По-перше, для мене, принаймні, очевидно: є одне місце якому це вигідно; воно завжди це робить; і це перша і основна версія для мене, поки не буде доведено протилежне раз; двічі і втретє; і тоді нам потрібно буде вивчити докази ще раз і дуже уважно.
По-друге: провал. Є герої які не підпускають ворога до наших міст тa земель. I є інші, з бронями та портфелями хто повинен був, чиїм обов'язком тa завданням було убезпечити їх зсередини. Коли робота не зроблена - це провал. Не треба шукати інші слова або пояснення: їх немає. Ворог їх слухати не буде.
Заробляти на елітні квартири втім уже навчилися. Є відразу кілька версій. Незалік. Погано.
Я не в усьому був згоден з Іриною, хоча й не вступав у дискусії. Проблеми України йдуть далеко і глибоко в історію: у 1920-ті, і далі, в середину 17-го сторіччя. Не думаю що можна вирішити їх одразу, одним рухом. Але говорити можна тa й потрібно. І у світі залишилося не так багато місць де за слова вбивають.
Ми знаємо що зупинити та закрити шлях України до свободи це для ворога питання виживання. Пам'ятати про це треба щоденно і постійно, навіть у глибокому тилу. Бо інакше, що якщо все це було даремно? Що якщо ворогу вдасться знову: як у 1654; 1920; 1990-х; 2005; 2014? Чи не вистачить кіл та повторень, для однієї нації?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma