Для більшості українців перший тиждень зими минув в очікуванні переговорів між президентами РФ і України. Для американців це не дуже значна подія, хоча вона також знайшла відображення у масмедіа. Домінуючою «українською» темою залишається імпічмент президента США і роль України у ньому, з доданням теми вищезазначених переговорів та зв’язку між цими двома подіями. Минулого тижня до слухань у Конгресі також були залучені фахівці з імпічменту найкращих університетів США. Їхню точку зору на «український скандал» Трампа можна виразити одним влучним висловом: «Якщо це не підстава для імпічменту, то що тоді взагалі може стати його підставою?». Журналісти популярних видань детально розбирають лінію захисту президента республіканською партією, яка пропонує не надавати великого значення зловживанням владою Трампом і практично співпадає з основними наративами російської пропаганди. Між тим, сценарій імпічменту розгортається як заплановано і цього, щонайдовше наступного тижня демократи можуть сформулювати його перші статті.
The Washington Post
Стаття P. Bump у The Washington Post Trump’s Ukraine effort encompasses far, far more than ‘eight lines’ детально аналізує заяви радника Конгресу з питань права від республіканської партії С. Кастора. Він заявив, що імпічмент президента не можна будувати на «восьми рядках», тобто на частині з транскрипту переговорів двох президентів. Натомість P. Bump спробував коротко узагальнити весь фактаж, зібраний слідством, і оцінити його значимість для процесу імпічменту. На думку автора, саме ця цитата є найбільш виразним свідченням злочину, але демократи зібрали цілу «галактику» доказової бази навколо цих кількох рядків, а саме вимоги почати розслідування проти свого політичного опонента і намагання перекласти вину російського втручання у вибори в США 2016 р. на Україну. Наприклад, одна з ліній захисту дій Трампа зазначає, що президент України Зеленський не виражав свого занепокоєння вимогами Трампа провести фейкові розслідування (діяльності батька і сина Байденів та «зникнення» серверу демократів в Україні). Це є правдою. Проте, добре зрозуміло, що Зеленський був детально ознайомлений з цими вимогами і погодився на них, як видно з його власних слів в часі телефонної розмови. Також він точно знав, що ціною на згоду буде обіцяна військова допомога. І про це українська сторона знала вчасно, принаймні місяцем раніше, ніж стверджують захисники Трампа. Лише після підтвердження Зеленським готовності виконати всі вимоги Трампа останній зволів провести спільну зустріч. Особливо цинічним є те, що розмова між Трампом та Зеленським відбулася днем пізніше виступу спецпрокурора Р. Мюллера, який однозначно звинуватив Росію у прямому втручанні у американські вибори.
Натомість Трамп, добре поінформований про результати розслідування, називає його «погано виконаною роботою» і намагається проштовхнути псевдотеорію, нібито втручання було від міфічного українського олігарха через низку так само міфічних посередників. Так само вимога Трампа провести росслідування не була спрямована на «залагодження втрат від втручання у 2016 р.», а мала на меті забезпечити йому значні політичні дивіденди у наступній президентській кампанії, відбілюючи наперед наступне втручання Росії і так само наперед накидаючи фальшиві звинувачення на Україну. Важливо відкинути той факт, що Трамп затримав військову допомогу із-за «легендарної» корумпованості уряду України. Задовго до прийняття рішення про надання допомоги уряд всебічно перевіряє фактори, які можуть знецінити надання допомоги, і можливість корупції є першим серед них. Ця оцінка була проведена, тобто потреби у дослідженні цього питання особисто президентом США не існувало. Більше того, Трамп ніколи у житті не виражав зацікавленості у з’ясуванні рівня корупції в Україні, окрім як в цьому «українському скандалі», та й то «заднім числом» з метою виправдання своїх дій. Намагання республіканця Кастора виправдати свого шефа за допомогою вихопленої з контексту цитати у вісім рядків з транскрипту телефонної розмови, ігноруючи всю зібрану доказову базу, є «жалюгідним», на думку автора статті.
USA TODAY
USA TODAY опублікувала статтю D. Shesgreen Trump, Russia and Ukraine: Five presidential conspiracy theories debunked , в якій розбирає потік дезінформації Трампа, яким той намагається заперечити факт російської операції впливу для зміни результати президентських виборів у США у 2016 р. на його користь. Нібито – розслідування спецпрокурора Р. Мюллера було «полюванням на відьом», і закінчилося воно «повним і тотальним виправданням», «таємний уряд світу» намагається скинути Трампа, його попередник Обама прослуховував його телефони і ФБР «шпигувало» за його кампанією. Стосовно України, Трамп не перестає повторювати, що саме вона і є злочинцем, який втручався у вибори, попри числені застереження його власних радників про зворотнє. Колишній радник Трампа з безпеки та контртероризму Т. Боссерт вказав, що це не просто якась «теорія змови», а й багаторазово розвінчана теорія. Ще три роки тому співробітники розвідки США одностайно наголошували, що за цим злочином стоїть особисто В. Путін. Коротко про факти.
ФБР не шпигувало за виборчою кампанією Трампа. ФБР розслідувало, чи працівники виборчого комітету Трампа були у змові з росіянами, намагаючись забезпечити вибори Трампа. Пізніше розслідування перейшло до рук спецпрокурора Мюллера, в результаті якого частина Трампових помічників опинилась за ґратами.
Розслідування виборів Трампа не було проведене на замовлення політичних опонентів Трампа демократів. ФБР у своїй діяльності керувалося суто питаннями порушення закону і над розслідуванням працювали як представники обох партій, так і фахівці, які не належать до жодної. Партійна належність ніколи не була фактором діяльності ФБР, початок розслідування був ініційований абсолютно законно і будувався виключно на підставі фактів, а не партійних уподобань певних працівників бюро.
Теорія Трампа про викрадення серверу демократів Україною спростована приватною американською компанією CrowdStrike. Результати аналізу ця компанія повністю надала ФБР і її висновки цілком підтверджено кількома федеральними розслідуваннями і командою спецпрокурора Мюллера. За ними звинувачено 12 офіцерів військової розвідки Росії.
Втручання України у вибори 2016 р. в США є брехнею. Немає жодних слідів зусиль тодішнього українського уряду змінити результати виборів у США попри особисті преференції тієї чи іншої особи-високопосадовця. Натомість всі розслідування, включно з останніми свідченнями у Конгресі США, зазначають безпосередню зацікавленість уряду Росії у перемозі Трампа.
Теорія «брехливого досьє» колишнього британського розвідника К. Стіла, яке нібито ініціювало розслідування ФБР, також не є правдивою. Не лише ФБР, а й інші розвідувальні органи США мали досить власних підстав та інформації почати розслідування. Це досьє не було оплачене адвокатами Клінтон. Більше того, початок розслідування було ініційовано не цим досьє, а вихвалянням помічником Трампа астралійському дипломату про хакерську підтримку Трампа спецслужбами Росії.
The Los Angeles Times
Газета The Los Angeles Times у статті Putin sits down with new Ukrainian leader Zelensky for first time (від ASSOCIATED PRESS) всебічно характеризує передумови, очікування і ситуацію навколо першої зустрічі президентів України і Росії у Парижі цими днями. Рушієм цієї зустрічі газета називає Зеленського, колишнього комедіанта і політичного новачка, який прийшов до влади з беззаперечною перемогою над колишнім президентом. Значною частиною його передвиборчих гасел були обіцянки закінчити багаторічну війну з підтримуваними Росією «сепаратистами», яка вже забрала понад 14000 життів. Зупинити війну повинні Мінські угоди, дотримання яких давно перестало бути актуальним в окопній війні зразку Першої Світової, де обидві сторони обмінюються обстрілами без значних просувань лінії фронту. Так само як і в часі підписання Мінських угод, Франція та Німеччина асистують у переговорах заради відновлення повноцінного економічного партнерства з Росією. США ніколи не брали участі у переговорному процесі, попри всебічну підтримку України у багатьох питаннях і безпосередньо фінансами та військовою допомогою. Останнім часом Україна небезпідставно сумнівається у допомозі через політику Трампа і недавню затримку ним обіцяних 400 млн доларів.
Переговори відбуваються на тлі масових протестів в Україні. Учасники акцій протесту занепокоєні можливою капітуляцією Зеленського перед Путіним і зради ним українських інтересів. Росія намагатиметься тиснути на Зеленського і примусити виконати Мінські угоди, які передбачають надання політичної автономії анексованим територіям сходу України. Натомість Зеленський намагатиметься дещо змінити порядок виконання угод, наполягаючи на контролі над кордоном, на що Росія навряд чи погодиться. Навряд чи слід чекати значного поступу від цих переговорів, хоча сам факт зустрічі між двома президентами вже є певним прогресом. Для цього сторони провели ретельну підготовку, обмінявшись полоненими. Сторони домовились про розведення військ та важкого озброєння на двох ділянках фронту, а Росія також повернула захоплені нею рік тому три військові судна України. Зеленський також сподівається на продовження звільнення українських пролнених і довготривале припинення вогню. Росія заперечує свою допомогу «сепаратистам» військами та озброєнням. Вона намагається переконати всіх, що народ східної України має тісніші зв’язки з Росією, ніж із про-західним Києвом. Цього понеділка російський міністр закордонних справ оголосив про видачу 125 тис. російських паспортів з початку квітня, а Путін видав декрет про полегшення отримання російського громадянства мешканцям Донеччини та Луганщини. Київ засудив ці дії як пряме втручання Росії у внутрішні справи України. Для Росії важливо досягти домовленості з Зеленським, що має послужити початком для відміни санкцій ЄС та США, які Захід почав застосовувати з часу анексії українського Криму. Проте, ЄС планує продовжити санкції цього тижня ще на півроку. Як заявив міністр зовнішніх справ Німеччини Х. Маас: «Зараз я не бачу жодних підстав для будь яких змін у санкціонній політиці ЄС щодо Росії у цьому питанні. Було б добре, якби ми прийшли до цього колись.»
The New York Times
Одна із надважливих новин для України освітлена у статті A.E. Kramer для The New York Times I.M.F., Endorsing Zelensky, Approves Loan for Ukraine. Це затвердження позики Україні Міжнародним Валютним Фондом у розмірі $5.5 млрд. МВФ зазначив, що основою для надання коштів Україні став її «вражаючий поступ» під керівництвом Зеленського, а саме у подоланні корупції та розвитку економіки протягом останніх кількохмісяців. Саме на успіхи у подоланні корупції, яка так чітко була показана у процесі імпічмента президента США, наголосила К. Георгієва, директор фонду. Фонд запевнив у наданні позики у переддень мирних переговорів з Путіним у Парижі, який є критичним для України й особисто її президента. Україна звернулася по допомогу фонду після глибокої кризи, яка передувала революції 2014 р. і війни з підтримуваними Росією повстанцями. ЄС та США також надали значну підтримку про-західному урядові України. Лише США витратили понад 3 млрд доларів на різні програми допомоги Україні, починаючи з 2014 р. Попри підтримку Зеленського, фонд наголосив, що допомога надійде лише тоді, коли він порве з олігархом І. Коломойським, своїм колишнім бізнесовим партнером. Зв’язки між ними двома фонд розглядає як беззаперечну загрозу реформам. За словами пані Георгієвої, Зеленський у телефонній розмові запевнив її у тому, що не буде скасовувати націоналізацію ПриватБанка і спробує повернути кошти платників податків, вкрадені Коломойським. Факт зловживань пан Коломойський заперечує. Допомога фонду все ще потребує затвердження і буде надана лише після виконання Києвом т.зв. попередніх дій, які більш чітко окресленні, ніж загальна вимога утримувати дефіцит країни у встановлених межах.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma