…Вже давно минули часи, коли вважалося, що ми замісили морок та й вечеряємо очима, адже у всіх галузях життя пробуємо вилізти з того мороку на ряску. Кому не подобаються такі автентичні та автохтонні, чи пак рахманні речі, можемо сказати, що інвайронмент у мистецтві з мерчандайзингом в пустелі пройшли у нас на ура, натомість дещо, як завжди, треба підправити в літературі.
Утім, у цій галузі наші, бува, теж перед ведуть. Зокрема книжка, про яку мова нижче - це перший роман із дилогії авторки «Дрімучий ліс» Чудове чтиво для того, хто захоплюється чарівними світами українського фентезі – з дивовижними персонажами, детально й глибоко прописаними паралельними світами, із захопливою напругою дії й несподіваними поворотами сюжету. А ще для всіх, хто любить «кінематографічні» історії – адже авторка, талановита сценаристка (зокрема в її доробку популярний повнометражний мультфільм «Віктор Робот»), прописує світ Дрімучого лісу як розкішне кіно, яке мов саме розгортається перед очима читача.
За сюжетом, дрімучий ліс повен дивовиж, чарів і фантастичних істот. Заправляє в ньому моторошна рогата чаклунка — Стара. Вона тримає ключі від кордонів, від кожного дерева й квітки — але до своїх найбільших таємниць, найсокровенніших глибин Дрімучий ліс її не допускає. Туди Стара відправляє Уляну — дівчинку, яку з немовляти тримала коло себе як служницю, — і наказує їй принести звідти Відьомську Книгу... «- Гей, ти чого мене не впускаєш?! розсердилася вона, підвелася, ще й тупнула ногою. І тільки-но вона так зробила, як хата заворушилася. Роззявивши рота від подиву, дівчинка спостерігала, як, роздираючи павутиння, одне за одним прочинялися вікна. З тоненького димаря враз зацідився димок. Хатина загойдалася в повітрі, гримнула дверима й спустила до вкрай здивованої дівчинки драбину».
Анастасія Лавренішина. Дрімучий ліс. Шлях Відьми. – К.: Наш Формат, 2021
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma