Колоритна родзинка чи мовне «іздіватєльство»? Як суржик став невід’ємною частиною нашого життя.
Історичне підґрунтя
Суржик як явище зародилося ще за часів імперських та колоніальних впливів, коли російська мова сприймалася за мову влади та вихідці з сіл, які шукали кар’єрних перспектив у містах, мусили переходити на російську. Колаж слів з мови та «языка» створив таке лінгвістичне диво як суржик (буквально означає суміш зерна). У побутових розмовах народжувалися нові слова та вирази, що відображали синтаксичні та лексичні особливості обох мов. Прикметно, що сьогодні якісний склад суржику значно переважає в бік української.
Не ми єдині
Насправді мовні гібриди притаманні багатьом країнам світу. Так у Німеччині цей феномен, коли відбувається вживання англійських іменників та дієслів замість німецьких іменується «денґлішем», У США суміш іспанської та англійської називається «спанглішем». Найближчий до нашого суржику соціолект – білоруська «трасянка», аналогічна своїм схрещуванням з російською лексикою. Тож, по суті, побутове спілкування жителів різних куточків світу має характерні штучні форми й далеке від літературних норм.
Суржик – не патологія
Попри дискусії філологів, гадаю суржик як явище не має піддаватися осуду. Хіба погано іноді додати до сталої палітри кольорів нові відтінки? І вже звичні на слух «канєшно», «вопше», «поняв/ла» тощо з арсеналу кожного другого українця не попсують імідж, якщо будуть вдало використані в контексті. Суржиком як стилістичним прийомом послуговуються публічні люди у своїх промовах задля ефекту живості й елементу комічності. Хаотичні форми минулого заміняються новими сучасними й кожен українець є творцем свого мовного калейдоскопа. Найцікавіше, що у світі суржику кожен розмовляє так, як йому зручно, але розуміється всіма!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma