Спільного в цьому те, що ерефія напала на завідомо слабкого супротивника. В 2014 році Україна була слабкіша за Фінляндію 1939 року – українське військо було майже знищене кацапськими агентами в оточенні кацапського агента янукОвоща, чого не можна було сказати про Фінляндію, де був такий собі Маннергейм (який посилював всіма силами обороноздатність своєї країни). Тодішній СССР, як і РФ, прорахувався в своїй оцінці спротивоспроможності невеликої країни, в здатності свого війська за кілька днів захопити столицю країни, на яку напав.
Але є і різне в порівнянні ситуацій: якщо в Фінляндії при владі були профінські сили, то в Україні до влади прийшли прокацаплені совки (за яких, доречі, проголосували просовкові бидлюгани), яким незалежність України була впоперек їх ненаситній горлянки. Фінляндія готувалася до війни з СССР, а Україна готувалася хіба що в тому, що готувала безпечне вторгнення ворога – силами совка ЗЄлюпи енд ЗЕкомпані. Факти цього настільки відомі, що я не стану приводити їх тут.
Спільним є і те, що на стадії повномасштабки в Україні, як і в Фінляндії, піднявся народ – всі пам’ятають черги у військкомати – не було потрібно органнізовувати тцк з бусіфікацією. Але різним є те, що керівництво обороною Фінляндії очолили люди, які бачили в більшовиках ворога і не бачили в очах Сталіна, чи то в очах будь кого з оточення коріфея всіх наук, миру «десь посередині»; які вважали, що ворога треба знищувати а не «проста пєрєстать стрєлять»…
ЗЄлюпа спрацювала на користь агресору ще й тим, що відмінила ракетні програми України, а гроші, які на них були відпущені – пустила на «велике крадівництво», на чому збагатилася сама і на чому збагатилася пацюча «монобільшість» ЗЕбілів, які зайняли місця в кріслах Верховної Ради. А подивітьсяч лишень на те, що ЗЄлюпа ставить міністрами! Якби в Фінляндії 1939 року було щось подібне, то Фінляндія стала би ще однією республікою СССР і пізнала би вповні, що таке комуняки та ГУЛАГ.
Фіни не були лохами, на відміну від 73% голосунів України, і тому не обрали до керма управління СВОЄЮ державою совкодрочерів-чужинців, хоча совкодрочерів у фінів теж вистачало – просто вони не хотіли жити в комуністичному пеклі, бо бачили, що відбувається у сусідів-кацапів. А після нападу СССР на Фінляндію навіть любителі совка не побігли топитися у Ботничній протоці, намагаючись врятуватися від мобілізації, але сумлінно пішли до війська, виборюючи свою незалежність. Чим вони і відрізняються від ЗЕголосунів, яким похуй на Україну і, зрештою, на власне життя.
Наслідком Зимової війни стало те, що фінам, незважаючи на втрату деякої частини своєї території, вдалося зберегти незалежність і не стати ще однією поневоленою більшовиками національною республікою.
Тож спільного в цих двох війнах є: неспровокований віроломний напад кацапів; героїчний спротив кацапській агресії.
Різного: керівництво Фінляндії не було збіговиськом зрадників та кацапських агентів, на відміну від українського; ждунів та колаборантів серед фінів було менше, аніж серед українців («українцями» тих потвор можна вважати лише за паспортною ознакою, тоді як фінський загал був більш моноетнічний). Тож треба передивитися умови надання громадянства, бо громадянство лише по факту народження показало себе хибним, надто в сучасних умовах.
На мою думку, тих, хто топиться в Тисі, треба вважати такими самими ворогами, як кацапів та ЗЕгнид (про так звану «ОПЗЖ» я вже мовчу – за ними давно плаче гіркими сльозами якщо не паля, то мотузка).
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma