Вже три місяці нема жодного обміну. Три місяці не звільнили жодного українця з полону. Родини просто в розпачі. Наближається, та ні, вже прийшла зима: холод, хвороби, авітаміноз.
Для військових - нові запеклі бої з чокнутими рашистами. Для цивільних - постійні загрози ракетних ударів, постійні повітряні тривоги та очікування чергового блекауту. Але ми дома, ми вільні, ми самі можемо, чи хоч спробуємо, захистити себе.
З полоненими все інакше. А в країні, що чхала на міжнародне право, та окремо смачно харкнуло на Третю Женевську Конвенцію про права полонених - це навіть страшно собі уявити. Страшно уявити навіть пересічному українцю, а що переживають рідні хлопців, що перебувають у полоні?!!!
Тому родини вирішили звернутися до влади з листами. Кожна родина звертається окремим листом. Але листи з спільним змістом.
Чи це допоможе?
Якщо чесно, то я впевнена, що влада докладає величезних зусиль до звільнення полонених. Але не все залежить саме від них.
Чи змінять щось ці листи? Вважаю, трохи піддадуть жару, не дадуть розслабитись тим, хто відповідальний за полонених та зниклих.
Чи на користь ці листи? ТАК! Під лежачий камінь й вода не тече!
До вашій уваги лист:
Президенту України
Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України
Володимиру ЗЕЛЕНСЬКОМУ
Головнокомандувачу Збройних Сил України
генералу
Валерію ЗАЛУЖНОМУ
Міністру оборони України
Рустему УМЕРОВУ
Начальнику Головного управління розвідки Міністерства оборони України
генерал-майору
Кирилу БУДАНОВУ
Голові Служби безпеки України
генерал-майору
Василю МАЛЮКУ
Міністерство Закордонних справ України
Дмитру КУЛЕБА
Уповноважений Верховної Ради
України з прав людини
Дмитру ЛУБІНЕЦЬ
Міжнародний Комітет Червоного Хреста
Юрг ЕГЛІН
Секретарю Координаційного штабу
з питань поводження з військовополоненими
Дмитру УСОВУ
Від _______________
0000, м. Київ, вул.,
(моб. № +380
@gmail.com)
ЗВЕРНЕННЯ
(в порядку статті 10 Закону України “Про національну безпеку України” статті 21 Закону України та Указу Президента України про звернення громадян 109/2008 від 07.02.2008) щодо сприяння у визволені з полону військовослужбовців всіх військових частин
Звертаюсь до Вас, як до глави держави України та гаранта Конституції України, щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, який гарантований статтею 102 Конституції України.
Я, ПІБ (дружина, мати, батько, брат, сестра) військовослужбовця (назва бригади ), звертаюсь до Вас щодо сприяння в отриманні інформації, встановленні зв’язку та сприянню визволення з полону військовослужбовця ПІБ, число місяць рік народження, звання , посада вч А0000, який вже більше року знаходяться у полоні (рф та так званих лнр, днр.)
Наш рідний з перших днів повномасштабного наступу тримав оборону. Гідно виконував наказ, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення, національної безпеки, а також відсічі та стримуванню військової агресії російської федерації в (Маріупольському гарнізоні, Луганському, Бахмуті ) Опинившись в оточенні на території (заводу «ММК ім. ІЛЛІЧА» та ПрАТ «МК АЗОВСТАЛЬ», Луганський напрямок, Київський напрямок, Херсонський напрямок, Запорізький напрямок) наш рідний був захоплений представниками збройних сил російської федерації в полон, де й перебуває на теперішній час (зник безвісти ). (На території заводу ММК ім. ІЛЛІЧА знаходився військовий шпиталь, де перебували важко поранені військовослужбовці, які також в полоні. Разом з 56 ОМПБр були затримані військові інших підрозділів, такими як полк 36 бригада морської піхоти, полк АЗОВ, НГУ, ТРО, прикордонники, національна поліція і інші підрозділи ЗСУ.) Всі вони, до останньої хвилини, залишаючись відданими Присязі на вірність українському народові, виконували свої бойові завдання захищали свою БАТЬКІВЩИНУ і свій народ.
Згодом наших захисників вивезли в різних напрямках, на територію російської федерації та на непідконтрольні території до СІЗО та колоній так званих днр та лнр.
Більшість з полонених, на данний момент, не підтверджені стороною країни-агресора і Центральним Агенством з Розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста. Інформація про їх перебування в полоні є в Об'єднаному центрі з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб внаслідок збройної агресії рф при СБУ. Рідні інформацію про їх перебування в полоні отримують зі слів звільнених з полону військовослужбовців а також різних інтернет ресурсів, де опубліковують відео та фото з нашими рідними. У військовій частині, більшість з них, мають категорію обліку «Зник безвісті за особливих обставин».
З березня місяця ми отримуємо безліч інформації від рідних 36 бригади морської піхоти та 56 ОМПБр, підтверджень що з колоній рф Іванівської області м. Канишма, Володимировської області м. Ковров , окупованої території України Луганської області м. Суходольського колонії 36, повернули тіла наших загиблих, закатованих захисників, яких не лікували, не годували, піддавали тортурам, яких взяли у полон у м. Маріуполь завод Ілліча. Рідні яким казали чекати, Вони живі у полоні , повернуться.
Згідно до ст. 34 Конституції України та ст. 5. «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для захисту своїх прав, свобод і законних інтересів.
Ключовим у визнанні права людини на життя за Конституцією України є положення, згідно яких, це право є невід’ємним (частина перша статті 27), невідчужуваним та непорушним (стаття 21). Конституція України проголошує, що конституційні права і обов’язки, зокрема право людини на життя, гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга статті 22), що забороняє внесення будь-яких змін до Конституції України, якщо вони передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина (частина перша статті 157). Не допускається також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22).
Відтак, за своїм змістом положення частини другої ст. 22 Конституції України передбачають, з одного боку обов’язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з іншого – утримуватися від прийняття будь-яких актів, що призводили б до скасування конституційних прав і свобод, а отже – і права людини на ЖИТТЯ.
Цим зверненням ми маємо на меті активізувати процес дотримання зобов’язань вищого керівництва країни та міжнародних організацій. Тому вважаємо за необхідне:
- скласти у найкоротший термін списки важкопоранених і з загостреними захворюваннями на безпосередній (позачерговий) обмін;
- посприяти наведенню правильного обліку військовослужбовців та зміни категорії обліку «Зник безвісті за особливих обставин» на категорію «Перебуває в полоні держави – агресора» про що ,згідно порядку повідомити родині;
- зобов’язати Оперативне командування та підпорядковані йому частини та підрозділи, запровадити зміни до обов’язків робочої групи з питань захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих або зниклих безвісті за особливих обставин військовослужбовців;
- здійснити аналіз прийнятих рішень і проведених заходів щодо інформування родин військовополонених захисників всіх військових частин головою комісії з питань обліку, розшуку, обміну військовополонених, а також безвісті зниклих за особливих обставин;
- разом із Координаційним штабом з питань військовополонених, СБУ, Уповноваженим ВРУ з прав людини, постійно сприяти найшвидшому поверненню військовослужбовців, важкопоранених та із загостреними захворюваннями у найкоротший термін;
- Внести зміни в облік військовослужбовців, щоб для зміни категорії обліку була можливість враховувати свідчення звільнених з полону осіб;
- Терміново організувати і провести зустріч з представниками ОП, СБУ, ГУР, МОУ, МЗС, МКЧХ, МВС, уповноваженим від ВР з прав людини, ООН для обговорення плану дій стосовно повернення полонених військовослужбовців.
- Відновити в терміновому порядку перемовини щодо обміну полоненими та підтвердженням зниклих безвісти полонених військовослужбовців та цивільних заручників !!!
Про вжиті заходи, прошу Вас доручити відповідним посадовим особам, проінформувати письмово на мою адресу!
З ПОВАГОЮ ,
родина військовослужбовця ОМПБР вч А0000
00.00.0000 підпис ПІБ
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma