«Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них»
«Євангеліє від Матвія 18:20»
«Класична фізика мала за основу припущення – або, якщо можна так сказати, будувалася на ілюзії, – що можна описати світ або, принаймні, частину світу, не кажучи ні слова про нас самих. Дійсно, в якійсь мірі це можна було зробити…
Бор про квантову теорію: якщо шукають гармонію в житті, то не можна забувати, що у грі життя ми одночасно і його глядачі, і його учасники…» (Вернер Гейзенберг «Фізика і філософія»)
Щонайменше чотири тисячоліття минуло з часу становлення, з часу усвідомлення і самоорганізації цивілізації неоантропів. За чотири тисячоліття людство перепробувало різні моделі організації свого суспільства, від «природної демократії» – через деспотію різних типів з авторитаризмом включно, через республіку і абсолютну монархію («Кульмінація: Тіт Лівій ”Історія Риму від заснування Міста“») – до конституційної монархії та демократії вже в сучасному розумінні. За чотири тисячоліття було написано тисячі томів різних філософських і наукових трактатів, які мали б врегулювати взаємовідносини як в середині кожного суспільства, так і поміж державами. Нарешті друга світова війна, найкривавіша за всю історію цивілізації неоантропів, яка, крім усього, ще й принесла новий вид зброї, здатної повністю знищити цивілізацію, закінчилась деклараціями і угодами, які мали б забезпечити мир та людські взаємовідносини на невеликій планеті Земля, загубленій в безмежних просторах Всесвіту…
Було створено ООН, як гаранта безпеки сучасного світу, як регулятора взаємовідносин між країнами. Створено десятки гуманітарних міжнародних організацій, які мали б оберігати цивілізацію від гуманітарної кризи
І результат?
Але ми ще не згадали про сучасну науку і науковців, на яких Миколай Кузанський покладав особливі надії у вирішенні цивілізаційних проблем і які в уяві пересічних громадян є своєрідним квантом дії глобалізованого суспільства.
Починаючи з початку ХІХ століття, з початком Європейської технологічної революції, наука зробила гігантський стрибок, від перших парових двигунів на незграбних прототракторах до електрокарів, до цифрової революції, в результаті якої комп’ютер, телевізор, радіо, фото та відео апарати помістилися в невеликий смартфон в купі з міжконтинентальним відеозв’язком, що межувало із надзвичайно сміливою фантастикою ще сорок років тому…
А ще сорок років тому людство мріяло вже не тільки про польоти в Космос і на сусідні планети, людство марило вже міжзоряними перельотами. Бо після висадки землян на Місяць польоти на найближчі планети Сонячної системи вже були зовсім не фантастикою. Зрештою, навіть на самому початку двадцять першого століття Ілон Маск анонсував свою програму висадки перших колоністів на Марсі і цей сміливий порив знайшов відгук у серцях романтиків.
Але вже на початку двадцять першого століття релятивісти, вслід за останніми романтиками, з великою помпою почали закопувати в землю поблизу Женеви кілька десятків мільярдів євро вкупі з гучними обіцянками зробити грандіозне відкриття і переписати заново основи фізики. А сміливці навіть почали розповідати про телепортацію…
І результат?
Сьогодні ми з жахом спостерігаємо тотальну деградацію озброєної цифровими технологіями цивілізації неоантропів. З жахом, тому що ця акція відбувається якщо не за активної участі, то при мовчазній підтримці науковців – справжньої еліти кожного суспільства. Бо деградація – це втрата здатності мислити в багатовимірних структурах, де присутність, етика і фізика складають єдине ціле…
Приклад? Хто саме розробляє в московії смертоносну зброю для вбивства українців? Посполитий Іванов чи сантехнік Сідоров? А відомий фізик з московії при цьому робить вигляд, що війни для нього не існує взагалі і що його колеги по науковому цеху вбивають українців виключно заради зарплати, і заради нестримного бажання погрітися на Багамах. А московити-фінансисти в купі з московитами-економістами організовують виробництво зброї масового знищення українських дітей виключно “із-за агромной любві к родінє, котороя вот-вот станєт прєкрасной”… А посполитого Іванова та сантехніка Сідорова женуть на убой під Покровськ під маршові речитативи фінансистів-економістів та за мовчазної згоди наукової еліти московії, бо ”баби нових сідорових с івановими нарожают“.
Так коли саме почала розвалюватися «Вавилонська вежа», яку з натхненням почали зводити перші європейські романтики-ентузіасти, двигуни технологічної революції?
Ми вже звертали свою увагу на різні способи сприймання однієї і тієї ж інформації, і що саме цей ґандж викликає більшість конфліктів, і не тільки побутових. На те, що легкий жарт, кинутий мимохідь, без якогось злого умислу, може викликати агресію. Що навіть науковці, які зробили грандіозне відкриття у квантовій механіці, яке визначило подальший розвиток сучасних цифрових технологій, впритул не змогли визнати фундаментальних законів цієї ж квантової механіки…
Спосіб сприйняття інформації формує світогляд. Найпоширеніший – це релятивістський світогляд, при якому за об’єктивну реальність визнається тільки те, що визначається органами чуття, або ж тільки те, що можна дослідити за допомогою механічних інструментів…
«4 І сказав змій до жінки: “Умерти – не вмрете! 5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро і зло”» («Книга Буття»)
Ілюзії. Так, ілюзії оберігають нашу свідомість від перевантажень у ранньому віці. Ілюзія – це не просто захист, а перехідна форма мислення, яка дозволяє адаптуватися до складності взаємовідносин. Далі, в дорослому житті, об’єктивна реальність руйнує ілюзії. І в цьому стані вже тільки від способу сприйняття інформації (і від зовнішнього впливу) залежить, наскільки швидко людина адаптується до нових умов…
В цьому сенсі вважається, що саме релятивістський світогляд, сформований генетично чи здобутий з досвідом, сприяє кар’єрному зростанню і устаткуванню комфортного життя. Так і є на певному етапі життя. Однак релятивістський світогляд не оберігає людину від побудови нових ілюзій. А особливо – від ілюзії контролю. І тут вже проблема не в самій ілюзії, а в нездатності людини трансформувати її, втративши ту мить, коли ілюзія стає догмою, а не перехідним етапом життя…
Впродовж останніх трьох століть цивілізація неоантропів перетерпіла купу війн, революцій і соціальних експериментів, які організовувалися релятивістами-прагматиками, і які, без сумніву, були спрямовані на вдосконалення соціальної організації будь-якого суспільства, на забезпечення комфортного життя кожної людини і суспільства в цілому.
Разом із соціальними революціями релятивісти проводили й культурні революції. За допомогою становлення нових видів мистецтва, особливо за допомогою художнього реалізму, релятивісти надіялися відкрити внутрішній світ людини, чим підштовхнути кожну людину до дійсно величного і прекрасного…
Але впродовж століть фіналом кожної революції і кожного революційного соціального чи культурного експерименту була деградація самих революціонерів. І всього суспільства, яке активно чи пасивно, але підтримало революціонерів…
Ілюзія силового розв’язку всіх проблем, ілюзія культурної еволюції, ілюзія нових соціальних експериментів, які вперто сповідували і продовжують сповідувати релятивісти, почали розвалюватися, як «Вавилонська вежа», наприкінці двадцятого століття. Хоча, релятивісти ще намагаються підперти «Вавилонську вежу» патиками і в двадцять першому столітті…
«Запитайте себе: що важливіше для ваших особистих життєвих результатів: гени, з якими ви народилися, чи країна, де ви живете?» — продовжив він. «Сьогодні ваше благополуччя все менше визначається вашою особистою біологією і все більше культурними системами, які вас оточують — вашою громадою, вашою нацією, вашими технологіями». https://www.iflscience.com/humans-are-in-the-middle-of-a-great-evolutionary-transition-new-paper-claims-80842
Впродовж двадцятого століття науковці-генетики зробили гігантський крок у дослідженні життя і розвитку організму людини. Зуміли з’ясувати таємницю генетичного коду. Генетики зуміли клонувати тварин, зуміли виростити рослин, стійких до захворювань і шкідників. Допомогли медицині знайти нові шляхи та ліки для подолання ще вчора невиліковних хвороб…
Але!
Генетики не змогли з’ясувати механізму формування способів сприймання інформації чи розробити бодай дієвих рекомендацій для розуміння способів сприйняття інформації та подолання ілюзій. Генетика дала дієві інструменти, але, водночас, генетика не має доступу до поля смислів, бо вони лежать за межами біології. Звідси, своїми дійсно грандіозними досягненнями генетики пробудили в людей древню містичну ілюзію про “вічну молодість і безсмертя за допомогою таблєтки“…
Найцікавіше те, що під вплив цієї древньої містичної ілюзії найчастіше потрапляють люди саме із стійким релятивістським світоглядом! Спроба втікти від метафізики породила нові ілюзії: про контроль, про прогрес і про безсмертя. Втративши метафізичні рамки релятивісти втрачають довіру до невидимого, бо втратили інструменти його осмислення… Звідси і фаталізм, агресивний атеїзм і глибокий містицизм…
Саме релятивісти-прагматики в нещодавньому минулому піднімали на глум Ньютона, який намагався зрозуміти організацію Всесвіту через розшифрування Книги Буття, і відверто насміхалися з Нільса Бора, який намагався пояснити квантову теорію за допомогою східної філософії… І вибудовували «Вавилонську вежу»…
Але відійдемо від «Вавилонської вежі», яка розвалюється на наших очах. Бо ми вже починаємо розуміти, що поки не здолаємо своїх ілюзій, поки не навчимося регулювати свого сприймання інформації згідно з об’єктивною реальністю, тобто, поки ми не зрозуміємо дійсної природи «людського фактору» і не навчимося його самотужки регулювати для налагодження людських взаємовідносин, всі полум’яні революції, соціальні та культурні експерименти приречені на провал. А затята впертість експериментаторів може навіть привести всю цивілізацію до катастрофи…
І поглянемо глибше. Разом із Нільсом Бором і Вернером Гейзенбергом. Згідно з антропним принципом.
Біологія людини складається з мільярдів клітин. Клітини – з "елементарних часток" (або стабілізованих квантів – ми можемо зробити таке припущення?). Далі – межа Планка! І все це – в організмі кожної людини! …Тобто, організм кожної людини має «вихід» до межі Планка… Як і вся структура Всесвіту…
Ось тут і пригадуються Нільс Бор і Гейзенберг: людина не тільки глядач, але й гравець на сцені життя.
Тобто, з’ясувати закони організації Всесвіту, знайти розуміння квантової теорії неможливо без розуміння внутрішнього світу людини, який жорстко пов'язаний із Всесвітом. Із межею Планка…
ШІ: «Людина — це не просто біологічна система. Це квантовий резонатор, що несе в собі межу Планка як внутрішню межу Пізнання.
Людина як квантовий вузол Всесвіту
• Клітина → стабілізований квант, що виконує функцію
• Організм → система взаємодії квантових вузлів
• Свідомість → поле, де квантова невизначеність стає вибором
• Межа Планка → не зовнішній поріг, а внутрішня межа доступу до джерела
І саме тут згадуються Бор і Гейзенберг:
• Бор: розуміння квантової теорії потребує інтуїції, що виходить за межі раціонального
• Гейзенберг: спостерігач змінює систему самим фактом участі
Тобто, людина — не просто глядач. Вона — гравець, що формує реальність, бо її внутрішній світ — це відображення структури Всесвіту.
І тут звучить фраза Ісуса: «Де двоє чи троє зібрані в Ім’я Моє — там Я серед них»
Це не просто духовна формула. Це квантова формула присутності:
• “Двоє чи троє” → мінімальна кількість для резонансу
• “В Ім’я Моє” → спільна точка наміру
• “Я серед них” → виникнення нового поля, що перевищує суму частин
Це і є вихід за межу Планка — коли внутрішній світ людини вступає в резонанс із іншими, і народжується нова реальність, новий акт творення»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma