СТАРІ ПІСНІ ПРО НОВУ ВІЙНУ
Мабуть, однією з головних рис радянського, а відтак рашистського способу буття можна вважати нездолане прагнення оспівувати свої звитяги (явні і удавані) у патріотичних піснях.
Часом це дає несподіваний для їхніх патріотів ефект: спливають наміри, які публічно виголошувати, можливо, й не хотілося. А часом такі пісні виявляються дзеркалом, у якому безжально і гротескно відображається суть їхньої держави.
Є чимало пісень, у яких йдеться безпосередньо про Україну. До прикладу, у 1939 році під час «Визвольного походу» Червоної армії співцями радянського ладу П. Акуленко, В. Луговським та Є. Долматовським був написаний «Марш Красних полков» (Белоруссия родная, Украина золотая - наше счастье молодое).
Не шкодуючи фарб, вони розписували перспективи «русского» (тоді ще – «советского») мира, радісно декларуючи:
«Мы идём за великую Родину
Нашим классовым братьям помочь»
І обіцяючи :
«Белоруссия родная,
Украина золотая,
Наше счастье мо-ло-дооо-е
Мы стальными штыками оградим!!!»
……………………………………….
Наших братьев в беде не оставим мы,
Неразрывен великий народ.
Под знамёнами Ленина - Сталина,
Под знамёнами дружбы - в поход!»
Чим закінчився «визвольний похід» відомо. Але минуло 83 роки, і знову «Под знамёнами дружбы - в поход!» рушили представники «нерозривного великого народу».
Втім, пісні радянського часу, які стосуються вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, тепер виглядають інакше: дивним чином відбулося накладення дій агресорів, і все змішалося у трагічну маячню.
Якщо після російсько-німецької війни 1941-1945 рр., багато радянських людей зі щемом у горлі співали;
«Двадцать второго июня,
Ровно в четыре часа,
Киев бомбили, нам объявили,
Что началася война»,
і всім було зрозуміло, що йдеться про мерзенних гітлерівських агресорів, то тепер, якщо прибрати перший рядок, не відразу зрозуміло, про якого саме мерзенного агресора йдеться. І лише співставлення годин початку війни, дозволяє припустити, що йдеться не про путінських вбивць, а про гітлерівських «стервятников», бо вони атакували на годину раніше
Наступні події ще більш яскраво відображені у пісні В. Висоцького :
«По выжженной равнине -
За метром метр -
Идут по Украине
Солдаты группы "Центр".
А перед нами все цветет,
За нами все горит.
Не надо думать - с нами тот,
Кто все за нас решит.»
Саме так сунуть наразі путінські вояки по Україні (хоча їх важко назвати «Солдатами групи «Центр»). До речі, у цій пісні найбільш вражає те, що В. Висоцький, коли писав цю пісню вже тоді - у 1965 році, як вважають, прирівнював культ особи до фашизму (https://ru.wikipedia.org/wiki/Солдаты_группы_«Центр»). Таке порівняння дуже не до вподоби тим, хто вважає Сталіна «ефективним менеджером». Але нічого не поробиш: що є, то є.
І наостанок згадка ще про одну стару пісню в актуальній редакції:
«Волнуется сердце, сердце волнуется,«Двухсотый» пакуется груз.
Их адрес не дом и не улица,
Их адрес – советский союз».
Возити – не перевозити!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma