Це важкі, складні часи. Найсуворіша зима. 13-й рік жорстокої війни за право на існування.
І все ж я бачу, як українці дорослішають і стають справжньою, впевненою в собі нацією. Не тільки на папері - а на своїй власній, справжній землі.
Українців тепер набагато важче підкупити цукерками та обіцянками. Дехто, без сумніву, продовжуватиме намагатися. Але відтепер це буде набагато складніше — і я щиро сподіваюся, що вони продовжуватимуть зазнавати невдач, як і досі.
Шлях та випробування між безглуздим і трагічним «як завжди» та впевненим і безпечним майбутнім вільної європейської нації сьогодні можна описати лише одним словом: результати. Ніщо інше не має значення і не змінить нічого в цій старій історії. Ні меморандуми, ні кампанії, ні креативні вигадки, ні інтерв'ю та фільми. Ніщо: ні заміни, ні альтернатив.
Сьогодні українці зрозуміли, відчули і усвідомили це поняття: результати. У реальності. Так, це має значення: це важливий перший крок.
Звідси наступні кілька кроків до національної мети: так, перемога. А з нею — безпека на десятиліття і, можливо, на покоління.
I oскільки ми говоримо про результати, давайте зробимо невеликий екскурс в альтернативну історію. Не надто далеко, скажімо, до 2014 року.
У 2014 році ми обрали значну конституційну більшість, щоб без затримок визначити, встановити та впровадити всі необхідні та критично важливі оновлення. Не бажаючи-мріючи - функціональні закони та інститути вільної європейської нації. Результат?
Цього місяця в 2014 році – вже дванадцять років тому – старий ворог України зрадив усі обіцянки та договори і вторгся на нашу територію. Ми та наші відповідальні лідери одразу визнали цю загрозу і почали негайне нарощування оборонного потенціалу країни. Результати?
У визвольній війні наші лідери завжди усвідомлювали реальність і продовжували масово нарощувати оборонний потенціал країни.
Запаси критично важливих ресурсів, включаючи важку техніку, літаки, артилерію, створювалися прискореними темпами. Був створений і масово нарощений ракетний потенціал. Чотири з половиною роки: 2015-2018. Так? Ні?
Бачите? Результати дають нам відповіді на всі ці питання. Слова нічого не додадуть нам до них.
Ми бачимо шлях до національної мети не в фальшивих «виборах» чи брехні Краснова – і його жалюгідних, кумедних маріонеток в Україні в очах нації.
Ми бачимо його в залізній обороні та розгромі ворога біля воріт столиці країни.
Ми бачимо його в героїчній обороні Харкова: за 50 кілометрів від кордону, та подальшому визволенні регіону.
Ми бачимо його в ретельному, наполегливому знищенні ворога; птахax Мадяра, у багатьох верхівках та елітах – не нації, а планети, підрозділах патріотів та професіоналів які роблять крок до неї щодня та щогодини своєї роботи.
У Покровську, Куп'янську, Гуляйполі — ми бачимо їх, результати та кроки.
І ми бачимо тих, хто не впорався з обов'язком. Захист українського півдня - коридор за три дні.
Нездатність зупинити ворога від захоплення Енергодара – критично важливого економічного об'єкта країни. Якими словами можна це пояснити або заперечити? Результати – це кроки до національної мети та завершення війни. Слова без результатів, з втратами та невдачами нічого не дають нації – лише повернення до того самого старого минулого.
Сьогодні Україна знає все - можливо, краще за будь-кого в світі, справжню цінність слів без і замість результатів. Там немає чого шукати. Справжній шлях лежить через результати на землі, на ґрунті України. Бити ворога, знищувати його знову і ще раз, ще раз і більше, доки він не зможе більше вести свою злочинну війну і не матиме іншого вибору, як відступити. Кожен реальний результат наближає Україну до цієї реальності. Тепер ми бачимо різницю, розуміємо її — немає сенсу повертатися назад. Там нічого доброго не знайдемо.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma