Ще в лютому написав текст "Спецоперація "Коронавірус", в якому йшлося про те, що дії/бездіяльність української влади в цьому питанні більше нагадують якусь багатоходівку, смисл якої стане зрозумілим трохи пізніше. "Пробний шар" з міністерства охорони здоров'я запустили вже в березні - тиждень тому, натякнувши, що може бути введена заборона на масові заходи. Саме тоді й з надр Верховної Ради виринула інформація про те, що остаточне голосування Закону про продаж землі заплановано на 20-ті числа березня.
Тепер все стає зрозумілим. Якщо Кабмін з 12 березня по 3 квітня забороняє масові заходи, в тому числі акції протесту, то маємо "теплу ванну" для народних слуг з їх неоднозначним земельним законопроектом. Адже а ні до, а ні під час ухвалення його жодних мітингів чи акцій проводити буде не можна. А потім воно вже якось буде... У всякому випадку саме така логіка скоріш за все блукає коридорами на Банковій та Грушевського. В котрий раз вони "зроблять нас разом". Тому, якби в Україні б не було жодного випадку захворювання на "коронавірус", то його б мали б вигадати. Або, скажімо, привезти з Італії. Щось подібне й відбулося.
А далі вашій увазі текст від Гліба Бабича, який повністю співпадає з моїми думками:
Ну хто ж буде сперечатися з необхідністю карантину?
Це як сперечатися з необхідністю копати бліндаж на передовій.
Однак.
У мене є ряд наївних запитань.
Якщо вже я почав порівнювати ситуацію з передовою, скажіть, а у нас є хоч який-небудь план оборони, крім бліндажів?
Пересидіти обстріл в бліндажі - це правильно. А ось сидіти під землею під час повноцінної атаки - навіть не ілюзія безпеки. Це гарантоване очікування кінця.
Скажіть, а що там з планом взагалі?
Які сили і засоби задіяні? Що на флангах, що в тилу?
Обмеження на масові заходи і карантин для школярів і студентів - це добре.
А куди подінуться кілька мільйонів дітей відразу і в цілому по країні? Особливо, молодшого віку? Та й старшого, у яких весна буде свербіти в усіх місцях.
Що передбачено для їх батьків? З ким залишити вдома молодших? Як стежити за старшими?
А наскільки будуть захищені діти, що сидять вдома, до яких батьки їдуть в набитому метро і маршрутках? Що проходять через супермаркети по дорозі з роботи, на якій немає карантину?
Якими методами будуть захищати їх батьків в місцях неминучого скупчення?
Що з церквами?
Що з контролем і скасуванням закордонних рейсів?
Що з контролем населення, що переміщається всередині країни, що знаходиться на карантині?
Що з аеропортами, вокзалами, автовокзалами, в'їздами в міста - і всією цією нудною інфраструктурою?
А що там з карантинними койками у лікарнях? А з мобільними карантинними шпиталями?
А з медичними протиепідемічними групами?
А з тест-системами?
А з дезінфекцією?
А з масками, які масово продавали за кордон останні місяці?
А з запасом ліків?
А з запасом продуктів і води, на критичний випадок?
А з готовністю силових структур, включиться в забезпечення заходів?
А з захистом від вірусу самих силових структур?
А з захистом і забезпеченням воюючою армії?
Що з інструктажем населення? Як берегтися (по пунктам і з кожної праски)? Що робити?
Що не робити? Куди і як звертатися коли захворів?
Що робити, якщо хворий не бажає їхати в карантин?
Як уникнути паніки?
Хто захистить від проявів паніки, якщо умовними Санжарами стане, скажімо, Київ?
Ой, а що з Верховною Радою, в якій «збіговисько» «монобольшості» куди більше 200 чоловік?
Вони встигнуть, не шкодуючи себе, прийняти все, через що ми готові вийти на вулицю?
Або посидять в ізоляторі, для загальної гарантованої безпеки?
Хто відповість мені на ці питання? Чому я до сих пір не бачу хоча б часткових відповідей на них?
Хоча б ознак дії?
Хто переконає мене, що необхідні, але непотрібні без інших, заходи, вводяться владою з похвальною швидкістю, щоб захистити мене від вірусу?
А не просто, щоб захистити себе від мене?
Або танці з карантином - це черговий цирк?
Тому, що якщо немає відповіді на мої запитання - вірус все одно прийде.
Ну, або не він сам - а паніка його імені. Яку старанно гріють вже місяць, без всякої реальної дії. Крім дешевих, і трохи огидних шоу з «обсерваціями».
Я готовий до карантину, і будь-яких заходів з оборони від вірусу.
Я не готовий до імітації, бо знаю, чим вона закінчується в критичній ситуації.
Думайте, дивіться, задавайте питання, домагайтеся відповідей.
Ні в одному карантині не заборонено думати.
Не бійтесь, і не панікуйте. Будьте обережні і розумні.
Бо є зараза гірше, і небезпечніше ніж коронавірус.
І її влаштовує ваша паніка і розпач.
...Перша ж частина мого тексту про "спецоперацю" тут -
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma