Не думау! Ок, давайте на чистоту. Є три види задротів. Задрот натуральний. Задрот хворобливий. Та - задрот з умислом.
Хто ми? Ми це - ми та наша країна. Розберемося.
Отже - Задрот натуральний. Це людина що попала в пастку. Тут і ментальність і залежність і мізки не на місці.
Задрот хворобливий. Це те ж саме тільки - мізки на місці,він ними працює, хворобу бачить, борсається а вилізти не може.
Задрот з умислом. Це приспособленці на довірі. Хамелеони.
З таких людей складається наша країна.
Надіюсь ми всі - задроти другого рівня - хворобливі. Тобто подаючі надію на одуження. Бо інакше нам усім буде каюк.
Дивимось. Кожному треба мати собі "дзеркало заднього виду". Як в авто. Дивитись на себе ,з боку, що горориш, куди йдеш тощо. Так само і країні. Країна має спостерігати себе зі сторони,як вона виглядає. Чи не їде юзом, чи в стовб, чи в канаву.
Ще краще їхати не просто рівно а з форцом,тобто - майстерно. Щоб іншим заздрісно було. Тоді в нас буде драйв та відчуття власного зросту.
А що ми бачимо? Жопа,жопа , жопа... Скрізь. Про це кричать задроти.
При чому - всі категорії разом. Тільки одні це кричать з безнадьоги, інші - надіючись що виберуться а - головна маса - спеціяльно. Бо лохів краще розводити нагнавши хвилю та верещачи - тонемо!
В результаті страждають усі. Крім третьої категорії. Бо вона вивезе все , "на збереження" і ...зникне.
До таких можна прирахувати всих олігархів,політиків та їхніх слуг - прилипал, флюгерів тощо.
Крім того, до них відносяться і цілі країни - сусідки, яким поласувати крихтами розваленої країни теж цікаво.
А головний бенефіціар цього гвалту - вороги. Країни агресори, "та сторона".
Тому розберемося - як відладнати систему щоб вона не розсипалася на атоми? Почати її збирати. Тут справа - другої категорії задротів. Бо вони це все бачуть, сприймають але зробити нічого не можуть.
По перше бо головна маса - клінічні задроти. Вони нічого не бачуть а тільки волають. Третя категорія - псевдозадроти , самі небезпечні бо їх задача керувати - першою категорією - підкидаючи дровцят.
Тому,нам, другої категорії треба відлагодити так щоб і треті заткали писки і перші - взяли від них приклад.
На тонучому кораблі з цим порається капітан. Пістолетом. Бо як що паніка зажена всих пасажирів на один бік то вони перекинуться. Але йому мають допомагати небайдужі та розуміючі.
Для цього потрібно морально - етичний фон перевести в благонадійливий. Щоб заспокоїти головний рівень задротів - клінічних. Тідійде все. Заспокійливе, обіцянки, веселе кіно тощо. Тобто все те що налаштовує на спокій. Щоб країну не ковбасило та олігархи б не хайпували.
Друга задача поважча. Змусити політиків та їх слуг - заткати писки. А це не легко. Бо ж "усі дбають за народ".
А народ, тим часом, тихо йде на дно.
Кажуть - гроші люблять тишу, привєс та приплод теж. Бо на фронті не будуть розвиватись сім'ї.
Та це не так. Семе в срачі та праці ліктями , звикли добувати собі ласі шматки олігархи тощо.
Тому що їх мета не налаштувати країну а роздерти та вивезти.
Так що встаючи вранці - дивимося в дзеркало, на синяки під очами, мішки, потім новини, потім в голову. Що там коїться.
Якщо вночі не спав, срався з різними провокаторами, на роботі теж саме, в телевізорі теж, новини повні крові та люті...
Вчені робили на собаках досліди. Дратувли їх. І доводили до інфаркту. Собак.
В Україні головна причина смерті не війна, і не ковід. Ковід на останньму. Інфаркти. Війна - поряд з ковідом.
Інфаркти випереджають на десять пунктів. Далі - автокатастрофи.
Алкоголь, як не дивно, що рятує від інфарктів , на останніх місцях , десь біля ковіду.
Картина ясна. Ми мремо від істерії. Капітану слід припинити цю паніку. Шляхом розстрілу пару істероїдів. А всим іншим - заткнутись. Бо втонемо усі.
Ось чому радянські кіна до сих пір популярні. Не тільки тому що ностальгія. Там казка. Вимисел про доброго та мудрого радянського вченог, міліціянта, директора тощо.
Навіщо це? А я вам скажу. Після війн, революцій, коли народ був виснажений, був запит на спокій. Щоб плодилися.
А ми вимираємо! В нас теж війна. Нам теж потрібна казка.
Створіть або здохнемо.
Роздивимось модель сім'ї. Встаєте вранці, - дружина -
- ой , знов ти вчора набухався, знов кран тече, знов жерти нема чого...
А є інший варіант. Позитивний. Дружина -
- Дякувати Богу, що ми разом, доброго ранку, що тобі приготувати? В мене там кран протіка , зроби , будь ласка...( ще й спідничку поправить...)
Як гадаєте, з яким настроєм ви почнете і з яким закінчити ви свій день? Вірно - в першому випадку ви зайдете до кав'ярні та приймете стопку горілки - хай гавкає.
А в другому - до квіткового магазину, "увечері щось намічається..." Звісно що в такій сімї , і гроші будуть і лад і любов.
Бо розумні. Не тому що в ниє є достаток,жінка красуня а чоловік Шварцнегер. А тому що вони бачать позитив, коли як - перші бачать тільки негатив. І силою бажають викликати до себе любов та повагу.
Любов та повагу треба вирощувати. Саджати, поливати, здобрбвати... як квіти.
Тоді і інші потягнуться.
Ось ви кажете що росія - зло. Звісно що - зло. А - ми? Ми теж. Тільки росія зло - нам. А ми - зло - самі собі.
-------------------------
Конкуренція справа добра. Політична теж. Але можна конкурувати - хто більше нагадить а можна навпаки - хто більше скаже про нас доброго.
Чомусь хліб печуть з дріжжами,щоб ріс. А не з цементом - щоб важчий був. А в нас здається всі діють так - чим гірше - тим краще.
Ми самі винні в тому що в нас такий безлад та біда. Бо бачимо тільки безлад та біду. І множимо її в ЗМІ як "з вертюжка зірвалися" , неначе нічого гарного не трапляється.
--------------------------
Закінчу притчею.
Якось три друга спорили. Оптиміст, песиміст та похуїст.
Не договорившись вирішили - піти кожен власною дорогою щоб потім встрітись знов,обговорити.
Пройшов рік. Зустрілись. Питають одне одного...
Відповідають;
Оптиміст- Я всю дорогу зустрічав тільки добрих людей, кругом все добре.
Песиміст. А я скрізь бачив тільки горе та кров....
Похуїст. А мені пох, все по барабану - шо ви там паритесь, живіть як живеться.
-------------------------------
Як жити вам - не мені казати, сам такий. Та краще, всеж, вранці, вдивлятись в дзеркало з питанням - Хто я?
(взято з потолка )
Гибискус любит влагу. Поливать его нужно обильно, чтобы земля в горшке полностью пропиталась водой. Но и слишком часто поливать китайскую розу не стоит – верхний слой земли должен успеть подсохнуть. Осенью и зимой полив должен быть умеренным, примерно через 2-3 дня полсе того, как просохнет верхний слой...
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma