Навесні 1942 року, командуванню вермахта стало зрозуміло, що штатні протитанкові підрозділи не можуть впоратися з чисельністю радянських танків Т-34 та КВ й піхоті доводиться розраховувати на власні сили у бою: на підривні заряди та ручні гранати. Аби заоохочувати та відзначати тих, хто спромігся особисто знищити ворожий танк у бою, або захопити бронемашину, 9 березня 1942 року, від імені фюрера, була впроваджена нарукавна нашивка.
Офіційно, нагорода йменувалася «Спеціальний знак за особисте знищення танка» (Das Sonderabzeichen für das Niederkämpfen von Panzerkampfwagen durch Einzelkämpfer), але її стали називати «Знак винищувача танків» (Panzerknackerabzeichen) або «Знак за знищення танків» (Panzervernichtungsabzeichen).
Нашивка мала вигляд горизонтальної смуги срібного галуна розміром 90х32 з двома чорними окантовками по довгих боках. По центру кріпився металевий силует Pz.Kpfw.IV, хоча, логічніше було розмістити тридцятьчетверку. Розміщувалась «панцеркнакерабцайхен» на правому рукаві, на рівні клапану нагрудної кишені. При отриманні нашивки 1 класу, чотири попередні знімалися.
У чотирьох повторних знищень танка (тобто за 5 танків), видавалася вже золотиста нашивка з позолоченим танком. Більш за всіх танків, знищив командир 7-го гренадерського полку Гюнтер Фіценц, усього - 21. Він мав 4 нашивки золотом й одну срібну. Усього було скоєно 18541 нагородження «сріблом» та 421 «золотом».
На фото: 1. Нашивка Panzerknackerabzeichen; 2. Кавалер лицарського хреста Петер Кисген інструктує з використання «панцерфауста», він носив кілька срібних нашивок замість одної золотої.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma