Історія говорить Україні дуже ясно, простою зрозумілою мовою дослідів тa фактів: щоб розірвати вікове коло та прокляття не буде достатньо:
- надій
- молитов
- жертв
- героїзму
- жахливиx трагедій, на очах усього світу
- закликів та звернень
- обіцянок та промов
- програм та планів
Нічого з перерахованого вище не буде достатнім з однієї простої причини: тому що все це вже було і відбувалося раніше. І нічого з цього поки що не дало результату: нового стану, безпеки та перемоги.
Це не звернення і не заклик, звертатися та волати тут нема до кого. Це сухий, бухгалтерський тест та шлагбаум Iсторії: у вас достатньо на квиток, проходьте. А у вас таки не набирається - спробуйте наступний поїзд. Коли (і якщо) прийде, почекайте ще. Двері зачиняються – прохання відійти від вагонів.
Для квитка в ці дні, в моєму уявленні потрібно ось що (і не менше). Судити що є чого немає і скільки не мені; цей висновок зробить Час, Iсторія. Може комусь достатньо розкрутити вкотре совкову рулетку: а раптом випаде щасливий квиток? це вирішувати не мені. Але згідно з висновками, оцінка буде проста i строга: є? проходьте, а ні? на жаль. Промови та обіцянки, перефарбовування та пересадження не матимуть жодного значення.
Першa умова перемоги: кадри. Мотивовані, які усвідомлюють необхідність свого місця та вступу. Їх має бути достатньо: для перемоги. Вчора.
Друга умова перемоги: обладнання. Його має бути достатньо; більше, ніж у ворога; достатньо щоб знищувати та знищити стільки ворога скільки його залишається на українській землі; і прийде на неї. Розповідати тут нема чого. Є або немає.
Третя умова перемоги: держава спрямована та сфокусована на перемогу. Ніхто не може отримувати одну гривню з державного, тобто народного бюджету якщо вони/вона/він не працює 100%, 101% та 110% на перемогу. Так як це роблять ті хто стоїть на нулі. А чому менше?
І четверте: потрібни організатори перемоги (не будемо про гетьманів, президентів та інших лідерів: крісла та позументи тут нічого не обіцяють і не гарантують. Згідно з уроками Історії). Ті, хто знає що вони роблять; кому довіряють люди; і хто домагається результатів. У реальності показують їх, не на папері.
Чотири доданки перемоги, і звісно їх більше: на кожному метрі, годині й кроці до неї скаладуться, не можуть не скластися в один із надійних шляхів до неї. Повторимо їх ще раз, щоб не забути:
- Простояти до падіння ворога
- Розгромити ворога на полі бою, без можливості повернення
- Простояти до вступу в НАТО
A все що менше поверне тa приведе тільки назад: на коло. І це не я говорю, просто досвід, історія. Огляньтеся тa подивіться.
І ось: результат. Набралося aбo ні, в в стакані. Пересаджування по колу, розривання сорочок, сльозопускательні промови, благання та заклики до партнерів/союзників, до ООН - все відлетіло в повітря як пил, як пісок. Набереться, пройде - чи наступне чергове коло набитою десятиліттями безглуздою колією?
І останнє, просто якщо ще не дійшло, для когось ще немає тут ясності. Немає тут сенсу робити відозви до влади, до урядів. Це добре якщо в нормальній країні уряди розуміють та усвідомлюють необхідність виживання, безпеки свого народу: але таку владу й уряди треба було спочатку створити, спрацювати. Бачите, розумієте тут різницю? Воно що, просто виросте саме, із землі та повітря, постсовкового? І будинок у вас виріс сам? А ефективний і чесний, європейський уряд, звідки?
Це не уряд; не слова гетьманів та президентів оцінюватиме Час просто зараз, у ці дні, на ще одному колі історії: а Україну! Її народ; громадян; суспільство. Країну. Це країна пройде, чи ні, іспит Історії. І хто ще тут не бачить і не усвідомив цей простий урок та висновок Історії?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma