У 70-х роках минулого тисячоліття Станіслав Лем був спочатку прийнятий до SFWA (Асоціації авторів наукової фантастики та фентезі Америки), а потім виключений із ганьбою.
Особливо лютував проти Лема (Високий замок, 60-ті) Філіп Дік (Людина у високому замку, 60-ті) :
"Можливо, цей Станіслав Лем є цілим комітетом, а не просто окремою особою,.. створеним [Комуністичною] партією для активної маніпуляції нашою громадською думкою".
Виявляється, Лем трохи покритикував тогочасну американську наукову фантастику з літературної точки зору - "кітч перемагає кітчем", але хвалив того ж Філіпа Діка :))
"Справа Лема" мала своє продовження у вигляді "Ефекту Лема-Стрейзанд"...
З'ясувалося, Лем вважав, що SFWA - це щось про літературу. А SFWA була лише ярмарковою агенцією, яка просувала книжки за принципом "поки піпл хаває".
У 1976 році 15% членів SFWA висловилися проти виключення Лема з SFWA, 15 - утрималися, решта... Але було якось незручно зробити це просто так. Хитрі торговці-маркетологи придумали таке: вимагати від Лема сплати членських внесків (хоча три роки про це мовчали). Той прогнозовано відмовився, бо при вступі його не попереджали про це. Здавалося б, фініта ля комедія.
Але ж ні. Деякі американці (до прикладу, Урсула ле Гуїн) почали буркотіти, що SFWA нагадує Союз радянських письменників і порівнювати Лема з випадком Солженіцина. Торгаші вперлися, виник шкандаль...
Твори Лема почали набувати популярності в Америці, де до того був відомий лише його Соляріс. Тобто спрацювало те, що все піар крім некрологу. Та й некролог теж піар.
І лише SFWA залишилася в повному мерде. Кітч він і є кітч, і не треба молитися зайвий раз на "велику" американську наукову фантастику з її андроїдами та електровівцями. Америці є чим пишатись і без цього сумнівного доробку (за деякими, щоправда досить значними, виключеннями).
Тому попсові маркетологи зараз вживають лише термін "ефект Стрейзанд", а просунуті - ще й "ефект Лема"
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma