого. Бізнес, тільки бізнес.
А історію пишуть особистості, бо тільки особистості можуть піти тим шляхом, яким не всі ходять.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma