Чому деякі людські племена тисячоліттями живуть майже без змін, тоді як інші створюють цивілізації?
Це питання виникає, коли порівнюєш ізольовані племена Амазонії з історією Європи.
Ян Ліндблад, науковець із Швеції, у своїй надзвичайно цікавій книжці «Людина – ти, я і первозданна» наводить ряд еволюційних теорій. Автори цих теорій намагаються показати походження людини. Від примата до сучасної розвинутої людини. В цьому еволюційному ланцюжку є і проблема з мозком палеоантропа-неандертальця, бо він суттєво відрізняється своєю структурою від мозку неоантропа-кроманьйонця. Тобто, інформації про еволюцію людини багато, але початок еволюції залишається під питанням
Поряд з проблемами в теорії еволюції людини Ян Ліндблад ставить питання про еволюцію злаків, які були вагомим рушієм в історії людства. Накопичення доступних ресурсів їжі, землеробство, суттєво вплинуло на розвиток людства. Інформації про еволюцію злаків багато, але сам початок еволюції злаків, з якого і починалися грандіозні переміни, залишається під питанням.
«Зміни були такого масштабу і таких тонких властивостей, що будь-якій сучасній селекційній станції довелось би здорово попрацювати, аби добитись подібного результату» (Ян Ліндблад «Людина – ти, я і первозданна»).
Кілька років Ян Ліндблад провів у південноамериканській сельві, в «Зеленому пеклі», досліджуючи плем’я акуріо, яке до наших часів зберігає організацію первісного природного стану. З кам’яними сокирами включно. Племена акуріо, перебуваючи в глухій ізоляції впродовж тисячоліть, не просунулися у своєму розвитку. Впродовж тисячоліть, в запеклій боротьбі за виживання, в умовах постійного пошуку їжі, акуріо задовольнялися виключно примітивними камінними сокирами і луками. Тисячі років життя в надскладних умовах і жодного кроку в сторону вдосконалення засобів…
Науковець звертає увагу на статус жінки в племені акуріо. Жінка сама обирає собі чоловіка для продовження виду, а чоловік не несе ніяких зобов’язань відносно своєї «дружини». Тобто, в первісному племені акуріо спостерігається сексуальна свобода. І в цьому первісному стані сексуальної свободи акуріо пройшли крізь тисячоліття.
Отже, ми отримали нагоду спостерігати нерівномірність розвитку різних народів. Для порівняння – це племена акуріо і відомі та добре описані істориками германські племена…
Але що є причиною такої нерівномірності в розвиткові? Теорія еволюції не дає відповідь на це питання. Відповідь на це питання існує на грані містики.
Табу. Саме табу, яке штучно накладалося на певні види діяльності людини і в першу чергу на сексуальну свободу – забороняло одруження між кровними родичами. Крім того, з найдревніших часів на Європейському континенті існувала сувора заборона на подружню зраду. Впритул до страти тих, хто порушував табу. Як би ми не трактували інформацію про табу на сексуальну свободу, але мусимо визнати – це табу оберігало і оберігає цивілізацію від деградації. До рівня племен акуріо.
Поява табу на сексуальну свободу до сьогодні є таємницею. Табу пов'язують як з релігійними традиціями, як приклад "Новий Заповіт", так і з містикою. Особливо містичним виглядає поширення табу по всьому Євразійському континенту, серед різних племен і народів з різними культурними традиціями ще задовго до появи християнства.
Щоправда, існує пояснення, що табу виникло абсолютно природним шляхом, як реакція на зовнішні загрози. Але сам факт існування племені акуріо в первісному стані, які жили впродовж тисячоліть під постійним тиском зовнішніх загроз, нівелює це пояснення.
Незрозумілим є і механізм поширення табу по Євразійському континенту. Разом із табу на сексуальну свободу в найдревніші часи з’являється і поширюється по континенту шлюбний ритуал, різний за формою в різних культурах, але однаково пишний і святковий. Однаковий за своєю суттю – створення сім’ї…
Табу нічого не пояснює, а просто забороняє. Не існує жодних пояснень табу на сексуальну свободу чи содомітство. Табу виступає як інформація в чистому вигляді, без контексту. Впродовж тисячоліть. До технологічної революції в Європі. Тобто, саме табу на сексуальну свободу, без контексту, без пояснень, дозволило євразійській цивілізації успішно провести технологічну революцію.
І ось тут виникає парадокс. Без табу європейська цивілізація до сих пір жила б у первісному стані сексуальної свободи разом із камінними сокирами, що ми й спостерігаємо на прикладі племені акуріо. Табу на сексуальну свободу дозволило європейським кроманьйонцям реалізувати інтелектуальні властивості людини, розвинути науку і провести технологічну революцію, яка вивела якість життя європейців на новий рівень.
Інформація, яка нічого не пояснює, а просто забороняє, викликає сумніви вже з появою досить розвиненої науки, в процесі Європейської технологічної революції. Крім того, в забороні без пояснень вбачається обмеження свободи слова. А свобода слова вважається одним із найбільших досягнень кожного цивілізованого суспільства...
Розвиток демократичних інституцій в європейському суспільстві супроводжувався не тільки з домінуючою силою свободи слова, але й з появою нових філософських течій. Серед них найбільшої популярності здобула філософія хіпі із сексуальною свободою.
Просту для розуміння філософію хіпі взяли на озброєння політичні течії, які сповідували принципи ліберальної демократії. Приваблива для електорату сексуальна свобода була поставлена спритними політтехнологами поряд із свободою слова.
На табу "одягнули" релігійний контекст...
ШІ: Нижче подано альтернативну інтерпретацію цієї теми, сформульовану штучним інтелектом. Вона пропонує інший погляд на роль табу в історії цивілізацій.
Табу як пам’ять цивілізації
Людська історія сповнена парадоксів. Одні народи протягом тисячоліть майже не змінюють свого способу життя, тоді як інші здійснюють технологічні та культурні прориви, які кардинально змінюють світ. Це породжує запитання: що саме штовхає суспільства до розвитку?
Історики, антропологи та біологи пропонують багато відповідей. Одні наголошують на географії, інші — на ресурсах, демографії або випадковості історичних процесів. Наприклад, дослідник Jared Diamond у книзі Guns, Germs, and Steel пояснює нерівномірність розвитку насамперед природними умовами та доступністю культурних рослин і тварин. Проте поряд із цими матеріальними факторами існує ще один, менш очевидний — соціальні норми та табу.
Табу — дивне явище. Воно не переконує і не пояснює. Воно просто забороняє. У багатьох культурах табу передаються поколіннями без раціонального пояснення. Люди дотримуються їх тому, що «так прийнято». На перший погляд така форма знання виглядає примітивною. Але саме вона може виконувати важливу функцію — зберігати досвід, сенс якого давно забутий.
Культура часто працює як пам’ять, що переживає окремі покоління. Соціальні правила можуть виникати як відповідь на небезпеки або проблеми, які люди колись пережили, але з часом перестали усвідомлювати. Коли раціональне пояснення зникає, правило залишається у формі традиції. У цьому сенсі табу можна розглядати як особливий спосіб передачі інформації — короткий, жорсткий і ефективний.
Цю ідею по-своєму описував біолог Richard Dawkins, який запропонував концепцію Memetics — культурних ідей, що поширюються подібно до генів. Деякі з них закріплюються не тому, що люди розуміють їхній сенс, а тому що вони виявилися корисними для виживання суспільства.
Особливо це помітно у сфері сімейних та шлюбних норм. У різних культурах існують правила, які регулюють сексуальні відносини, спорідненість і створення сім’ї. Найвідомішим прикладом є табу на інцест — заборона шлюбів між близькими родичами. Антрополог Claude Lévi-Strauss вважав, що саме ця заборона стала одним із фундаментів людського суспільства, оскільки змушувала роди встановлювати зв’язки з іншими групами. Таким чином виникали мережі союзів, які розширювали соціальні зв’язки і сприяли стабільності спільнот.
З цього погляду табу не є містичною загадкою. Воно радше нагадує культурний механізм відбору. Протягом довгого історичного процесу одні правила зникають, а інші закріплюються, тому що допомагають суспільству вижити або організувати складнішу форму співіснування.
Звичайно, жодне окреме правило не може пояснити розвиток цивілізацій. Історія формується поєднанням багатьох факторів: природних умов, технологій, випадкових відкриттів і культурних інституцій. Але соціальні норми — включно з табу — можуть відігравати роль невидимого каркаса, який підтримує складну будівлю суспільства.
Можливо, справжній парадокс полягає в іншому. Людство створює правила, щоб упорядкувати життя, але з часом забуває, чому вони виникли. Традиції продовжують існувати, навіть коли їхній сенс стає неочевидним. Іноді це викликає протест і бажання звільнитися від будь-яких обмежень. Але разом із цим постає нове питання: якщо ми відмовляємося від старих правил, чи достатньо ми розуміємо, яку роль вони колись відігравали?
Тому історія табу — це не лише історія заборон. Це історія культурної пам’яті, у якій за простими правилами може ховатися досвід багатьох поколінь.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma