Ідея «не робити багато — або робити якомога менше», і, можливо, проблема зникне і вирішиться сама собою, не є нічим новим. Вона також ніколи не працювала — особливо і конкретно, в критичні моменти історії.
Чому ж тоді ми продовжуємо робити це знову і знову? Тепер, завдяки дослідженням і практичним фактичним результатам, ми нарешті знаємо: це не випадковість обставин. Це не щось, спричинене окремою особою. Це скоріше за все, є симптомом: нездатність вжити рішучих заходів є симптомом паралічу, вродженої слабкості, занепаду і, цілком ймовірно, наближення кризи.
2008: Росія заявила більш агресивну позицію щодо відновлення контролю над простором колишнього Радянського Союзу, а потім вторглася до Грузії. Жодних дій: все як завжди.
2011 - 2014: Росія скоїла численні військові злочини та злочини проти людяності в Сирії. Жодних дій, але давайте ж розвивати бізнес!
2014 рік: Росія вторглася в Україну, цього разу без будь-яких, навіть найменших і найменш правдоподібних виправдань. Просто тому, що могла. Рішення: нічого не робити. Прикидатися, що нічого особливого не сталося (тобто кінець Хартії та правового світового порядку) - тa сподіватися на краще.
Важко в це повірити, але навіть зараз ми дізнаємося, що все ще існують певні обмеження на використання західної зброї наданої Україні проти Росії (Європарламент). І достатньо лише одного погляду на НАТО – в його нинішньому стані, не в розмовах, щоби побачити.
Повторюю, я нічого з цього не вигадую: це факти говорять самі за себе і волають про це.
Сімнадцять років, небагато реальних дій: тих, що вирішують проблеми, а не слова і декларації. Слова сказані. Уряди змінюються. Проблеми ніколи не вирішуються.
Ні: не виглядає добре. Позиції і гасла не змінять фактів: не можуть. Дії змінюють.
Oтжe, Лікар (Історія) перевіряє симптоми: і вони не є добрими. Вони не віщують багато хорошого на майбутнє: як і в будь-який час змін і рішень, коли немає - або не набирається бажання тa волі пристосовуватися та діяти.
Давайте нічого не робити - і простопочекаємо рік-два, поки зміниться уряд (адже у нас є ціла вічність) — і ось, відбуваються інши вибори, сюрприз! I xто би міг подумати?
Уряд Франції балансує на межі краху. Німеччина розглядає можливість підвищення пенсійного віку до 73 років, інакше загрожує бюджетна криза: але хто проголосує за це?
Намагаюся жонглювати тридцятьма м'ячами: але з якоїсь причини не можу продовжувати йти вперед - і все більше їх падає. Чому? Що це означає - чи має це якесь значення?
Так, це щось означає. В історії немає можливості заморозити самe Час: вдавати, що він не рухається, ми можемо посвистувати і просто жити в затишному тa самовдоволеному минулому. Ця ідея не працює з Часом - але, безсумнівно, вона може працювати з вами. Це ви не можете змінитися, не можете діяти, коли це найбільш потрібно - і майже певно, це визначить і зумовить те, ким ви будете завтра.
Чесно кажучи, я втомлююся повторювати це знову і знову. Насправді в цьому немає сенсу. Це психічний стан і стан життєздатності. Речі, які мають право на майбутнє, ростуть, діють і мають енергію. А ті, що занепадають, уявляють бачення та ілюзії, вагаються, намагаються якомога довше жити минулим — і уникають будь-яких значущих дій, бо це може щось змінити. Еволюція знає про це все. Жодні мудрі слова і твердження не відкриють тут нічого нового.
Ось як це починає виглядати, і все більше:
Так виглядає, це цілком фактично - і нічого не виграєш прикидаючись що цього не існує: не на наших очах.
Минуле нічого не гарантує. Квиток у майбутнє купується не красивими словами та позуванням, а вибором, діями та реальними, значущими змінами.
Це реальне інформаційнe поле яке потрібно бачити, осмислювати та розуміти. Розмови, обіцянки, переговори — все це добре і чудово, але ми більше не можемо ігнорувати питання: хто і що з цього залишиться через десять, двадцять років? Чи показано тут гроші, які потрібні для квитка в майбутнє?
Україна має думати про довгострокові, реальні та фактичні основи своєї безпеки. Ми знаємо що це не якісь паперові угоди та меморандуми. Навіть не НАТО – принаймні у його нинішньому вигляді, але чи може воно змінитися?
І серед них варіантів не так вже й багато. До цієї теми ми будемо повертатися знову і знову.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma