Американський вчений-етолог Джон Келхун провів ряд експериментів в 60-70-х роках XX cтоліття. У якості піддослідних Келхун обрав гризунів, хоча, кінцевою метою досліджень завжди було пророкування майбутнього для людського суспільства. В результаті численних дослідів над колоніями гризунів Келхун сформулював новий термін, «поведінкова раковина» (behavioral sink), що означає перехід до деструктивної поведінки в умовах перенаселення і скупченості.
Своїми дослідженнями Джон Келхун набув популярності у 60-і роки, так як чимало людей в західних країнах стали замислюватися про те, як перенаселення вплине на суспільство і на кожну людину окремо.
Свій найвідоміший експеримент, який змусив задуматися про майбутнє цілого покоління, він провів в 1972 році спільно з Національним інститутом психічного здоров'я (NIMH). Метою експерименту «Всесвіт-25» був аналіз впливу щільності популяції на поведінку гризунів.
Келхун побудував справжній рай для мишей в умовах лабораторії. Був створений бак розмірами 2 х 2 метри і висотою 1,5 метра, звідки піддослідні не могли вибратися. Усередині бака підтримувалася постійна комфортна для мишей температура (+20 ° C), була присутня їжа і вода, створені численні гнізда для самок. Щотижня бак очищався і підтримувався в постійній чистоті. Також, для експерименту було вжито всіх необхідних заходів безпеки: ніякої можливості потрапляння хижаків у бак або виникнення масових інфекцій. Піддослідні були під постійним контролем ветеринарів, а стан їх здоров'я постійно відстежувався.
Система забезпечення кормом і водою була настільки продумана, що 9500 мишей могли б одночасно харчуватися, не відчуваючи ніякого дискомфорту, і 6144 мишей споживати воду, також не відчуваючи ніяких проблем. Простору для мишей було більш ніж достатньо, перші проблеми відсутності укриття могли виникнути тільки при досягненні чисельності популяції понад 3840 особини. Однак, такої кількості мишей ніколи в баку не було, максимальна кількість досягала 2200.
Про стадії експерименту та знедолених
Експеримент стартував з моменту переміщення всередину бака чотирьох пар здорових мишей, яким потрібно було небагато часу на освоєння та усвідомлення в які казкові умови вони потрапили, аби розмножуватись. Період освоєння Келхун назвав фазою А, проте, з моменту народження перших дитинчат почалася друга стадія B. За цієї стадії, відбувалось зростання чисельності популяції в баку в ідеальних умовах, а число мишей подвоювалося кожні 55 днів.
З 315 дня проведення експерименту темп зростання популяції значно сповільнився, а чисельність подвоювалась кожні 145 днів, що спричинило вступ в третю фазу C. В її період в баку проживало близько 600 мишей, сформувалася певна ієрархія і соціальне життя. Стало менше місця, аніж було раніше.
З'явилася категорія «знедолених», яких виганяли в центр баку, і які ставали жертвами агресії. Відрізнити групу «знедолених» можна було за покусаними хвостами, видертою вовною і слідами крові на тілі. Знедолені були молодими особинами, які не знайшли для себе соціальної ролі в "мишачій ієрархії". Проблема відсутності відповідних соціальних ролей була викликана тим, що в ідеальних умовах бака миші жили довго, а миші, які старіли, не звільняли місця для молодих гризунів. Тому, часто агресія була спрямована на нові особини, які народжувалися в баку.
Після вигнання самці ламалися психологічно, менше проявляли агресію, не бажали захищати своїх вагітних самок і виконувати будь-які соціальні ролі. Хоча, періодично, нападали або на інших особин з товариства «знедолених», або на будь-яких інших мишей.
Самки, які готувались до народження дітей, ставали все більш нервовими, так як в результаті зростання пасивності серед самців були менш захищеними від випадкових атак. В результаті, самки стали проявляти агресію, часто билися, захищаючи потомство. Однак, агресія не була спрямована тільки на оточуючих, не менша агресивність виявлялася і по відношенню до своїх дітей. Самки часто вбивали своїх дитинчат і перебиралися в верхні гнізда, ставали агресивними відлюдниками і відмовлялися від розмноження. В результаті, народжуваність значно впала, а смертність молодняку досягла значних рівнів.
Про фазу смерті
Незабаром, почалася остання стадія існування мишачого раю - фаза D або фаза смерті, як її назвав Джон Келхун. Символом цієї стадії стала поява нової категорії мишей, яка отримала назву «красиві». До них відносили самців, які демонстрували нехарактерну для виду поведінку. Вони відмовлялися битися і боротися за самок і територію, не виявляли ніякого бажання спарюватися, і були схильні до пасивного способу життя. «Красиві» тільки їли, пили, спали і очищали свою шкірку, уникаючи конфліктів і виконання будь-яких соціальних функцій.
Красивими їх стали називати тому, що на відміну від більшості інших мешканців баку, на їхньому тілі не було слідів жорстоких битв і шрамів. Їх нарцисизм і самозакоханість стали легендарними. Також, дослідника вразила відсутність бажання у «красивих» спарюватися і розмножуватися, серед останньої хвилі народжень в баку «красиві» і самки-одинаки, які відмовлялися розмножуватися і тікати в верхні гнізда бака виявились більшістю.
Гомосексуалізм, канібалізм, та інші наслідки досліду
Середній вік миші в останній стадії існування мишачого раю склав 776 днів, що на 200 днів перевищує верхню межу репродуктивного віку. Смертність молодняка склала 100%, кількість вагітностей була незначною, а незабаром склала 0. Вимираючі миші практикували гомосексуалізм, процвітав канібалізм при достатку їжі, самки відмовлялися виховувати дитинчат і вбивали їх. Миші стрімко вимирали, а на 1780 день після початку експерименту помер останній мешканець «мишачого раю».
Результати експерименту
Джон Келхун створив за результатами експерименту теорію двох смертей:
«Перша смерть» - це смерть духу. Коли новонародженим особинам не знаходилось місця в соціальній ієрархії «мишачого раю», то почався дефіцит соціальних ролей в ідеальних умовах з необмеженими ресурсами, виникло відкрите протистояння дорослих і молодих гризунів, збільшився рівень невмотивованої агресії. Зростаюча чисельність популяції, збільшення скупченості, підвищення рівня фізичного контакту, все це, на думку Келхун, призвело до появи особин, здатних тільки до найпростішої поведінки. В умовах ідеального світу, в безпеці, при достатку їжі і води, відсутності хижаків, більшість особин тільки їли, пили, спали і доглядали за собою.
Миша - проста тварина, для неї найскладніші поведінкові моделі - це процес залицяння за самкою, розмноження і турботи про потомство, захист території і дитинчат, участь в ієрархічних соціальних групах. Від усього перерахованого зломлені психологічно миші відмовилися. Келхун називає подібну відмову від складних поведінкових патернів «першою смертю» або «смертю духу». Після настання першої смерті фізична смерть ( «друга смерть» по термінології Келхун) неминуча і є питанням часу. В результаті «першої смерті» значної частини популяції вся колонія приречена на вимирання навіть в умовах «раю».
А чому експеримент Д. Келхун носить назву «Всесвіт-25»? Це була двадцять п'ята спроба вченого створити рай для мишей, і всі попередні закінчилися смертю всіх піддослідних.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma