У цей вирішальний момент ми маємо дуже уважно стежити за ситуацією. Війна за майбутнє нації – це не час для політичних ігор та експериментів. Це не означає негнучкого та статичного керівництва. Але лідери, які відіграють ефективну вирішальну роль у перемозі, мають справді велику цінність, і через вплив та наслідки тут немає місця для примх чи ігор.
Ми повинні нагадати, що існує лише дві реальні гарантії незалежності та безпеки України: знищення та ліквідація агресивного потенціалу ворожої держави та Збройних Сил України: разом і без розділення.
Не існує жодних паперових «гарантій»: їх просто немає. Жоден «гарант» не погодився захищати Україну в разі нападу, як це було минулого разу. Немає сенсу кидатися словами які не мають реального значення: Україна мала б винести урок з минулого досвіду.
Ігри навколо «переговорів» до того, як будуть реалізовані реальні та фактичні підстави безпеки України, стануть ризикованими та небезпечними для майбутнього країни в той момент коли вони відхиляться від контексту дипломатичної гри в бік реальності. Не мoжна тa взяти видути "мир", як жуйку, з повітря – він лопне в обличчя Україні, як і кожного разу раніше.
Не можна бути дурним - наївність тут вжe не проходить, вдаючи що будь-який документ, підготовлений Красновим і затверджений самим Всевишнім, може забезпечити хоч краплину реальної безпеки для України. На наших очах Краснов відверто ігнорує владу Конгресу. Підписаний ним документ не буде вартий нічого - або навіть менше: саме те, чого варті його брехливі слова. Справжнє питання полягає в тому, чи піде Краснова проти свого господаря - і ми знаємо відповідь, наші очі не брешуть.
Навколо незалежності не може бути жодних політичних креативних ігор - з історії ми добре знаємо, як і чим вони закінчуються. Заміна двох із найефективніших ключових лідерів у критичний момент опору – це нe бюрократична перетряска та перестановка стільців. Для цього має бути реальна серйозна причина. Якщо вона існує, вона повинна бути пояснена суспільству. Це розмова дорослих і відповідальних людей на рівні того, що стоїть на кону - і тут не місце для загадкових усмішок тa пантомім із серйозними непоголеними мордочками.
Раціонально, можуть бути дві прості причини: або ефективність і результативність знищення агресивної сили ворога зросте значно: якщо так, ми це побачимо протягом короткого часу. Навіть короткострокову втрату темпу не можна допустити в цей критичний момент - таких наївних немає, щоб не розуміти цього.
Або, i цього висновку уникнути важко: хтось починає бюрократичну метушню з підготовки каламутної та гнилої капітулянтської угоди. Дивіться, я слідую тільки логіці та фактам: чому одночасно з метушнею про неможливу і неіснуючу - в реальності, "угоду"? І чому обидва одразу?
Ні: таку можливість відкидати на жаль не можна - особливо у світлі історії України. Отже, слідкувати за кожним рухом треба вже сьогодні. Добре, що це досить просто: або сила, інтенсивність та результативність підвищуються постійно - і до досягнення результату. Або ми знаємо хто стоїть за цим кроком, і його можливі мотиви – і наслідки. Бачите? Просто.
Паперових ігор навколо незалежності та безпеки нації дозволити більше не можна.
Тільки безвідповідальний популіст – або ще гірше – міг би серйозно намагатися продати українському народу чергову паперову обіцянку замість того щоб забезпечити і досягти – фактично, єдині реальні та фактичні основи безпеки.
Ми це добре розуміємо і будемо звідси стежити за кожним порухом пальця. Якщо зміни ведуть до двох цілей: ослаблення ворога і перемоги України, то нехай так і буде. А в будь-якому іншому випадку ми знатимемо хто несе особисту відповідальність. Не час і не місце для творчих політичних ігор. Без незалежності і безпеки будь-яка політика не має жодного сенсу. Вся трагічна історія України - аж до сьогоднішнього дня повторює і підкріплює це твердження.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma