Обіцяний огляд книжки про кацапського комуноїдно-денікінського кацапського "православнєнького" та "скрєпнєнького" "впопуданця" готовий. Я не надто розвивав тему, сказавши про головне. Якщо хто схоче - може перечитати цю кацапську пачкотню та переконатися в моїй правоті. ОМ!!!
«В одну упряжку впрячь нєможно
Коня і трєпєтную лань».
Народний єфійопський поет О. Пушкін
Нещодавно перечитав книгу Михайла Ланцова «Десантник на престолі». Весь цикл – шість книг. Розповідь там – про «попаданця», якому було запропоновано якимось паном (на кшталт булгаковського Воланда) взяти участь в експерименті - на вибір опинитися в особі та епосі, що він самостійно обере. Це вже трохи вирізняє сюжет, бо в тих «творах», що я раніше читав, «попаданцю» такого вибору не давали.
Познайомимся з головним «героєм» цієї комуно-денікінської пропагандистської саги: колишній десантник, що брав участь у війні з чеченцями; совок, для якого «найбільшою трагедією ХХ століття» став розвал СССР; імперець за менталітетом; православний, але не стільки до нестями, скільки за можливістю контролювати тайну сповіді. Короче – такий собі путін на мінімалках. Але з можливістю міняти імперію та світ, бо опинився в особі Олександра ІІІ, всемосковського імператора. Пам’ять його була не пошкоджена, тож потихеньку він почав запроваджувати технічні винаходи, які в цьому часі ще не були винайдені кілька десятирічь.
Книгу було цікаво читати, на відміну від ходульних «впопуданців» інших авторів. Тож всі шість книг (весь цикл) я прочитав за один раз, не відовлікаючись на інші теми. Автор, за всіма ознаками, мав на предметі об’єднати імперію з совком без руйнівної революції. Від затятих монархістів Ланцова відрізняє те, що він чудово розуміє, що кацапська імперія, керована звиріднілими Романовими (які завдяки засиллю німців та переворотам на той час вже зникли де-факто і залишилися де-юре. Становище імперії може найкраще передати старий анекдот про садівника – єврея в маєтку лорда, де дружина садівника була коханкою лорда, а дружина лорда – коханкою садівника. Ключова фраза була сказана садівником: «Я роблю йому лордів, а він мені – євреїв»). За всією квазігенетичною балаканиною персонажа помітно, що цей факт (з Романовими) або невідомий автору, або він його старанно приховує. Чесно кажучи, мені було ліньки розслідувати цю проблему, бо тут цікавить зовсім інше.
З восьмирічного віку Олександр (десантника теж звали Сашко) починає м’яко вводити совок: спочатку у вигляді «потєшного полку» Петра І (православний лицарський орден «Червоної Зірки», новітня «опричнина»), а потім – з новітнім КГБ та СМЕРШем. Заодне, він почав запроваджувати ще не винайдену зброю, реорганізувавши для того виробництво. Не стану переказувати всі подробиці, але десь в чомусь реформи були навіть сприятливі для держави.
Взагалі, цей поц показав себе цинічним імперцем, тобто типовим кацапом, безсоромно граючись життями та майном оточуючих – аби знищити будь-яку опозицію та конкуренцію на трон. Влізши в громадянську війну в США на боці Конфедерації, Олександр на дуже довгий час позбавив Америку технічного злету, а купівля «мізків» (тобто спеціалістів – не забуваємо, що десантник був з нашого часу, і прізвища талановитих винахідників йому були відомі зі шкільної програми) – дозволила підняти технологічний рівень імперії.
Як завжди, проти справедливого, миролюбного кацапстану піднявся весь світ, але геніальне керівництво колишнього десантника врятувало і дозволило завоювати чорноморські проливи, колонії в Африці, Азії, Америці, на островах Тихого океану… Проте «англічанка гадити» не припиняла. Тож Олександр мудро розорив країну (включно з усією Європою) і таки досяг своєї мети – майже весь світ підім’яла під себе кацапська нога в брудному лапті. Вільними залишилися хіба що незначні країни, які принесли кацапам васальну присягу.
Закінчується цикл тим, що схожий на Воланда пан роз’яснює Олександру (який опинився в своєму попередньому стані та часі), що то життя було перевіркою, і тепер його обрали для перетворення іншого світу, іншої паралельної реальності. Загалом це схоже на те, що дияволу вигідно, щоби весь світ перетворився на суцільний кацапстан. Автор про таке явно не подумав, і тим самим підставив московське «православіє» під беззаперечний удар – воно вигідне дияволу! І це при тому, що інші релігії (нехристиянські) всіляко дискримінувалися в імперії десантника. Якась комуно-денікінська ідеологія совка та нинішнього кацапчука.
На цій хєрні виховувалися ті кацапи, що читають – іншим вистачає і телевізора. І завдяки таким книжкам підступність та брехливість стають доблістю, прагнення миру – війною, віра в Бога – поклонінням дияволу та все таке інше.
Єдине, що я можу поставити книзі в плюс – читається вона легко та деякі речі продумані і вивірені – з точки зору кацапів. Стосовно ж загальної концепції – то сподіваюся побачити таких авторів на лаві підсудних, як пропагандонів війни та тероризму (який вони виспівують на державному рівні). І не дивно, що кацапи тупорилі та не можуть жити тим, щоби покращувати рівень свого життя своєю працею, бо в книжках про «попадаців» явно домінує кацапська сутність – грабувати, брехати, вбивати всіх, хто з цим не згодний.
ВИСНОВОК: Срашка має бути зруйнована. Доки вона існує, доти світ не знатиме спокою.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma