Час показує, що актуальність їх зростає. Отже, знову
Слово про Слово,
або,
куди веде Гімн України?
З добавленими думками моїх Друзів.
Всі ми знаємо, що Слово, то є чутлива, вразлива, тонка і жива субстанція.
Адже й Біблія починається: Спочатку було Слово.
Всі народи мають в своєму творчому та побутовому надбанні поговірки та прислів’я про Слово.
Має їх і Україна.
Народ скаже, як зав’яже.
Не називай свинею, бо захрюкає.
Вода все сполоще, а злого слова — ні.
Вола в'яжуть мотуззям, а людину словом.
Гостре словечко коле сердечко.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
За слово і честь, хоч голову з плеч.
Рана загоїться, зле слово — ніколи.
Сказав, як сокирою одрубав.
Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово — не стріла, а глибше ранить.
Слово старше, ніж гроші.
Удар забувається, а слово пам'ятається.
Шабля ранить голову, а слово — душу.
Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.
Наймогутніша зброя — слово.
Гірше болить від язика, як від ножа.
Що ж виходить з цього? А виходить, що багатовікові знання народу підтримуються в сім’ї та в житті українців, от тільки в самому головному, в тому, що являє Україну як Державу, а українців, як етнос, ця парадигма не діє.
Ми продовжуємо співати, як заклинання, як істину?, бо хіба гімн Держави не є істиною: Ще не вмерла Україна, і слава, і воля….
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Президент Л.Кучма зробив півкрок, краще б зовсім не робив, ніж півкрок.
Та подальша історія показала, що той півкрок був ретельно продуманий і виконаний.
Закон України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003 року
Слова гімну на постаменті Державного прапора України, встановленого у Змієві на честь 20-ї річниці Незалежності
Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.
Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.
Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
м. Київ, 6 березня 2003 року: Президент України Л.КУЧМА: N 602-IV
Отак. І стало замість: Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля…
- Ще не вмерла України і слава, і воля…
Україні вже вмирати не треба, а от слава, воля… То ж такі якості без яких можна жити. Дуже гарно можна жити холопам…
І що змінилось?
Воістину не можна в таких великих, державних справах робити такі дитячі півкрочки.
Була велика надія на В.Ющенка.
Президент В.Ющенко був у нас Президентом українським, от тільки радники його були антиукраїнські.
Пам’ятаю, як приїхавши з Москви в гості до мами, розпитую про все, а мама й каже: не буде пуття, показують по телевізору Ющенка і наших українських академіків, митців, розмовляють вони. От ті академіки й кажуть йому щось там, як має бути кажуть. А Ющенко їм в відповідь: то це ви Президента будете вчити????
Не буде у нас пуття. Не буде з Ющенком пуття.
Народ бачить ходи Президентів. Народ слухає, що вони кажуть і робить свої висновки.
УВАГА. Народ робить висновки зі слів.
То таки слово має силу й значення.
Як же ми допускаємо, щоб щодня Україна починала день зі слів: Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля….
Співають й дивляться одне на одного, чи ще не вмерли? Діти на війні вмирають і гинуть. Діти в госпіталях вмирають від ран. А ми все заклинаємо: Ще не вмерла України і слава, і воля….
Не забувайте.
Ще не вмерли, але скоро таки прийде криндець.
От довбиває російська армія наших Захисників, затлумимо патріотів по тюрмах, а ви решту, холопи, самі притихнете, та чого там притихнете, ви й зараз засунули свої голови в такі місця, звідки нічого не видко й не чути, але дужеее тепло й затишно…
Чи може розвиватись Держава, яка щодня очікує на свій кінець?
Хворій людині наказують лікарі, рідні, друзі, всі наказують: не здавайся, налаштовуйся на одужання і все буде добре.
І людина налаштовується і переборює хворобу. І ми знаємо безліч випадків, коли лікарі опустили руки, а хворий своїм позитивним настроєм сам себе й витягнув.
То куди тягнемо Україну ми, 40 міліонів людей, співаючи як молитву, ставлячи руку на серце й благаючи Творця милосердного:
Ще не вмерла України і слава, і воля….
Душу й тіло ми положим за нашу свободу…
І покажем, що ми, браття, козацького роду…
Чуєш, Творче неба і землі: Ще не вмерла України і слава, і воля….
І вже Творець не знає, що нам треба. Щоб та слава й воля таки померли, чи щоб ми всі вимерли? Що ми благаємо у нього?
Що ви хочете, 40 міліонів людей, що живете в самому серці Європи?
Ви вже положили незліченно душ і тіл за вашу свободу. Весь світ побачив вашу величну на ясну душу. Вся Планета була вражена вашою стійкою мужністю, вашою величчю перед смертю…
Не треба більше жертв. Не треба більше страждань. Живіть українці в мирі, добрі, любові, коханні та щасті.
Я, Творець неба і землі був з вами в самі важкі часи вашого життя, я вас підтримував і давав вам знаки, що я поряд. І ви бачили ті мої знаки і дякували мені. Я з вами, українці.
Я прийняв вашу жертву душами й тілами, не треба більше.
Не треба більше мук, страждань, сліз материнських та дитячих.
Ті сльози затоплюють й небо.
Спиніться, українці.
Спиніться, бо я вже не знаю, чого ви хочете щоденно вимолюючи в мене:
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Хто наважиться встати вранці й сказати тим, хто поряд: я тебе не люблю?
Хто наважиться змарнувати день, і не тільки день собі й тим, хто поряд? Хто наважиться кинути камінь в того, кого любить? Просто так кинути.
А ми, ціла нація, щодня кидаємось отим камінням. Щодня встаємо в очікування нашого кінця…
Цю тему обговорюють багато й постійно.
УКРАЇНЦІ, СЛОВО МАЄ ЗНАЧЕННЯ. СЛОВО – ЗБРОЯ.
І саме тому, що слово, щоденна молитва про нескінченний кінець, тримає нас в нагнутому й загнаному стані, і дає можливість панувати в Україні тим, кому наша Україна байдужа, для кого наша Україна сита й покірна годівниця.
Чи думав П. Чубинський, що його вірш стане гімном України?
Чи задоволений він би був, знаючи, як міліони людей щоденно стоять на розпутті свого життя?
Чи може жити й вижити Держава й народ, які щодня встають сподіваючись що до вечора таки… помруть… чи виживуть???
Прошу сказати своє слово на задану тему Людей, які становлять еліту, розум, захист, силу та мудрість України.
і ще багато-багато моїх Друзів і Друзів моїх Друзів…
і ще більше патріотів і небайдужих…
Ніхто не прийде і нічого сам нам не дасть…
Маємо робити самі… тільки тоді матимемо те, що й належить нам мати: Волю, Свободу, Мир, Демократію, Самостійність, Достаток, Повагу, Рівноправ’я, Любов, спокійне й щасливе Життя.
DARIY SKLYARYK Гімн України – Славень!!! Тож має нести енергію ЖИТТЯ як для держави, так і для народу. Слова мають посилати бажання перспективи, розвитку життя і притягувати із Всесвіту позитивну, гармонійну, життєдайну енергію. В словах вживаного нами сьогодні Гімну закодований великий вбивчий негатив - вони з перших рядків кладуть Україну на тонку, мов соломина, межу між життям та смертю –
Ще не вмерли України ні слава, ні воля... для збереження мелодії (музика, як мені видається -енергетично збалансована, позитивна і потужна)
можна розпочинати зі слів – Розцвітає України і слава і воля..
Рядки:
...Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці....
Тягнуть з макрокосу перспективу далекої невизначеності, ми прагнемо цього не зараз, уже а в невизначеному колись – а якщо нам це зараз не потрібне, то для чого його нам давати?
А в рядках:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу... - закодована смерть (якщо ми їх положемо, то хто має жити?) – от і ложуть душу і тіло наші діти, батьки... – і так покоління за поколінням. І так буде, аж поки не пошлемо закодовані у словах наші добрі наміри і бажання. Тут можна хоча б послати:
Душу й тіло ми гартуєм в борні свободу...
Рядки:
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,... – теж кровопролиття тягнуть
І покажем що ми браття козацького роду...
.... -чому ми маємо щось комусь показувати, чи доказувати? Ми маємо просто щасливо жити в гармонії тим, що є на землі – за Законом Всесвітом!!! І наші бажання та побажання мають бути націлені на Мир, Любов, Злагоду, Добро та інші чесноти.
І це ще не все.
Одним словом – якщо хочемо вийти з цього енергетично негативного, пекельного кола смерті – СЛОВА Гімну треба міняти, адже СЛОВО - це КОД ЖИТТЯ!
Ще один рівноцінно-важливий разом із СЛОВОМ фактор нашого ЖИТТЯ на Землі – це ВОЛЯ наших ДУШ. Їх треба звільнити від будь-якого ярма, інакше вони не здатні сприйняти гармонію позитивної енергії життя. Не для когось, не для виду – це життєвоважливо особисто для кожного. Кожен з нас робить свій вибір та від вибору кожного залежить наше сьогодні і завтра- нащадків наших. Яким воно буде, і чи буде взагалі. Задумаймося кожен над цим.
«Рабів до раю не пускають»- це слова славетного, вільного душею, сильного духом вірного сина України – ІВАНА СІРКА
DARIY SKLYARYK Можливо дискусію закрили ті, хто не хоче визнати на державному рівні свято ВИШИВАНКИ - нашого потужного праотчого оберегу. Хіба історія появи цього Гімну охоплює всю історію нашої УКРАЇНИ? Нам треба тягнути енергію життя, а не вічної кровопролитної боротьби. Це моя думка, як мами, бабусі. Берегинями життя є саме ЖІНКА-МАТИ, кожна серцем і душею відчуває те, що небезпечне для життя, адже народжує, дарує ЖИТТЯ для ЖИТТЯ!!! Життя вирує в ньому все змінюється не за людськими законами, а за ЗАКОНОМ Всесвіту. Дещо актуальне навіть кілька років тому, стає не актуальним сьогодні... Цей плин ми маємо пізнавати, аналізувати, приймати рішення і жити в ньому. Та енергія СЛОВА завжди була, є і буде провідною, адже СЛОВО було першим...
ІГОР СІЧОВИК Вибачте, я не збираюся водити надзвуковий літак, бо я не пілот. А тут стільки фахівців - ніде ногу поставити. Я ще раз повторюю: це не ваша думка. Цю тему піднімають руйнівники України. А вас просто спровокували. Головне - кинути зерно зневіри, а воно потім проросте в головах зомбі
ГЕОРГІЙ ПОПОК ((це наша історія, наше обличчя, наша традиція)) Геть не розумію, чому Микола, Василь і Павло побудували собі хороми, фазенди - ще так кажуть - з паркетною підлогою, а в коридорі ще й керамічну плитку постелили. Вони що, байстрюкі, переветні? Наша українська ТРАДИЦІЯ – підлога глиняна!!! Ще Тарас Григорович маленьким і босим глини торкався ніжками, от і виріс Кобзар. А що чекати від Василя й Миколи, якого такого патріотизму? Хороми свої покрили фарбованою залізною бляхою, тьху! Наше ОБЛИЧЧЯ – солом»яна стріха з діда прадіда. З-під соломи з»явився світу наш Сковорода! А де подівалися оті українські нинішні філософи? Немає наукової думки, бо зростали не в українській хаті з глиною матінки землі під ногами, не під солом»яною стріхою, байстрюкі духовні, тьху на них! Сплюндрували величну нашу ІСТОРІЮ, понатягували замість шаровар чортові джинси, тьху! Добре, що не перевелись ще справжні українці. Подякуємо Цукербергеру – кажуть, його дід ліпив й продавав в Монастирищі цукрові пряники, а як в Гамерику перебрався, нове прізвище узяв – подякуємо за український фейсбук. Лише тут можна нашою українською правдою боротися й побороти невігласів, що матір рідну – українську хату мазанку – продають, падлюки!
ІГОР СІЧОВИК Dariya Sklyaryk То ви вважаєте, що Дмитро Чубинський був не поет, а московський провокатор, бо ж написав такі "погані слова"? А оці, сучасні віршомази, це душа народу? Ви як ніхто інший повинні розуміти ціну наших пісень і Славня, однак пішли за стадом. Шкода, коли такі люди не передають своїм нащадкам речі, які перетворили б їх на українців, а не на холопів Москви.
А потім візьмуться перемальовувати Леонардо да Вінчі, Гоя, Рембрандта, Шевченка... Раз пішла така пиятика - ріж останній огірок... Пригадую початок 90-х років, коли у пресі виникла ця дискусія. Наш Славень переписували, хто хотів, стільки в нього меду вилили, аж занудило. Навіть Дмитро Павличко потрапив на гачок - і "створив" власний гімн в сиропі. Хто дав право кожному втручатися в такі серйозні речі? Вчені і філософи ще тоді довели - геть брудні руки від нашого Славеня. А це хтось знову підняв покійника з могили. Буквально пару тижнів я давав відповідь одному гімнописцю. Жив курилка! Поважайте, якщо не себе то нашу державу. Живіть власним розумов, а не під диктовку суфлерів.
Вони не розуміють, що є речі, які набуті з кров"ю і їх чіпати не можна. Головне для них, щоб були красиві слова, яскраві кольори. Боюся, що найближчим часом візьмуться руйнувати герб, бо він не сучасний, схожий на вила... До основанья, а затєм...
Anna Chernyatinska Новітні гімнописці і перевертні прапора з"являються. Боже, Україну бережи, а також нашу рідну символіку!
DARIY SKLYARYK Ігор Січовик За що розстрілювали в часи більшовизму добре знаю по своїй власній родині, частину котрої спалювали, частину вбили, а частину гноїли і мордували в сибірських таборах. В одному з них і я прийшла в цей світ. В часи більшовизму судили, а деколи і розстрілювали за любу пісню повстанців, січових стрільців і навіть за "Червону калину" , "Реве та стогне Дніпр широкий"...Багато чого ще можна перечислювати...А історія України - ТИСЯЧОЛІТТЯ, а не століття. і на цьому історичному шляху багато чого змінювалося, ішло в небуття, відроджувалося(якщо воно того варте, наприклад -вишиванки, котрі певні темні сили так старалися і старають знищити, поховати навічно. Та нікому не вдасться збороти променисту силу вишиваного оберегу !!!) Стосовно "самодіяльних поетиків" Можливо я мало обізнана, та не знаю де навчають "професійній поезії", які поетичні навчальні заклади закінчували Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Василь Симоненко... Володіння поетичним словом - це дар від Творця Всевишнього, він або є, або його немає. А якщо говорити точніше - поети, це обранці, через котрих у СЛОВІ передається гармонійна енергія життя (правда є поети інших, темних сил, завданням котрих є дисгармонійним римованим словом руйнувати нас - дітей Світла та нашу Землю - наш РАЙ). Поезія - це енергія гармонії душі, втілена у СЛОВО! Ми маємо навчитися відчувати це і сприймати життєдайну енергію, а також маємо вміти захистити себе від вбивчої, обгорнутої у звабливу дисгармонійну мішуру. ЦЕ ЖИТТЄВО ВАЖЛИВО!!!
GALINA ODYAKOVA Катерина Марійчук ПІДТРИМУЮ УОЖНЕ СЛОВО! "Ще не вмерла..." - але й НЕ ЖИВЕ!!! Не славень, а поховальний марш! Прапор догори дригом - так й ІСНУЄМО, а не живемо - по розкладу масонів, які мріють заселити НАШІ землі своїм наГодом
НАТАЛКА ПОКЛАД Новий гімн пробували написати - брались навіть наші нинішні класики. Не вийшло. Не змогли? Не дали?
Сьогодні на днях пам‘яті Миколи Вінграновського випало чути не раз чутий Гімн УПА "Зродились ми великої години" - і знов мороз по шкірі... Бо в ньому зовсім інше налаштування: "...плач не дав свободи ще нікому, - лиш хто борець, той здобуває світ".
IAROSLAV KOPELCHUK Що прапор (зверху темне), що гiмн (початок) вказують на кiнцевiсть, а значить кожен крок до найкращого лише наближає до кiнця, аж нiяк не до розвитку. Як людина виростає з певного одягу (спочатку спеленута, залежна. потiм одяг вiльного крою, незалежна), так треба перевернути прапор. Як людина маленька говорить " я хочу", так людина велика каже - " я можу". Сучаний гiмн - це благання "я ще не вмер. не бийте. дайте вижити". Це мрii дитячi "от виросту - запаную". Вже виросли - це довели Дiти-Жертовники. Й не раз. А дiди - людожери годуються iх життями. Старий одяг треба зкидати
ГЕОРГІЙ ПОПОК ((це наша історія, наше обличчя, наша традиція)) Дійсно так! Це наша історія зрад і поразок, наша історія запроданства і яничарства, наша історія рабів. що гарно співають, ще й створили понад 300 тисяч народних пісень, коли шаблю ховали на печі під кожуха. В цей час далекі від пісенної лірики народи захоплювали й підкоряли території й племена, творили свої держави - мечем, інтелектом, прагматизмом. ЦЕ НАШЕ ГОРЕ! Ті барани, що умлівають від "ще не вмерла" - дочекаються смерті.
JIVOSIL-VASIL LIUTYI так я саме про це. у нас всі винні окрім нас самих. Канаді скільки років, десь 200... у нас минувщина ого-го! але насрати всім на те, де там бігали сколоти...
ІГОР СІЧОВИК Ця дискусія давно завершилася. Просто не всі люди знають висновок, тож починають іти по новому колу. Просто одні думають глобально. а інші в межах десяти.
Винне молоде покоління. яке не може переконати батьків і дідів в тому. що їй потрібна своя держава, а не совок на чолі з бандитами і окупантами. не шукайте причини в комусь. вона живе в нас. Чи вже будемо шукати пів цеглини. звинувачуючи усіх на світі, крім себе?
JIVOSIL-VASIL LIUTYI будувати є теж кому, але...коли всі стали бараном перед ворота, не бачачи однієї єдиної проблеми, з якої все почалося, то за таких обставин і пів-цеглини не спроможно вставити в ту побудову
ІГОР СІЧОВИК Розвалювати УКраїну є кому, а от відбудовувати.
Як тільки ви замінете красивими словами Славень, змітите назву України. поміняєте в прапорі кольори, ми станемо жити щасливо і лежати на печі, попиваючи самогонку, зажовуючи салом. Я згоден: треба мати власну голову і власні думки в ній, а не повторювати чужі та тих, хто так і не вийшов з пелюшок
Катерина Марійчук Пані Катерино, не ображайтеся. Ось що я Вам скажу. Це писали не Ви. Це писали інші. Десятки інших, кому Україна не держава, а така собі ванька-встанька, без орієнтирів і історії. Десятки людей підхопили цей прапор з перейменування не тільки Славетня й України, а й того самого прапора. Одні це роблять від незнання, інші свідомо. Навіть комуняки підпряглися, бо для них "розділяй і володарюй" це гасло партії. Що більше патріоти будуть гризтися, то краще для розвалу держави. На тему зміни Славетня дуже давно йшла дискусія: змінювати чи ні? Дійшли думки: змінювати не можна, бо це наша історія, наше обличчя, наша традиція як у Польщі та інших країнах. Але остатннім часом ці суперечки знову хтось піднімає в неті і в пресі, вставляючи в Славень солодкодрищенські слова, щоб перетворити його на гімн совка чи УССР. Дехто шукає причину наших поразок в прапорі (не той колір), в Славні (не ті слова), в назві України (не та назва), замість того, щоб піднімати рабів з колін. Пані, Катерино, я знаю Вас як великого патріота. Ви все робите для України. Але Ваше тривале перебування в Москві відірвало від багатьох подій. Ви просто попалися на вудочку любителів потролити, звести людей лобами. Ця тема застаріла, вона працює на роз"єднання народу. Чи в нас проблем мало? Пора вже будувати Україну, а не ганятися за привидами і вітряками.
ГЕОРГІЙ ПОПОК ЧОМУ ВИ ЛИШЕ повторяєте? ДЕ ВАШІ ВЛАСНІ ДУМКИ? ЧИ ВЗАГАЛІ ЇХ НЕ МАЄТЕ,... - Василь Симоненко. Обожнювачі традицій не чули й не хочуть чути, що слова існуючого некрофільського гімну - це епігонство з тексту гімну польського з"єднання у війську Наполеона (Іще польська нє згінєла...) На той час, коли з-під пера гумориста з"явився цей текст, було звичним і модним переспівувати, тоді не вбачалося негативу. Нинішній офіційний текст гімну України - подарунок Путлєру й внутрішнім дорогим симпатикам з п"ятої колони. Опиратися фактам - бараняча національна риса.
DARIY SKLYARYK Гімн України – Славень!!! Тож має нести енергію ЖИТТЯ як для держави, так і для народу. Слова мають посилати бажання перспективи, розвитку життя і притягувати із Всесвіту позитивну, гармонійну, життєдайну енергію. В словах вживаного нами сьогодні Гімну закодований великий вбивчий негатив - вони з перших рядкув кладуть Україну на тонку, мов волосина, межу між життям та смертю – Ще не вмерли України ні слава, ні воля... для збереження мелодії(музика, як мені видається -енергетично збалансована, позитивна і потужна) можна розпочинати зі слів – Розцвітає України і слава і воля.. Рядки: ...Ще нам, браття українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.... Тягнуть з макрокосу перспективу далекої невизначеності, ми прагнемо цього не зараз, уже а в невизначеному колись – а якщо нам це зараз не потрібне, то для чого його нам давати? А в рядках: Душу й тіло ми положим за нашу свободу... - закодована смерть (якщо ми їх положемо, то хто має жити?) – от і ложуть душу і тіло наші діти, батьки... – і так покоління за поколінням. І так буде, аж поки не пошлемо закодовані у словах наші добрі наміри і бажання. Тут можна хоча б послати: Душу й тіло ми гартуєм в борні свободу...
Рядки: Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,... – теж кровопролиття тягнуть І покажем що ми браття козацького роду. .... -чому ми маємо щось комусь показувати, чи доказувати? Ми маємо просто щасливо жити в гармонії тим, що є на землі – за Законом Всесвітом!!! І наші бажання та побажання мають бути націлені на Мир, Любов, Злагоду, Добро та інші чесноти. Одним словом – якщо хочемо вийти з цього енергетично негативного, пекельного кола смерті – СЛОВА Гімну преба міняти, аджде СЛОВО - це КОД ЖИТТЯ! Ще один рівноцінно-важливий разом із СЛОВОМ фактор нашого ЖИТТЯ на Землі – це ВОЛЯ наших ДУШ. Їх треба звільнити від будь-якого ярма, інакше вони не здатні сприйняти гармонію позитивної енергії життя. Не для когось, не для виду – це життєвоважливо особисто для кожного. Кожен з нас робить свій вибір та від вибору кожного залежить наше сьогодні і завтра- нащадків наших. Яким воно буде, і чи буде взагалі. Задумаймося кожен над цим. «Рабів до раю не пускають»- це слова славетного, вільного душею, сильного духом вірного сина України – ІВАНА СІРКА
ІГОР СІЧОВИК Катерина Марійчук У всіх провокаторів брудні руки. Ніколи українець не вб"є свою матір, а тільки яничар, малорос і перевертень. Скільки їх було цих солов"їв навиворіт? - і де вони? А ми співали і вічно будемо співати свій рідний Славень
ALLA MULYAVKA Я хоч і не є глибоко віруючою , але завжди чомусь більш схилялась до нашого Духовного Гімну України.. Все таки там, як на мене, текст є більш оптимістичний, та й мелодія більш святкова...
ВОЛОДИМИР ВАКУЛЕНКО-К І дякую, за те що плюнули мені в душу. Ви краще за прапор вибороли право, бо він дійсно перевертнями-комуністами сплюндований. До побачення. Живіть. Більше ми не друзі. Дякую за все, що колись зробили для мене.
Тоді ми станемо воріженьками. Не спотворюйте молитву Небесної Сотні!
Я не підтримую цю думку зовсім. Ми вмирали на Майдані під цей славень, зараз гинуть в зоні АТО. Для нас це славень і святість, а решта... Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. І цьому дятлу теж туди ж дорога - прямісенько в пекло! PS/ До речі, зі славнем було проголошено Акт Злуки, У 1939 році був на Закарпатській Україні було оголошено офіційним славень.При чому тут Кучма??? А цей так би мовити патрійот вирішив просто заробити собі бонуси слави. До речі, в мене на мобільному рінгтон не змінно наш славень України в моєму стилі. Я своє серце не продаю, а стаття повна ахінея. Скажіть мені, коли Україна не була ласим шматком для инших? В часи Богдана Хмельницького теж цей славень звучав? І багато прикладів. Не займайтеся маразмом.
ЛЮБОВ СЕРДУНИЧ
СЛАВЕНЬ
Аби наш Славень скоро збувся,
Ти дій, а не кричи.
З якого роду, не забудься,
Куди йдеш і за чим.
І запануємо ще, браття,
Як злидні не з’їдять.
І душу, й тіло – в битві ратній
«За москалів й жидят!»?
І усміхнулась наша доля,
Та в усміху – лиш сміх
І посміх.
До тремкого болю.
І воєн цілий міх.
І воля вже була близенько –
В болото завели.
І згинуть наші «воріженьки»,
Та хто їх зна, коли... (Любов СЕРДУНИЧ)
ЛЮБОВ СЕРДУНИЧ
Наш Славень - зовсім не славень, бо НЕ СЛАВИТЬ ДЕРЖАВУ І НАЦІЮ, а навпаки: налаштовує на поразки. Він - песимістичний! В Україні-Русі у княжу добу пісні-гімни правили за закличні бойові гасла. Відомо, напр., що перед битвою з татаро-монголами на річці Калка 1224 року княжі дружини співали перед боєм гімн «З нами Бог, розумійте язици». Ця давньоруська традиція звертатися до бога чи Богородиці перед походом ачи боєм зберігалася і в середньовічній Україні. Прикмети закличних гімнів мають і добре відомі козацькі маршеві та пісні «За світ встали козаченьки», «Гей не дивуйтесь, добрії люди», «Гей на горі там женці жнуть» та інші. У 20-ому сторіччі подібні пісні-гімни виникали і широко побутували серед українських січових стрільців. Напр., своєрідним військовим гімном стала давня козацька пісня «Ой у лузі червона калина», а також пісні «За рідний край» та відома нині «За Україну, за її волю». Однак 18 та 19 сторіччя особливо потребували такого гімну, який би став виразником і консолідацією української нації. На жаль, не став…
За ці думки, наші, українці, мене здали ФБ. Стаття була видалена, я заблокована.
Мені було сказано, що я повна ідіотка, що сама не маю своїх думок, що можу тільки виконувати чиїсь вказівки. Що я не могла сама додуматись до такого.
І що взагалі виходить – МИ, УКРАЇНЦІ, НАЦІЯ, ЯКА ТІЛЬКИ МОЖЕ ПРИЙМАТИ ТЕ, ЩО ЇЙ ДАЛИ, І ВИКОНУВАТИ ТЕ, ЩО ЇЙ ВКАЗАЛИ.
А хто має СВОЮ думку, на того начепити тавро дурня і здати. Не важливо кому й куди здати, аби тільки не заважав бульки з болота пускати.
Виходить, що питання ми підняли надто важливе.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma