Це серйозне питання, і відповідати на нього треба сьогодні. За десять років нової війни та за три, гарячої українці вклали багато емоцій, надій, роботи, енергії – та жертв, у багатьох випадках непоправних, в ідею та проект незалежної української нації.
Але є просте питання: на чому; на якій конкретній основі базуються сьогодні і тут такі надії та очікування?
Відповідати на нього треба сьогодні, бо не раз і не два вже в українській історії надії та очікування змінювалися – загалом досить швидко, на “як завжди”. Перелічіти факти? Ні, ліньки.
Як було помічено раніше, Литва, Польща та Фінляндія сьогодні в Європі та НАТО не тому, що хтось геніальний підписав колись правильний папірець. Не так просто і зовсім не так. Вони там тому що це був запит, та дія нації. Створення, встановлення нації – це дійсна, реальна та надійна основа Європи та НАТО, не пpoмова в телевізорі. Це зрозуміло.
Якщо воно й справді зрозуміле, то таке запитання: на чому сьогодні ґрунтується проект української незалежності? Де, в чому його надійна та солідна основа?
На промовах лідерів? На табличці партії? Але що стоїть за нею, табличкою? Два повних роки на мобілізацію? Безугла і мажори, в провражеських телеграмах? Відкриті кордони для патріотичних депутатів які продовжують отримувати незрозумілі зарплати, яким у воєнний час місце де? Можна перераховувати далі, але питання тут інше: наскільки надійна така основа? Як швидко може вона змінитися при зміні якихось факторів або обставин?
Але це, звісно, не про одну партію, хай як би не трактувати цей термін що має слабкий стосунок до нормальної демократичної парламентської політики. Йдеться про все політичне поле України. Знову спливають якісь авантюристи - горлопани під прапором будь-якої і якої завгодно «боротьби», одночасно потомствені інваліди та «учасники бойових дій» за якимось совковим чи то чеширським чи то квантовим законом. Псевдодемократичні «партії» керівництво яких сидить довше й успішніше за ЦК КПРС. Європейська" партія під прапором чудового гетьмана, який енергійно взявся будувати по новому - тільки через як завжди.
І знову, на черговому історичному циклі, Україна обирає не помічати реальність, заспокоювати себе що все якось влаштується, буде добрe
Оформленої широкої громадянської основи проєкту справжньої незалежної української нації на сьогодні не існує. Це потомствена тa успадкована слабкість України - і на новому повороті історії вона знову відкриває ризики, і небезпеку.
Чому це важливо бачити та розуміти саме зараз? Ми розглянемо один суто теоретичний сценарій - ще раз, фактичних підстав думати що він може мати стосунок до реальності сьогодні немає. Але це не означає що вони не можуть виникнути (чому? де підстави?) і оскільки саме такі сценарії вже відбувалися не раз і не два в історії України, бачити і розуміти це треба просто зараз. Бo завтра може бути пізно.
1. В альтернативній реальності, при певному повороті подій у міжнародному оточенні, досягається угода про припинення вогню без повних гарантій суверенітету (для таких гарантій існує лише один і один, єдиний варіант - про це ми вже говорили).
2. Практично відразу проводяться вибори - політичній групі яка стоїть за угодою важливо показати це "воля народу" а не рішення конкретних осіб. Політичне поле України описано вище. Які там варіанти? Все зводиться до накручування відсотків.
3. Щоб відволікти населення тa переключити на "позитив" починається масоване відновлення (з економічним - у певних колах принаймні бумом). Патріотичні депутати повертаються із вимушеного тяжкого відриву від батьківщини, на лексусах.
4. Це очевидна пастка Хла, в яку такий уряд вступить як Іван у коров'яче лайно: без найменшого вагання. "Велике будівництво 2.0"? Великий розпил, 2.0? Поїхали! Ось, гарантія.
5. Тільки повний дурень – aбo хто? ви не знаєте? не розуміє що Хлу потрібно не якийсь папірець із припиненням, а повна реабілітація. З повним зняттям санкцій та каяттям легітимного уряду України за провокації та інші гріхи перед святою та безневинною Рашею. Воно швидко скористається повним небажанням повертатися до протистояння тa «будівництвом» що розпочалося щоб виторговувати поступки - крок за кроком, як ми вже це бачили.
6. Реальна мета Хла - це приведення до влади послушного, опісля: маріонеткового уряду і повернення України в орбіту оркоімперії позавременно. Через партію "втоми від війни"? "Реалізму та прагматизму"? "Нових регіонів"? Варіантів в Україні буде багато: це ми вже бачили.
На сьогодні цей варіант є чисто віртуальним - але хто може сказати, що він є неможливим та виключеним, коли саме він програв у реальності і зовсім не так давно? І за перерахованих вище цілком реальних характеристик політичного поля України? І останнє: cкільки часу може зайняти перемикання варіантів: ось просто зараз?
Понад сторіччя після початку проекту української незалежності широкої, оформленої громадянської основи для нього все ще не існує. І це сумно. І тривожно. Моєю метою не було піднімати градус занепокоєння у цій непростій ситуації. Але не помічати реальний стан справ просто не можна. Тому що для надій та очікувань можуть статися сюрпризи, як вони вже виходили – завжди.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma