Славетний поет намагався втямити чим насправді є слова, що "Ідуть меж люди", чим насправді вони "чіпляють", тривожать розум й "серце" (то ж тяму)? Що ж в них є крім "голосу" (звуків, Знайко сказав би "звукових коливань" та ще й додав би про букви-літери для слів, що написані чи надруковані). Відповідь дуже коротка — значення, смисл, але чи є вона простою для нашого розуміння? Смисл, значення має, "несе" кожне слово (слово, а не довільна послідовність звуків/літер — веде своє Знайко), що вже й казати про словосполучення й речення . Але чи легко вирозумувати самому собі що воно таке — значення слова, смисл слова? Знайко і тут не змовчав би і застеріг
Початкове (загальне) уявлення про смисли
Чи випадковою є подібність (насправді — однокореневість) іменника «смисл» із дієсловами «осмислювати» та «змислити»? Певно, що ні, відтак тут відкривається простір для розумувань про те, чи люди мислять лише/переважно смислами. Ця тема більш, ніж заслуговує на окремий ґрунтовний розгляд, то ж поки що відкладімо його (як і подання точного, формалізованого визначення що є смисл). З тих самих причин — задля спеціального розгляду, відкладімо і питання про те, який стосунок мають смисли до структур реальності (як особистих, так і тих, що розповсюджуються на спільноти).
А тепер обмежимося прикладами смислів і відповідних слів, себто розпочнімо з наочних прикладів:
- Зі смислами (відтак — і словами), безпосередньо успадкованими від предків, дещо простіше, тим більше, що вони стосуються переважного того, з чим ми часто маємо справу в повсякденному житті, наприклад, смисл (значення) слова «хліб» навряд чи потребує пояснень, так само «вода» тощо. Зі словосполученням «житній хліб» теж не повинно бути проблем з розумінням сенсу, лишень зазначимо однокореневість слів «жито» та «життя» й «житло», щоб отримати уявлення наскільки важливим смислом в предковічні часи була скромна зернова культура (на майбутнє занотуємо: різні смисли мають різну важливість, "вагу"). А як щодо «бездріжджовий хліб» — чи достатньо тямимо, що воно таке (ні, це не прісний хліб) і чому навколо цього стільки ...галасу в останні роки?
- Зі смислами новішими, що виникли в літературі (ще сенс!), та, ширше, дискурсі (сенс!), дещо складніше, адже багато які з них (більшість?) є абстрактними — їх неможливо "помацати", наприклад «любов», «рівність» (та, що з тріади liberté, égalité, fraternité), «патріотизм», «тосамість» («тожсамість», «утожсамлювати»), тощо. Втім оскільки корені багатьох з тих слів рідні, то нема значної проблеми збагнути сенс, якщо Знайко скаже щось кшталту "є достатньо підстав утожсамлювати «бездріжджовий хліб» й «хліб на заквасці»" (до того ж допомагає контекст, як бачимо);
- Значно складніше з найновішими сенсами, що запозичуються ззовні України, такими, як «шопінг», «нетворкінг», «краудсорсинг», «краудфандінг», «колаборація», «солдаут», «хайпувати» тощо, адже в тлумачних словниках (навіть тих, "іншомовних слів") вони відсутні, що не дивно з огляду на їхню ....навалу (не забудемо згадати і про "якість" наших словників). Позитивно те, що вдалий досвід впровадження в українську мову таких новотворів, як «літак» не забутий, то ж вже майже вкорінилися «спільнокошт» та «закупи».
Напевне для початку прикладів достатньо, лишень доцільно зазначити таке: уважний читач не може не помітити, що вище (як і нижче) жодного разу не використовується слово «поняття», яке є доволі розповсюдженим в Україні, а словник навіть подає його як первинний сенс — в тому сенсі, що смисл самого слова «смисл» визначається через значення слова «поняття». Одначе автору видається запозичення слова «поняття» з російської геть необґрунтованим, оскільки в українській мові слова «поняти»/«пойняти» наявні, але їх тлумачення дуже далекі від рос. «понимать». Інша ситуація зі словом «сенс», яке є широко практикованим синонімом слова «смисл» (і цей текст — не виключення), до того ж воно не має заміни при утворенні таких слів, як «безсенсовний», потрібних для точного відображення відповідних смислів.
Важливо ще (бодай стисло) сказати про те, звідки людина дізнається про смисли. Найчастіше, навіть майже завжди — зі слів інших людей (при читанні текстів або повідомлень, слуханні лекцій чи просто з усного спілкування)! Це основна причина, чому цьому тексту дано саме такий заголовок (а не "Смисл і Слово"). Ще додам про те, що вразило ("шокувало") мене ще в студентські роки: про те, як передають смисли (якже ж без цього пізнавати світ?) дітям, що народилися (увага!) сліпоглухими та навіть сліпоглухонімими, причому успішно вдавалося підготувати таких дітей навіть до вступу до університету та більше того, наукової кар'єри після його закінчення (читати, ще)!!
Значно рідше стається так, що людина створює новий сенс на підставі результатів власного мислення, але такі випадки становлять значно більший інтерес, бо ж йдеться не про передачу сенсу від людини людині, а про його "народження". Звісно для того, щоб поспілкуватися з іншими про цей сенс, в таких випадках доводиться викарбувати нове слово чи словосполучення. Наприклад, в процесі аналізу даних про розвиток економіки, експерт виявляє нове явище (приклад реальний, лишень викладений схематично — для стислості): замість того, щоб в усьому конкурувати одна з одною, компанії почали об'єднувати зусилля для проведення наукових досліджень (складна, довга і дорога діяльність), тим чином звужуючи "простір" конкуренції до конструювання виробів, їх виробництва та продажів. Щойно такий аналітик переконається, що дізнався про щось, варте повідомлення іншим, йому знадобиться якось ословити (вербалізувати) новий смисл, і він пише текст, в якому використовує новотвір , цього разу — «coopetition» (українською — «кооперенція»). Втім картина буде неповною, якщо не прислухатися до слушної думки невгамовного Знайко, що справжнім першовідкривачем ("батьком", а може "матір'ю") нового смислу є той невідомий/невідома, в чиїй голові най-найперше ...вигулькнула ідея «спершу об'єднати зусилля, а потім вже розійтися на конкурентний поєдинок», і якесь перше двійко компаній таке втілило, потім інші почали мавпувати (бо ж "шила у мішку..."), а тоді вже довідався той аналітик як про явище, і викарбував явищу "ім'я".
Надзвичайно важливу тему впливу на світогляд (а значить і діяльність) людей через маніпулювання поширюваних між ними сенсів відкладаємо.
Базові (засновкові) смисли для подальшої теоретичної роботи
Для початку обмежимося тим, що окреслимо коло тих смислів, і то приблизно, тобто натепер ще не переймаючись навіть тим, щоб перелік був вичерпним:
-
«тяма», «свідомість», «розум», «інтелект»;
-
«тямити», «розумувати», «метикувати», «міркувати», «думати», «мислити»;
-
«тямуща», «метикуватий», «кмітлива», «розумник», «мислитель», «мудрець» (намагався писати варіанти і чоловічого і жіночого роду, вважаю не зайвим зазначити, що більшість слів цієї групи можуть вживатися в іронічному/саркастичному значенні, але воно не є основним, на відміну від рос. «умник»);
-
«уявлення», «розуміння» (як іменник), «знання», «смисл», «сенс», «ідея», «концепція», «думка», «цінність»;
-
«світогляд», «ментальність», «парадигма», «упередження», «архетип»;
-
«дійсність», «реальність», «істина», «правда», «доля».
Якщо хтось з читачів матиме пропозицію по вдосконаленню (перш за все поповненню) цього списку, то автор буде вдячний, бо це піде на користь іншим читачам.
Звісно списком справа не обмежиться, важливо вибудувати (почати вибудовувати, бо це процесс нескінченний) «смислове поле» чи то «смислову мережу», що покаже, як сенси пов'язані один з одним, наприклад (імпровізований) ланцюжок
«дійсність»->«реальність»-> «світогляд» <-«ментальність»<-«парадигма»
Найгарячіші практичні смисли — політичні
Ці смисли певно є найактуальнішими для України з огляду на поточний історичний період і мабуть же ж всі знайомі зі мудрою приказкою:
"Якщо ти не займаєшся політикою, то політика займеться тобою"
До того ж більшість за нас знайомі не стільки з текстом тієї мудрості, як із "правдою життя". Люди зі значним досвідом та бодай мінімальним хистом до аналітики додатково зазначать, що в тій приказці навіть натяку на "період" нема, і підтвердять, що всяка періодизація тут ні до чого, позаяк політика впливає на життя людини завжди. Від періоду може залежати лише сила того впливу, часом позитивного, часом негативного, а найчастіше "всього потрохи" (в різних пропорціях). І суть в тому, що якщо людина є пасивною, а тим більше байдужою чи й безтямною щодо політики, то позитив може тільки трапитися, якщо пощастить. Знайко не забариться нагадати іншу мудру приповідку:
"Розумна людина знає як вийти зі скрути, а мудра людина знає як її уникнути (їй запобігти)"
в контексті якої зазначимо, що безтямність в політиці не дає шансів на перше (незалежно від того, наскільки людина є експертом поза політикою), а на друге й поготів.
То ж перейдімо до смислів, притаманних царині політики (лише приклади для унаочнення, не переймаючись "окресленням кола", себто повнотою списку):
- рішуче почнімо зі складного (хоча і далеко не найскладнішого): чи всі маємо хоча б (для початку) уявлення про те, що воно таке «інтерсуб'єктна реальність»? ...а трохи простіше — «суб'єктивна реальність»?
-
однією з тих інтерсуб'єктних реальностей, дуже важливою для політики, є «нація». Цей смисл звучить знайомо (бо звично, особливо з урахуванням прикметників кшталту "національний"), але важливо глибоко його розуміти, починаючи із істотних відмінностей між «нація» і «народ» (а ще є «суспільство» й «громадянське суспільство», а ще «громада» тощо), що для одних є перевагами, для інших недоліками — залежно від ментальності й політичних парадигм різних людей. Далі (чи глибше) йдуть відмінності між «етнічна нація» (варіант — «моноетнічна нація») та «громадянська нація» чи «політична нація», і, звісно, є ще багато інших важливих (бо ж "в деталях ховається...") тонкощів — до чого тут «титульна нація» тощо. В спільноті Enigma вже почалися перші спроби розібратися й пояснити іншим, наприклад, ось ще (правда це же на зовнішньому ресурсі), але це лише перші спроби, тобто лише початок відповідної "гілки" політичного дискурсу, до того ж, на жаль, замість пояснення пропонується (більш чи менш свідома, більш чи менш прихована) пропаганда тих поглядів, прибічником яких є автор;
-
«національне самовизначення» («національна самоідентифікація», утожсамлення себе з певною нацією), «національна ідентичність»;
-
також важливим смислом з числа таких (інтерсуб'єктних) є «республіка», останнім часом активний ("гучний") блогер-публіцист намагається в українському політичному дискурсі підмінити ним сенс «нація»;
до цієї ж групи варто віднести сенси «держава» (в обох варіантах — і як state, і як government, українським канцеляризмом «держапарат»),республіка
,відповідальний громадянин
-
у формуванні тих інтерсуб'єктних реальностей визначальну роль грає колективний суб'єкт, провідна верства — «широка еліта» (вузькою елітою є так званий політикум);
-
...а засобом поширення тих реальностей серед посполитого люду є «пропаганда», важливість якої (разом з близнюком «контрпропаганда») не є секретом для дописувачів Enigma (наприклад, ось ще, і ще, й ще тощо тощо — назагал саме ця тема домінує на Enigma);
-
...а інституціями, що мають безпосереднє відношення до пропаганди є фахові «публіцистика» й «журналістика», суспільно усталений стандарт якої (себто конкретизація сенсу «конвенційна журналістика» з виокремленням сенсу «громадянська журналістика») лише напрацьовується і цьому ще не видно кінця (наприклад);
-
...
Певне на цьому варто завершити, бо не варто все валити до купи. До того ж хто тепер любить "многабукав"? :)
Хіба що зробімо
підсумок:
Вищенаведене є найпершим кроком в подорожі до мудрості. Навряд чи цей крок міг би бути інакшим, ніж впровадження потрібних смислів (сенсів), що і було зроблено, а саме:
- впроваджено сам по собі сенс слова «смисл» (смисл слова «сенс», якщо більше смакує);
- окреслено обшир тих смислів, якими надалі будемо послуговуватися для розвитку теоретичної частини нашого дискурсу;
- щоб не відриватися від дійсності, вибірково (ілюстративно) наведено смисли з прикладної (не теоретичної), себто цілком практичної царини — політології (можна було з економіки чи екології абощо, але політика всіх випереджає по актуальності, до того ж тема політики пов'язана мало не з усім на світі, іншими словами, є "вузлом", по моднЬому — хабом, що пов'язує все інше воєдино).
Автор залишає за собою право і надалі удосконалювати текст цього есея (нотатки) і навіть передбачає, що таке відбуватиметься.
>> Відгуки щиро вітатимуться!! <<
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma