Спочатку давайте розберемось – що таке сюрстрьомінг. Ось що каже Вікіпедія про цей умовно харчовий продукт:
- це традиційний шведський делікатес, що являє собою ферментований (квашений) балтійський оселедець, відомий своїм надзвичайно різким, інтенсивним і неприємним запахом. Риба проходить процес бродіння в розсолі протягом кількох місяців, після чого консервується. Це культурна спадщина Швеції, яку зазвичай вживають на відкритому повітрі.
Основні особливості:
Запах: Вважається одним із найбільш смердючих харчових продуктів у світі через виділення сірководню.
Смак: Незважаючи на запах, смак описують як солоний, пряний та виразно кислий (sur — «кислий», strömming — «балтійський оселедець»).
Як їдять:
Відкривають зазвичай під водою або на вулиці, щоб уникнути поширення запаху. Подають із тонким хлібом (туннбрьод), картоплею, цибулею та сметаною.
Чому мене, власне, зацікавила ця тема? Все просто. Нещодавно мій товариш прислав ролика, де він куштував сюрстрьомінга. Не знаю, чого це його потягло на такий ризикований крок, можливо він вважав що сюрстрьомінг – національна вікінгська хавка, але навіть я був здивований тим вчинком. Бо, як пише продавець:
- Можливі побічні ефекти:
Сильний неприємний запах: Інтенсивний аромат сюрстрьомінгу може викликати дискомфорт, нудоту або навіть блювоту у чутливих людей.
Травні проблеми: У людей з чутливим шлунком або тих, хто не звик до ферментованої їжі, можливі розлади шлунка, здуття, діарея чи печія.
Алергічні реакції: Сюрстрьомінг, як і інші морепродукти, може викликати алергію у людей, які мають чутливість до риби чи морепродуктів.
Підвищене газоутворення: Через процес ферментації продукт може викликати підвищене газоутворення і дискомфорт під час травлення.
Загострення хронічних захворювань: Людям із гастритом, виразковою хворобою або проблемами з підшлунковою залозою варто бути обережними, оскільки ферментована їжа може посилити симптоми.
Товариш зізнався, що відчув всі ті побічні ефекти (окрім загострення хронічних захворювань, яких у нього не було) на собі. Більш за все його турбувало «підвищене газоутворення», кажучи просто – невгамовний пердіж. Я вже не кажу про специфічний запах тухлої риби і смак якогось аміаку – він зміг скуштувати лише один шматочок цього «делікатесу». Втім, визнаю, що я не зміг би і шматка з'їсти. Хоч як би високо це не цінилося гурманами. Я, наприклад, не їв та не збираюся їсти сир Рокфор, що би там не говорили про його вишуканий смак. Бо сир Рокфор смердить лайном, і хай його їдять ті, хто захоплюється ароматом (і, мабуть, смаком) старого лайна.
Тож не раджу їсти сюрстрьомінга тим, хто має нормального смаку, аби не зіпсувати той смак. Не раджу. Я бачив обличчя людини, яка їсть сюрстрьомінг. Мені цього вистачило, хоча фільми жахів я дивлюся, як комедію.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma