Інформація про приїзд на підконтрольну Києву територію розпіареної терористки Путіна Світлана Дрюк із позивним "Вітерець" справила ефект вибуху бомби. Принаймні інформаційної.
Оприлюднено інтерв'ю з ополченкою було у день, коли її діти виїхали з "ДНР". Якби окупанти дізналися, що жінка їх зрадила, вони б, без сумніву, відігралися на них. Саме під гарантії українських контррозвідників щодо недоторканості дітей "Вітерець" й зголосилася на співпрацю із Україною. Так принаймні каже вона сама. Але ж є безліч питань. По-перше, синочок терористки з 2014 року був мінометником в окупаційних військах, а її донька волонтерила на користь Росії.
По-друге, Дрюк, як би там не було, дійсно воювала, але з 2015 року. Пройшла Дебальцеве. Вона була заступником керівника танковим підрозділом НЗФ, але лише за документами. Насправді ж очолювали полк виключно російські офіцери.
І як їй вдалося взяти з собою дорогоцінні папірці, загадка та ще. Але ж цінність для України жінка представляє не аби яку. Так, серед багатьох засуджених бойовиків знайдеться купа потенційних свідків проти РФ у Гаазі, а серед захоплених та посаджених російських військових – тим паче. Тому, ніяких сумнівів в оригінальності документації про перекидання Росією новітніх танків Т-72, не може бути.
Кремль дійсно використовував ці бойові машини на Донбасі, а сама наявність паперів в України – черговий цвях у труну режиму Путіна. І тут немає ніякої різниці, чи дійсно документи стягнули Дрюк, чи то це зробили наші розвідники, які за лінією фронту працюють дуже й дуже серйозно. То ж, як би нам не подавали інформацію, факт залишається фактом: Україна дістала чергові докази участі Росії у війні проти нас.
Що ж стосується самої терористки, то перше питання, яке виникає одразу, а чи справді вона готова співпрацювати із нашими контррозвідниками? Тут відповідь стверджувальна, оскільки у рідному Донецьку їй світить розстріл. Без суда та розслідування. Можна сказати, що втрачати їй немає чого. То ж всю інфу, яку тільки могла, вона вже злила. Усі явки та паролі, свідчення проти російських військових-контрактовиків, строковиків, найманців та місцевих бойовиків.
Яке майбутнє в Україні чекає на терористку
Але ж є ще основне питання. Якщо припустити, що людина дійсно привезла з собою цінні свідчення та докази, але вона при цьому активно брала участь у бойових діях та вбивала українських військових.
Що тепер робити з нею? Чи намагатимуться її посадити у тюрму, враховуючи всі вищезазначені фактори та складність довести, що безпосередньо саме вона стріляла чи віддавала накази. Тим паче, що у тюрмі до неї легко можуть дотягнутися росіяни. Замовити вбивство за ґратами досить просто, якщо маєш гроші та вплив на зеків. А всілякі "крадії у законі", які діють в Україні, мають серйозні зв'язки з ФСБ. Більше того, які гарантії взагалі можуть бути для сина терористки, який також воював проти ЗСУ та добробатів?
Скоріш за все, Дрюк просто відпустять, впровадивши у життя аналог програми захисту свідків. І це, з одного боку, можна зрозуміти, адже її життя у небезпеці, а нам потрібно, щоб вона жила. Втім, за загибель українців має бути якась відповідь. Можливо, доречним буде відтермінування покарання.
З іншої точки зору, тоді Україна втратить моральну перемогу: подивившись на Дрюк, її шляхом можуть піти інші бойовики, але всі вони хотітимуть амністії.
А найприємніше те, що терористка була прототипом цілого пропагандистського фільму "Ополченочка". Його вихід планували на День перемоги, але, схоже за все, "побєдобєсіє" доведеться відкласти. Бо ж кінцівка надто печальна для окупантів.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma