Минулої ночі у Львові знову було гамірно. Сихів, який зазвичай славиться своїми дворами-колодязями та вічними корками, раптом став епіцентром головного болю для тих, хто звик до тиші у власних квартирах. Та поки одні з жахом перечитували будинкові чати про «наближення ТЦК», інші - ті, хто у війську - просто виконували свою неприємну та важку роботу.
І одразу ж здійнявся галас. Бо як так? Як можна чіпати «нормальних» людей?
Але давайте чесно. Погляньмо на наш «нормальних» поближче.
Хтось вже чотири роки не виходить з дому й живе в режимі домашньої тваринки. За ним доглядають, годують, а він лише іноді гавкає на Зеленського та інших у коментарях.
Хтось працює на двох роботах. На першій - щоб віддати усю зарплату керівництву за «бронювання», а на другій - щоб реально жити, бо "підприємець". Броня є, а на фронт - ні не моє.
Хтось раптово став великим експертом з дронів. Різко почав їх збирати у гаражі, щоб не збирати речі в окоп. Бо збір дронів - це патріотично, а збір рюкзаку на передову - ні, то нехай інші.
Хтось намутив собі бронювання через десяток фірм-одноденок. Не маючи жодного стосунку ні до оборонки, ні до критичної інфраструктури. Просто тому, що є гроші. А гроші, як відомо, пахнуть, але не порохом.
Хтось вважає себе Наполеоном від мобілізації. Він пише у соцмережах проєкти реформ війська, розповідає, як треба воювати, і критикує генералів. Згадує окремі статті Конституції, але чогось тільки про свої права. При цьому у сторіс у нього - лише фото з тренувань у затишному фітнес-клубі та з милого сімейного сніданку. І звісно, він регулярно попереджає сусідів про «людоловів» у будинкових чатах.
Я кажу це не для того, щоб когось образити. Я кажу це для того, щоб ви зрозуміли головне: Ті хто пішли, їм не завадила повна відсутність ВЛК напочатку війни, ні відсутність військового стану, ні публікації російських ІПСО, ні двоє дітей вдома, ні популізм Гончаренко чи маячня Безуглої, ні корупція з совковими командирами. Вони знайшли свій підрозділ.
Треба відповісти лише на одне питання. Якби у нас не було такого жахливого браку людей у війську, не довелося б вдаватися до крайнощів і мобілізовувати людей із залежностями чи важкими діагнозами. У цьому просто не було б потреби...
Але поки ви «розумні» - ви сидите вдома. Ви "йдете" до ТЦК лише коли вас ловлять на вулиці, а не коли вас кличуть знайомі.
Добре бути патріотом, який раз на рік на день народження відкривати банку і проголошує тост за перемогу. А родину нехай захищає той, «кого не так шкода». Той, хто не такий цінний, як ти, бо у вас там бізнес, іпотека чи кіт з папугою.
Не тих ловлять, не тих мобілізують, не так мобілізують? А ви не думали, що війна - це ресурси і перемога залежить саме від них, а кожен з нас це маленький ресурс цієї перемоги? Чому війна триває так довго та б'є рекорди за часом нашого спротиву окупації?
Можливо війна триває так довго тому, що ви забули, що перемога - це не тоді, коли «вони» закінчаться. А коли почнете діяти ви!?
Військо чекає не гроші на банку, а на вас "домашні тваринки".
Може тому рідше з'являється в соцмережах фраза - Слава Україні? Бо слава це не про вас...
Дякую за увагу!
#Одеса #СергійСарафанюк #Україна #війна #мобілізація
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma